Національний ринок та його складові

Стан економічної системи країни найповніше характеризує на­ціональний ринок, його інфраструктура та її участь у міжнарод­них ринках.

Національний ринок визначає об'єктивну вартість праці, грошей, товарів, послуг, капіталу власних та чужоземних виробників,

а його інфраструктура — швидкість руху праці, гро­шей, товарів та капіталу, тобто спосіб мислення і дій усіх гілок влади, фінансово-банківської системи, виробників, населення загалом.

Національний ринок — система стійких товарно-грошо­вих відносин між суб'єктами виробництва і суб'єктами спо­живання продукту країни, які встановлюються та регулю­ються конституцією, законами країни в межах державних кордонів.

Головними категоріями національного ринку є

національна пропозиція (сукупна вартість вироблених і запропонованих у країні товарів, послуг)

і національний попит (сума доходів грішми спо­живачів, готових купувати запропоновані товари і послуги).

Між випуском товарів і послуг та рівнем їх споживання існує взаємозв'язок: зростання обсягу їх виробництва може впливати на зростан­ня рівня споживання, а зростання попиту може стимулювати зро­стання обсягу виробництва.

Національний ринок є індикатором стану національної еконо­мічної системи загалом.

А) структура, якість запропо­нованих товарів і послуг відображають стан сфери виробництва і послуг,

Б)динаміка виробництва — механізм капіталовкладень і стимулів виробництва,

В) структура і динаміка споживання — рівень і динаміку доходів грішми споживачів,

Г) динаміка цін — рівень зба­лансованості та стабільності економічної системи.

Д) національна грошова одиниця, зокрема її обмінний курс, реалізація нею функцій засобу платежу і заощадження значною мірою характеризує особливості політичного й економічного мислення уряду, банків, ви­робників, населення загалом.

Е) Вартість, обіг національної валюти відображають рівень ефективності, динаміку, структуру вироб­ництва товарів і послуг, їхню конкурентоспроможність на націо­нальному і міжнаціональному ринках.

Загалом аналіз національного ринку розкриває обширну інфор­мацію про країну, націю, особливості їх господарської діяльності, рівень економічного мислення, інтегрованості у світогосподарські зв'язки.

Важливим він є і для висновків про господарську культу­ру, ментальність нації тощо.

Проблеми національного ринку

Тіньова економіка

Тіньовими економічної діяльності не зумовлена об'єктивними економічними законами. Вона має суб'єктивну основу, тобто людський чинник: гіперболізацію власних економічних інтересів, для реалізації яких державні та господарські чиновники викори­стовують службове становище.

Тіньова економіка — сукупність необлікованих і протиза­конних, нелегальних видів діяльності: ухиляння від сплати податків, виробництво заборонених видів продукції та послуг (виробництво наркотиків, азартні ігри, проституція тощо).

"Тіньова" економічна діяльність стає серйозною загрозою для розвитку промисловості. Вона не дає змоги забезпечувати еконо­мічне зростання і задоволення людських потреб. Малі підприєм­ства зацікавлені й надалі залишатися у категорії малих. Серйозні інвестори утримуються від входження у сектори, де переважає тіньова діяльність, оскільки їм або доведеться мати справу з не­чесною конкуренцією з боку неплатників податків, або йти на численні ризики. Домінування "тіньової економічної діяльності в Україні може бути основною причиною тривалого економічного спаду.

Інфляція — знецінення грошей унаслідок перевищення кількістю грошових знаків, які перебувають в обігу, суми цін то­варів і послуг, що породжу стрімке зростання цін.

Інфляцію справедливо вважають найвідчутнішою соціальною проблемою. Від неї найбільше потерпає населення, оскільки зро­стання цін на споживчому ринку вичерпує їхні доходи. Вона є най­важчим непрямим податком, який населення змушене сплачувати через придбання товарів на споживчому ринку.

Ринок не є однорідним явищем за своєю структурою. Структура ринку — це су­купність окремих ринків у межах національної економіки або внутрішнього ринку, світового господарства та його окремих регіонів і взаємодія між ними. Згідно даного визначення розрізняють:

Фінансовий ринок — це певна сукупність економічних відносин з приводу орга­нізації і купівлі-продажу вільних грошових коштів та їх перетворення на грошовий капітал. Суб’єктами даного ринку є підприємства різних форм власності, населен­ня, комерційні банки, фінансово-кредитні установи, держава. Об’єктами виступають особисті заощадження населення, тимчасово вільні кошти, що утворились в резуль­таті обороту промислового та торгівельного капіталів. Інструментами цього ринку є попит та пропозиція на позичковий капітал та його ціна;

Ринок робочої сили — це сукупність економічних відносин між найманими пра­цівниками, підприємцями та установами, які відіграють роль бірж праці, з приводу організації та використання, купівлі-продажу робочої сили. Основні інструменти да­ного ринку є: попит та пропозиція робочої сили, заробітна плата. Попит на робочу силу залежить від багатьох факторів: попит на споживчі товари, технології, які засто­совуються в країні, інтенсивності та продуктивності праці тощо.

Ринок засобів виробництва, або ринок капіталу — певна сукупність економічних відносин між різними суб'єктами підприємницької діяльності з приводу організації, використання і купівлі-продажу засобів та предметів праці. Основним фактором, який впливає на даний ринок є позичкова ставка. Із зростанням проценту розширене відтворення скорочується, і навпаки. Даний ринок праці ще зовсім не розвинутий в Україні.

Ринок предметів споживання — підсистема економічних відносин між економіч­ними суб'єктами (передусім продавцями та покупцями) з приводу організації, ви­користання і купівлі-продажу товарів тривалого використання та поточного спожи­вання. Складовими даного ринку є виробництво товарів тривалого користування та поточного споживання. Основне завдання при створенні даного ринку це подолання диспропорцій між виробництвом товарів групи А та групи В, створення сучасної системи оплати праці, перебудова аграрних відносин.

Ринок послуг — певна сукупність економічних відносин з приводу організації і купівлі-продажу послуг. Послуга — це особлива споживна вартість, що задовольняє певні потреби людей. Розрізняють традиційні (страхування, транспорт, зв'язок, мис­тецтво) та нетрадиційні послуги (маркетингові, інженерно-консультаційні, рекламні тощо).

Ринок інтелектуальної власності — підсистема економічних відносин між різ­ними господарюючими Суб'єктами з приводу організації, використання і купівлі-продажу патентів, ліцензій та інших об'єктів інтелектуальної власності.

Також виділяють:

=валютний ринок — важлива сфера економічних відносин з при­виду купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів (чеків, векселів, акре­дитивів, телеграфних та поштових переказів в іноземній валюті),

=ринок інформації — сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу інформаційних послуг, збирання, обробки, систематизації інформації та її продажу кінцевому споживачу,

=ринок золота — сукупність економічних відносин з приводу організації та купівлі-продажу золота. Здійснюють її консорціуми місцевих банків й спеціалізовані фірми.

.