Науково-технічний потенціал, та його значення в розвитку господарства країни.

Поступальний розвиток суспільного виробництва, його постійне вдосконалення є фундаментальними закономірностями економічного життя людства. Він заснований на прогресі науки і техніки.

Наука — це особливий вид людської діяльності, спрямованої на виробництво нових знань про природу, суспільство та мислення. Під поняттям техніка розуміють сукупність засобів праці, що використовуються у виробничих цілях та для задоволення особистих потреб людини.

Основою науково-технічного розвитку країни є науково-технічний потенціал, що являє собою сукупність усіх засобів науково-технічної діяльності та її ресурсів.

Науково-технічний потенціал - комплексна характеристика рівня розвитку держави, її можливостей і ресурсів, якими володіє суспільство для вирішення науково-технічних проблем.

Науково-технічний потенціал включає:

· матеріально-технічну базу науки (сукупність засобів науково-технічної праці, наукові організації, наукове обладнання і установки, експериментальні заводи, лабораторії, електронно-обчислювальна база інформаційного забезпечення тощо);

· кадри наукової системи (вчені, дослідники, конструктори, експериментатори, науково-технічний персонал);

· інформаційну систему, яка забезпечує постійне вдосконалення наукових знань (наукові прогнози, банк патентів, авторських свідоцтв, банк відомостей про світові досягнення в галузі конкретних наук тощо), яка здатна до оперативної обробки інформації та надання її користувачеві;

· організаційно-управлінську підсистему — планування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДЦКР); фінансування НДДКР; структуру управління НДДКР; організаційно-управлінські структури наукових підрозділів; методи управління НДДКР.

У цій системі мережа науково-дослідних, конструкторських, проектних інститутів, а також дослідних підрозділів вищих навчальних закладів функціонує з метою виробництва, розповсюдження і впровадження в практику наукових знань, реалізації єдиної науково-технічної політики. Розвинутий науково-технічний потенціал є також визначальною передумовою для встановлення і ефективного розвитку міжнародних науково-технічних зв'язків.

Посилення інтеграційних процесів сприяло створенню науково-виробничих об’єднань (кластерів, технополісів, технопарків).

Технополіс – місто з високим науково-технічним потенціалом та містоутворюючим науково-виробничим комплексом.

Технопарк – спеціальна організація, в якій об’єднані науково-дослідні інститути, промислові об’єкти, виставкові майданчики, навчальні заклади, ділові центри, а також об’єкти інфраструктури (транспортні засоби, під’їзні шляхи, жиле поселення, охорона.

Пріоритетні напрямки науково-технічної політики України:

- концентрація ресурсів на проведенні фундаментальних і прикладних досліджень за напрямами, з яких Україна має значний науковий, технологічний та виробничий потенціал;

- запровадження програмно-цільового підходу до фінансування усіх секторів наукової сфери;

- впровадження ринкових механізмів підтримки нових технологій, розширення участі малого й середнього бізнесу в науково-технологічному розвитку;

- приведення системи правового захисту інтелектуальної власності у відповідність з міжнародними нормами та введення інтелектуальної власності у господарський обіг;

- розвиток і впровадження сучасних інформаційних технологій.