. Характеристика загальних та специфічних рис національної економіки

У сучасному уявленні під національною економікою прийнято розуміти народне господарство конкретної країни, структуроване в галузевому та регіональному просторах, регулюване інституціональною системою, відповідно існуючим економічному, політичному (державному) та ідеологічному (суспільному) порядків. Це – сукупність усіх суб’єктів, поєднаних в єдиний організм багатосторонніми економічними зв'язками та інтересами. В національній економіці в нерозривному комплексі виступають виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ, послуг і духовних цінностей. Вона є продукт історичного розвитку певного суспільства, розвивається за загальними економічними законами.

Національній економіці, як цілісному організму, властиві наступні загальні риси:

1) загальний економічний простір, що характеризується:

а)єдиним економічним законодавством;

б)єдиною грошовою одиницею;

в)загальною грошово-кредитною і фінансовою системами;

г) системою економічного суверенітету.

2) система взаємовідносин між суб'єктами господарювання на основі поділу праці;

3) координуючий центр, який характеризується територіальною визначеністю із загальним політичним та економічним впливом;

Національна економіка прагне до стабільності, ефективності, справедливості через забезпечення цілей:

І) стабільного зростання національного обсягу виробництва;

2) високого і стабільного рівня зайнятості;

3) стабільного рівня цін;

4) підтримки рівноважного зовнішнього балансу.

Названі цілі досягаються через застосування певних інструментів макроекономічного регулювання, якими є:

1) фіскальна політика (оперування державним бюджетом через податкову систему і витрати держави);

2) грошово-кредитна політика (контроль за грошовою пропозицією через ставку процента, резервну норму та інші інструменти);

3) політика регулювання доходів (від вільного встановлення заробітної плати і цін до декретного контролю);

4) зовнішньоекономічна політика (торговельна політика, регулювання обмінного курсу).

Загальним і кінцевим результатами функціонування національної економіки є приріст національного багатства, обсягів прибуткових і потрібних суспільству товарів і послуг, найефективніше використання обмежених людських і матеріальних ресурсів.

До найсуттєвіших специфічних рис національної економіки відносять:

1. Забезпеченість факторами виробництва. Країн, що у повній мірі забезпечені всіма факторами виробництва, небагато. Але виокремлюються країни, в яких один з факторів є провідним, і тоді їхня економіка орієнтується на ефективне використання цього фактора. З точку зору повноти використання чинників, великої уваги надається таким факторам: природний, робоча сила, капітал, технології.

Щодо України, то сьогодні провідним фактором є трудовий; ми ще маємо кваліфіковані кадри робітників, інженерів, науковців, незважаючи на їх зменшення за рахунок еміграції, природного вибуття і недостатнього відтворення в останнє десятиліття. Фактор природних ресурсів обмежується родючою землею й значними покладами руд чорних металів; країна відчуває гострий дефіцит енергоносіїв, руд кольорових металів, деревини. Проте на зовнішні ринки Україна виходить, спираючись саме на фактор природних ресурсів: в її експорті переважну частку займають руди, метали й продукція сільського господарства.

2. Економічна потужність. Ступінь розвитку національної економіки вимірюється спеціальними показниками; вони дають загальну уяву про економічний потенціал країни, а також дають змогу порівняти розвиток окремих країн між собою. Найбільш важливими показниками національної економіки є: валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП), національний доход (НД), експорт, імпорт, товарообіг зовнішньої торгівлі, обсяги виробництва товарів та послуг та деякі інші. Ці показники розраховуються за формулами, що прийняті в міжнародній системі національних розрахунків (СНР). Звичайно показники у формулах подаються в англійській абревіатурі, як це прийнято в СНР. Узагальнюючим показником рівня розвитку економіки на глобальному рівні є валовий світовий продукт (ВСП). Він виражає обсяг кінцевих товарів та послуг, що вироблені в усіх країнах світу.

3. Галузева структура економіки. Як відомо, галузями національної економіки є: промисловість, будівництво, сільське господарство, торгівля, управління. Кожна галузь економіки поділяється на комплексні підгалузі та види виробництва, які характеризуються різним ступенем диференціації виробництва. Галузева структура економіки характеризує співвідношення валових випусків окремих галузей, великих народногосподарських комплексів і визначається часткою кожної галузі у загальному валовому випуску.

4. Аналізуючи економіку країни, важливо знати ступінь її зовнішньоекономічної активності. Його визначають такі показники: експорт, імпорт, товарообіг зовнішньої торгівлі, відкритість економіки щодо світового ринку, залежність від світового ринку, частка іноземного капіталу в економіці країни, величина активів резидентів за кордоном та інші Теоретично, чим більший показник відкритості, тим глибше участь країни в міжнародних економічних зв'язках. Високим вважається показник, що перевищує 30%. Також, говорячи про зовнішньоекономічну структуру економіки варто пригадати і пропорції між експортом та імпортом товарів, послуг, капіталів тощо.

Взагалі, пропорційність важлива характеристика національної економіки: якщо вона підтримується постійно, - існує макроекономічна рівновага. Розрізняють:

- загальноекономічні пропорції, які характеризують співвідношення окремих сторін, елементів суспільного виробництва;

- міжгалузеві пропорції - відображають співвідношення між галузями або комплексом галузей;

- внутрішньогалузеві пропорції – представляють собою співвідношення у межах однієї галузі;

- територіальні пропорції - відображають територіальне розміщення виробничих ресурсів у межах країни, економічне співвідношення економічних районів, регіонів, територіально-виробничих комплексів, а також областей у виробництві та розподілі суспільного продукту.

5. Соціально-економічний уклад і система управління народним господарством.. Сьогодні переважній більшості країн світу притаманна ринкова економіка, що передбачає функціонування виробництва за принципом попиту й пропозиції; функції уряду полягають в регулюванні економічного механізму з тим, щоб запобігти небажаним тенденціям в економіці країни і підсилити позитивні тенденції.