65. Охарактеризуйте стан та перспективи розвитку державного інвестиційного кредиту.

Державний інвестиційний кредит - це сукупність кредитних відносин, в котрих кредитором виступає держава, а позичальником - підприємства, організації та установи (найчастіше державної форми власності)

За шість місяців кризи уряд не знайшов у собі інтелектуального, організаційного, дисциплінарного ресурсу, щоб визначити реальні пріоритети та ув’язати їх із великими інвестиційними проектами.

Виступаючи в лютому у ВР, прем’єр повідомила про 4 пріоритетні галузі: аграрний сектор, будівництво, енергозбереження, машинобудування. Чи підтверджується це загальнодержавними інвестиційними проектами? Тільки частково.

Наприклад, повністю обділеним виявилося село, в яке повертатимуться, втративши роботу в місті, його колишні мешканці. Криза - це певний шанс для села, якщо, звичайно, розвиватиметься інфраструктура. Та, схоже, не розвиватиметься. Судячи з інформації МінАП, намічено реалізувати лише два проекти, та й ті лише боком стосуються аграрного сектору. Йдеться про заготівлю "альтернативних джерел енергоресурсів". Цікаво - соломи, хмизу чи дров?

Усі міністерства, за винятком Мінпромполітики та Мінвуглепрому, проігнорували такий ключовий, на наш погляд, чинник, як кількість створюваних робочих місць. Це свідчить про те, що ніхто всерйоз і системно - як на міністерському, так і на міжвідомчому рівні - не займається цією проблемою. Лунає дуже багато слів із цього приводу, однак Мінпраці та центри зайнятості не мають ані найменшого уявлення, де створюватимуться необхідні в умовах безробіття робочі місця, хто управляє цим процесом.

Абсолютно упустили регіональний аспект. Чи, якщо хочете, віддали на відкуп інвесторам. Усі згодні з тим, що основними зонами ризику, нехай і з різною природою безробіття, будуть Схід та Захід України, проте, за нашими спостереженнями, проектні дослідження міністерств більше тяжіють до Півдня та Південного Сходу країн.

За стосами різноманітних проектів ми побачили неготовність уряду свідомо впливати на ситуацію в конкретних містах і населених пунктах. У кращому разі заохочується місцева ініціатива. Частина ж проектів перекочувала в антикризові переліки зі старих шухляд, із часів, коли сама можливість масових звільнень та закриття підприємств існувала лише теоретично. Навіть затверджені урядом проекти в 90% випадків не мають у 2009 році шансів на фінансування.

Про які інвестиції, про який стабфонд, про які банківські кредити під гарантії уряду може йтися, коли держбюджет зведено із колосальним прихованим дефіцитом, країна - напередодні розриву відносин із МВФ, а чвари між президентом, прем’єром та Верховною Радою, яка примкнула до них, стали предметом глузувань світового співтовариства? За авторитетними експертними даними (ми змушені посилатися на них, бо від оприлюднення щомісячних даних Держкомстату Кабмін завбачливо відмовився), ВВП країни в січні ц.р. скоротився на 25-27% порівняно з січнем 2008-го. Чи до повітряних інвестиційних "замків" нині?

Проте й у цьому морі песимістичних оцінок є крапля надії. Все-таки криза інвестиційно-проектного жанру - це вам не криза банківська чи промислова. Якщо станеться диво, і в березні у ВР набереться достатня кількість голосів для кадрових змін в уряді, а потім ще одне диво - і до штурвалу економічних процесів стануть хоч би два-три досвідчені менеджери, можна буде і пріоритети грамотно визначити, і кількість проектів звести до необхідної та достатньої. Країні не потрібні ані сотні, ні мільйони затверджених. Для країни достатньо кілька десятків проектів, але добре продуманих та оперативно реалізованих.