Іменування файлів і каталогів.
Порядок іменування файлів і каталогів і можливість використання в іменах тих або інших символів визначається ОС. Як правило, в іменах файлів допускається використання латинських букв, цифр, знака підкреслення й ряду інших символів, які не використаються в ОС як спеціальні. Зазвичай ОС накладають обмеження на довжину імен, хоча часто максимальна довжина імені настільки велика, що це обмеження не проявляється. Рядкові й прописні букви можуть розрізнятися, а можуть і не розрізнятися. Використання букв інших алфавітів (зокрема , російського) можливо далеко не завжди.
Звичайне ім'я складається як мінімум із двох частин - імені й розширення, розділених крапкою. У багатьох системах (UNІХ, Wіndows NT) ім'я може бути набором декількох груп припустимих символів, розділених крапками. У таких випадках звичайно розширенням вважається остання із цих груп. Практичним стандартом став порядок, при якому розширення вказує на тип файлу (точніше, на тип і формат даних, що утримуються в ньому). Зазвичай файли, що містять виконувані програми, мають фіксовані розширення. Для інших файлів користувач може вибирати розширення сам, але при цьому рекомендується дотримуватися використання традиційних для даного типу файлів розширень. Так, текстові файли звичайно мають розширення txt, і використання іншого розширення просто введе в оману й самого користувача, і тих, кому він, можливо, тим або іншим способом передасть цей файл. Більшість програм, що зберігають оброблювані дані у файлах, автоматично приписують до зазначеного користувачем імені файлу розширення, що дозволить програмі згодом упізнати цей файл як "свій". У багатьох ОС (зокрема , Wіndows 95, Wіndows NT, OS/2) програма обробки файлу автоматично вибирається ОС по розширенню цього файлу при спробі користувача запустити його.
Кэширування.
Для оптимізації роботи з диском більшість ОС використають так зване кэшированння. Суть його полягає в тім, що частина даних, збережених на диску, під час роботи системи фактично розташовується в оперативній пам'яті комп'ютера. Область пам'яті, призначена для зберігання таких даних, називається кэш- пам'яттю. Обсяг кеш-пам'яті визначається ОС і може обмежуватися настроюваннями, заданими користувачем. Система кэширования виконує (може виконувати) наступні дії.
- Зберігання раніше прочитаних даних. Дані, прочитані з файлу, зберігаються в кеш-пам'яті доти , поки дозволяє її об’єм. При повторному звертанні програм до тих же самих даних відбувається не повторне читання з диска, а витягування раніше прочитаних даних з кеш-пам'яті. У результаті при багаторазових звертаннях до тих самих даних, фізично зчитування виконується тільки один раз. Зрозуміло, у міру виконання все нових і нових операцій читання з диска кеш-пам'ять заповнюється прочитаними даними, і найбільш старі фрагменти заміняються новими, так що при активній роботі з диском і досить великих інтервалах між операціями читання повторне зчитування даних з диска всеж-таки доводиться робити.
- Випереджуюче читання. Часто програма виконує читання даних з диска послідовно, відносно невеликими порціями. Система кэширования може спробувати спрогнозувати, які дані буде потрібно прочитати далі, і виконати їхнє читання з диска й завантаження в кеш-пам'ять, не чекаючи надходження команди від програми. Наприклад, при спробі програми прочитати один сектор диска може бути зчитана й розташована в кэш відразу ціла доріжка. Це заощаджує час, оскільки оберігає від необхідності при кожному читанні даних виконувати повний цикл операцій звертання до диска й знижує кількість переміщень голівок диска.
- Відкладений запис. При спробі програми записати дані у файл система може не виконувати команду запису на диск негайно, а запам'ятати записувані дані в кэш-області ОЗУ. Фізичний запис на диск виробляється системою пізніше, тоді, коли буде вичерпана кеш-пам'ять, або тоді, коли завантаження системи впаде й ОС зможе виділити час для запису даних, не віднімаючи його в працюючих програм.
- Зберігання інформації про поточний стан файлової системи. У кеш-пам'яті можуть зберігатися дані про фізичне розташування всіх відкритих у цей момент файлів. Крім того, там можуть зберігатися найбільше часто використовувані каталоги й дані про вільні на даний момент областях на диску (ці дані використаються в тих випадках, коли система створює новий файл або збільшує в розмірі вже існуючий), а також будь-яка інша службова інформація, що ставиться до роботи файлової системи. Все це дозволяє при звертанні до файлів не виконувати повторного зчитування системних областей диска.
Кэширование прискорює роботу з файлами, але створює й деякі додаткові проблеми. По-перше, для кэширования необхідний досить великий обсяг оперативної пам'яті під кэш, інакше воно не буде досить ефективним. Крім того, при раптовому вимиканні комп'ютера (наприклад, при обриві живильної мережі) дані з кэша пропадуть. Якщо кэш використовується тільки для зберігання даних, уже наявних на диску, то нічого страшного, природно, не відбудеться. Однак, якщо система використовує відкладений запис, те та частина даних, що була призначена для відкладеного запису й ще не була скинута на диск, виявиться загубленою.
ОС як правило, зовсім самостійно управляють процесом кэширования дисків. Залежно від того, скільки оперативної пам'яті потрібно працюючим програмам і скільки фізичної пам'яті є в системі, ОС виділяє певну частину ОЗУ під дисковий кэш, збільшуючи обсяг кэша при зменшенні завантаження пам'яті й зменшуючи в противному випадку. Проте , у деяких випадках виникає необхідність змінити настроювання кэширования, виконані системою.
Деякі системи надають можливість задати або точний розмір кэша, або границі, у яких система може його змінювати. Обмеження максимального розміру кэша виключає його розростання при звільненні пам'яті й, відповідно, його зменшення при запуску програм, що вимагають пам'яті. У деяких випадках це дозволяє скоротити час завантаження й запуску програм. Обмеження мінімального розміру кэша дозволяє уникнути ситуації, коли при великому завантаженні комп'ютера з малим обсягом ОЗУ кэш зменшується настільки, що його використання лише знижує швидкість дискових операцій.