10.Криві байдужості.
криві байдужості - це комбінація сподіваних доходностей і відповідних їм ризиків, які мають однакову корисність для інвестора, це лінія, що об'єднує еквівалентні, з точки зору певної особи, комбінації: "сподіваний прибуток - ступінь ризику".
Основні властивості кривих байдужості:
Вони опуклі донизу, не перетинаються, хоча не обов’язково паралельні (як доходність, так і ризик мають свою корисність для підприємця, тому пересуваючись вздовж кривої підприємець отримує більший дохід і відповідно більший ризик.
Мають від’ємний знак і чим більше схильний інвестор до ризику, тим менший кут нахилу кривої байдужості до осі ОХ.
Направлення зростання корисності проходить вгору і вліво.
Криві байдужості є спадаючими, оскільки для підприємця існує точка максимального ризику, вище якої він ризикувати не буде, тому подальше незначне збільшення ризику повинно приносити все більший дохід, щоб задоволення корисності від діяльності залишалось незмінним.
11.Диверсифікація як засіб зниження ризику.
Диверсифікація – один зі способів мінімізації фінансових ризиків, який полягає в розподілі ризиків шляхом розширення об’єктів капіталовкладень, асортименту товарів і послуг, фінансових інструментів тощо.
Розрізняють диверсифікацію інвестицій, продукції та виробництва.Диверсифікація активів може здійснюватися шляхом розподілу значної їх частини між найбільш ліквідними, безпечними і прибутковими категоріями, наприклад:
кошти на поточних рахунках;
банківські вклади (депозити);
нерухоме майно;
цінні папери, що передбачають одержання прибутку;
цінні папери, що емітуються державою;
готівка в межах лімітів залишків каси.
При розробці політики диверсифікації активів слід враховувати принцип обмеженого обсягу окремих їх категорій та необхідність їх диверсифікації. Так, банківські вклади (депозити) повинні бути розміщені не в одному банку, а в кількох. У нерухоме майно рекомендується інвестувати також обмежену суму коштів. Якщо кошти вкладаються у прибуткові цінні папери, то слід дотримуватися принципу диверсифікації видів цінних паперів (акції, облігації) та їх емітентів. У разі збереження значної суми коштів в іноземній валюті їх також слід диверсифікувати.
12. Кореляція цінних паперів та її застосування.
Під
час формування ПЦП істотну роль відіграє
ще одна характеристика — кореляція
ЦП. Вона характеризує взаємозв’язок
між нормами прибутку двох цінних паперів.
Міру щільності цього взаємозв’язку
вимірюють за допомогою коефіцієнта
кореляції. оефіцієнт кореляції є
показником того, наскільки зв’язок між
нормами прибутків акцій двох видів
близький до строгої лінійної залежності.
Він однаково ураховує і надто велику
частку випадковості, і надто велику
частку нелінійності цього зв’язку.
Якщо розглядаються дві звичайні акції
виду А1та А2, то їхній коефіцієнт
кореляції визначається за формулою:
де
r12 — коефіцієнт кореляції для акцій
виду А1 та А2, cov(R1, R2) — коваріація
випадкових величин R1 та R2. Очевидно,
що cov(Rk, Rk) =
= 
,rkk
= 1, k = 1, 2.
Якщо коефіцієнт
кореляції не дорівнює нулю, то він своєю
величиною характеризує не тільки
наявність, а й тісноту стохастичного
зв’язку між R1 та R2.
Нагадаємо
основні властивості коефіцієнта
кореляції:
коефіцієнт кореляції приймає значення в межах [– 1; 1];
абсолютна величина коефіцієнта кореляції вказує на тісний взаємозв’язок норм прибутку акцій: чим більшою (ближчою до одиниці) є абсолютна величина, тим тісніше пов’язані між собою ці акції і чим меншою (ближчою до нуля) вона є, тим слабшим є зв’язок між цими акціями;
знак коефіцієнта кореляції вказує напрямок взаємозв’язку норм прибутку акцій. Якщо він додатний, то маємо додатну кореляцію, коли зростання (зниження) норми прибутку однієї акції відбувається одночасно із зростанням (зниженням) норми прибутку другої акції. Коли ж коефіцієнт кореляції є від’ємною величиною, то маємо коефіцієнт так званої від’ємної кореляції акцій, коли зростання (зниження) норми прибутку однієї акції відбувається одночасно із зниженням (зростанням) норми прибутку другої.