Семінарське заняття 7 ( 21 уе)

Тема 9: Управління якістю проекту. Управління персоналом у проектах

1. Роль фінансового ринку у ринковій економіці.

2. Суб’єкти фінансового ринку.

3. Грошовий ринок.

4. Ринок капіталів.

5. Ринок банківських кредитів.

6. Ринок цінних паперів. Первинний і вторинний ринки цінних паперів.

7. Страховий ринок.

8. Взаємозв’язок складових фінансового ринку.

9. Біржовий та позабіржовий обіг фондових цінностей.

10. Фонд держмайна: його функції, завдання, обов’язки, організація.

11. Функції та види фінансових посередників.

1. Роль фінансового ринку у ринковій економіці.( Гуменюк Ольга)

Існування в економіці тимчасово вільних капіталів породжує фінансові ринки. Фінансові ринки – це міст між заощаджувачем та позичальником. Їх основна функція – акумулювання та перерозподіл позичкових капіталів. Пряме та непряме фінансування. Структура  фінансових ринків: ринки кредиту  та ринки акцій, первинні та вторинні ринки, біржовий та позабіржовий ринки  цінних паперів, ринки короткотермінового та довготермінового капіталу; ринок іноземних валют.

Ринок, як самодостатній, автоматично діючий, саморегульований механізм – це абстракція, яка деякою мірою відбиває реалії ХІХ століття.

Сучасний же ринок – це один з феноменів, який зумовлює складну систему господарювання, в якій тісно взаємодіють ринкові закономірності, численні регулюючі інститути і масова свідомість.

Цивілізований характер ринку в промислово розвинутих країнах визначається широким арсеналом перевірених часом і господарською практикою законодавчих і моральних норм, багатоплановою і компетентною політикою держави щодо розвитку економіки та соціальної інфраструктури, інформованістю і самостійністю керівників господарських структур на всіх рівнях, правовою свободою економічної самодіяльності людини.

Фінансовий ринок виступає сферою забезпечення нормального функціонування фінансових відносин у суспільстві. Він може успішно функціонувати лише в умовах ринкової економіки, коли переважна частина фінансових ресурсів мобілізується суб’єктами підприємницької діяльності на засадах їх купівлі-продажу. В умовах адміністративної економіки фінансового ринку практично не існувало, оскільки формування ресурсів та їх перерозподіл здійснювали на директивних засадах через бюджет та банківську систему. За умов централізованого формування, розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів у адміністративному порядку потреби у відповідній інфраструктури – фінансовому ринку – просто не було.

Роль фінансового ринку в сучасній економіці полягає в акумулюванні заощаджень та тимчасово вільних фінансових ресурсів і використанні їх для забезпечення потреби у грошовому капіталі як фізичних осіб ,так і підприємницьких структур, організацій та держави.

За економічною сутністю фінансовий ринок – сукупність економічних відносин, пов’язаних з розподілом фінансових ресурсів, купівлею-продажем тимчасово вільних грошових коштів і цінних паперів.

В організаційному плані фінансовий ринок – це сукупність ринкових фінансових інституцій, що супроводжують потік коштів від власників фінансових ресурсів до позичальників.

Фінансовий ринок – це сфера специфічних економічних відносин, у процесі яких формується попит і пропозиція на фінансовому ринку за допомогою фінансових посередників здійснюється акт їх купівлі-продажу.

Головне завдання фінансового ринку полягає у трансформації не задіяних фінансових коштів у позичковий капітал, тобто в грошовий капітал, власник якого надає його іншим особам на встановлений термін на умовах повернення з оплатою певного відсотку.

Фінансовий ринок виконує такі функції:

• активної мобілізації тимчасово вільних фінансових ресурсів з різноманітних джерел;

• ефективного розподілу акумульованого капіталу між багато чисельними кінцевими споживачами;

• визначення найефективніших напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері щодо забезпечення високого рівня його доходності;

• формування ринкових цін окремі фінансові інструменти і послуги, які найоб’єктивніше відображають співвідношення між попитом та пропозицією на фінансові ресурси;

• здійснення кваліфікованого посередництва між продавцем і покупцем фінансових інструментів;

• створення умов для мінімізації фінансових ризиків;

• прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів у державі.

Він є забезпечуючою структурою, насамперед для фінансів суб’єктів господарювання, які є базовою сферою фінансової системи. Їх фінансова діяльність розпочинається з формування ресурсів. Призначення фінансового ринку полягає в забезпеченні підприємствам належних умов для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних ресурсів. Таким чином, підприємства на фінансовому як і на інших ринках, практично рівнозначні, як у ролі покупця так і продавця ресурсів.

