Підтримка декількох фізичних пристроїв.

Як правило, комп'ютерна система, у якій працює ОС, містить більше одного пристрою для зберігання файлів. Як мінімум, система повинна містити один пристрій зберігання інформації на змінних носіях (у персональному комп'ютері це звичайна флешка або zіp-накопичувач) і один пристрій зберігання інформації великого об’єму з малим часом доступу (жорсткий диск або один з розділів такого диска). Крім того, зазвичай є інші пристрої (CD-ROM, тощо). Пристроєм зберігання файлів можна також вважати мережеве підключення до іншого комп'ютера, через яке можна читати й/або записувати файли. Можливо (і нерідко зустрічається) присутність у системі декількох пристроїв одного типу.

Існує два підходи до організації файлової системи, дані в якій зберігаються на різних пристроях. Перший підхід, реалізований, наприклад, в ОС DOS, Wіndows 95/98, Wіndows NT, полягає в підтримці концепції логічних пристроїв. Кожен окремий фізичний пристрій або спеціальним образом організована його частина може бути логічним пристроєм. Як правило, кожен окремий фізичний пристрій обов'язково є окремим логічним пристроєм (хоча в деяких системах кілька різних фізичних пристроїв можуть бути об'єднані в один логічний). Кожен логічний пристрій має власне ім'я (в ОС фірми Mіcrosoft це буква). Для кожного логічного пристрою файлова система містить окреме дерево каталогів. Дерево каталогів кожного логічного пристрою є абсолютно самостійним. Дерева каталогів двох різних логічних пристроїв не можуть бути частинами того самого загального дерева каталогів. Кожен знову створюваний файл відразу ж приписується до певного логічного пристрою (природно, до тому, на якому розміщається сам цей файл). У таких системах повний шлях до файлу звичайно починається з імені логічного пристрою, за яким треба список каталогів, розділених між собою прямим або зворотним слэшем; після списку каталогів треба властиво ім'я файлу.

Описаний порядок фактично відображає фізичну структуру пристроїв зберігання даної системи на структуру системи логічних пристроїв. Незважаючи на зовнішню простоту й логічність, цей порядок має серйозний недолік. Справа в тому, що прив'язка логічної структури файлової системи до фізичного набору пристроїв робить менш гнучким керування ресурсами системи. Приведемо найпростіший приклад. Нехай нам необхідно встановити деякий програмний продукт. Наша система має два жорсткі диски: один - обсягом 2 Гбайт, інший - обсягом 1 Гбайт. На першому диску 800 Мбайт уже зайнято ОС й іншими програмами. Нехай установлюваному пакету необхідно 1500 Мбайт дискового простору. Чи зможемо ми встановити цей пакет? Судячи з обсягу незайнятого дискового простору в системі, зможемо (вільно в цілому більше 2 Гбайт). Але пакет (як це звичайно буває) установлюється в один каталог (у якому він створює підкаталоги). Оскільки вміст одного каталогу не може перебувати на різних логічних пристроях, нам доведеться вибирати, на який з дисків установлювати пакет. На першому диску вільно близько 1200 Кбайт, що недостатньо, на другому - 1 Гбайт, що також мало. У результаті виявляється, що ми не можемо встановити пакет у системі, хоча вільного дискового простору досить. Щоб все-таки виконати установку, нам доведеться переустановити частину уже встановленого програмного забезпечення так, щоб звільнити на першому диску хоча б 1500 Кбайт.

Другий варіант організації роботи файлової системи з декількома пристроями реалізований, зокрема, в ОС сімейства UNІХ. Файлова система має тільки одне дерево каталогів. Щоб пристрій зберігання файлів міг бути використаний, він повинен бути змонтованим. При монтуванні пристрою приписується деяка точка монтування - шлях до каталогу на дереві каталогів системи, що буде кореневим каталогом для всіх файлів на даному пристрої. Подібним чином монтуються не тільки жорсткі диски, але й будь-які інші пристрої.

У наведеному раніше прикладі з інсталяцією великого пакета в системі із двома дисками можна в LINUX встановлювати пакет. Частина файлів пакета виявиться на одному фізичному диску, частина - на іншому, але з погляду файлової системи всі вони будуть перебувати в підкаталогах того самого каталогу, тому ніяких проблем з установкою не буде, і переустановлювати інше програмне забезпечення не буде потрібно. Крім того, останнім часом для деяких ОС з'являються засоби організації файлової системи, що дозволяють зберігати на фізично різних пристроях навіть файли, розташовані в одному каталозі.

Можливе сполучення обох підходів до організації файлової системи. У цьому випадку фізичний пристрій, залежно від необхідності, може бути або включений у файлову систему, або як окремий логічний пристрій, або змонтовано в точку монтування на іншому логічному пристрої.