Роль фінансового ринку щодо двох інших суб’єктів фінансових відносин – держави і фізичних осіб – дещо інша. Держава використовує фінансовий ринок переважно для формування своїх доходів на позиковій основі, хоча певною мірою бере участь і у формуванні його ресурсного потенціалу. Тобто її місце у ролі покупця значно вагоміше, ніж у ролі покупця. Фізичні особи, навпаки, більше продають тимчасові вільні кошти, ніж позичають їх, хоча споживчий кредит у сучасних умовах також досить поширений.

Насамперед, необхідно чітко розділити сферу грошового та фінансового ринків. Хоча вони і тісно взаємозв’язані, але значною мірою і відмінні, а тому їх не можна ототожнювати, так само як не можна вважати синонімами категорії „гроші” і „фінанси”. Будучи взаємозв’язаними, вони в певному сегменті мають спільну сферу функціонування. Водночас сфера грошового ринку ширша за фінансовий, так само як і загальна сфера фінансового ширша за грошовий. Це просто різні ринки, що перетинаються між собою. У зв’язку з цим слід чітко визначати сферу кожного ринку та його призначення.

Основним товаром на фінансовому ринку виступають готівкові кошти, банківські кредити, цінні папери. Відповідно, існує значна кількість ознак, за якими можна класифікувати фінансовий ринок.

За видами фінансових активів фінансовий ринок поділяється:

• кредитний ринок (ринок банківських позик, позикового капіталу), тобто ринок, на якому об’єктом купівлі-продажу є вільні кредитні ресурси, обіг яких здійснюється на умовах поверненості, строковості, платності і забезпеченості;

• ринок цінних паперів на якому об’єктом купівлі-продажу виступають усі види цінних паперів (фондових інструментів), емітованих підприємствами, різними фінансовими інститутами, державою;

• валютний ринок, на якому об’єктом купівлі-продажу виступають іноземна валюта і фінансові інструменти, обслуговують операції з нею;

• страховий ринок на якому об’єктом купівлі-продажу виступає страховий захист у формі різноманітних страхових продуктів;

• ринок золота (та інших дорогоцінних металів: срібла, платини), на якому об’єктом купівлі-продажу виступають дорогоцінні метали. В Україні ринок золота є найменш розвинутим видом фінансового ринку через відсутність його правового регламентування;

• ринок фінансових послуг як сукупність різноманітних форм мобілізації й переміщення фондів фінансових ресурсів із вільного обігу в сфери інвестиційного прикладання. Фінансові послуги за своєю структурою є дуже різноманітними вони можуть мати ознаки кредитних операцій, операцій оренди та страхування. Проте всім їм притаманні риси створення і використання фондів фінансових ресурсів для здійснення економічної діяльності.

Залежно від того, чи нові фінансові активи пропонуються для продажу, чи емітовані раніше, фінансовий ринок поділяють на первинний та вторинний ринки. Первинний ринок є ринком перших та повторних емісій, на якому здійснюється початкове розміщення фінансових активів серед інвесторів та початкове вкладення капіталу в різні галузі економіки. Обов’язковими учасниками первинного ринку є емітенти цінних паперів та інвестори.

На вторинному ринку мають обіг емітовані раніше фінансові активи. Операції на вторинному ринку не збільшують загальної кількості фінансових активів і загального обсягу інвестицій в економіку. Важливі риси вторинного ринку –ліквідність, можливість поглинати значні обсяги фінансових активів у короткий час при незначних витратах на проведення операцій. Основну частину операцій на вторинному ринку становлять операції, пов’язані з перерозподілом сфер впливу на ринку та спекулятивні операції. Як правило. Вторинний ринок визначає ціни на первинному ринку.

За регіональною ознакою фінансовий ринок поділяється на:

• місцевий фінансовий ринок представлений в основному, операціями комерційних банків, страхових компаній, неорганізованих торговців цінними паперами з їх контрагентами – місцевими господарюючими суб’єктами і населенням;

• регіональний фінансовий ринок, який функціонує в межах області (республіки) і поряд з місцевими не організованими ринками включає систему регіональних фондових і валютних бірж;

• національний фінансовий ринок, який включає всю систему фінансових ринків держави, їх видів і організаційних форм;

• світовий фінансовий ринок, як складову частину світової фінансової системи, в якій інтегровані національні фінансові ринки держав з відкритою економікою.

Об’єктами фінансового розподілу або інструментами фінансового ринку виступають грошові кошти та цінні папери. Цінні папери – це основний товар фінансового ринку, який виступає предметом купівлі-продажу на цьому ринку. Цінні папери як інструменти фінансового ринку являють собою документи-свідоцтва про боргове зобов’язання або право власності.