Урок № 16

Тема уроку. Розширення Європейського Співтовариства на Південь.

Політичні та економічні передумови вступу країн Іберійського

півострова до ЄЕС.

Ціль уроку: розглянути процес розширення Європейського Співтовариства на

Південь, відділити економічні та політичні передумови вступу країн

Іберійського півострова до ЄЕС; продовжувати формування у учнів

навичок критичного мислення, вміння складати конспект;

виховувати повагу до міжнародної спільноти.

Обладнання: Політична карта світу, підручник з курсу «Європейський вибір

України».

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Хід уроку.

І. Орг. момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Бесіда.

1. Розкажіть, що передбачав план Вернера?

2. В чому сутність пропозиції Етьєна Давіньйона? Чому саме вона була схвалена Комітетом політичних директорів?

3. Назвіть складові системи узгодження зовнішньополітичних курсів країн-учасниць співтовариства.

ІІІ. Мотивація учбової діяльності.

До середини 70х років країни середземноморської Європи, за винятком Італії, залишалися поза європейським інтеграційним процесом. Сьогодні на уроці ми розглянемо причини цього явища, а також ознайомимося з передумовами і процесом вступу Греції, Іспанії та Португалії до ЄС.

ІV. Засвоєння нового матеріалу.

План.

1.Передумови вступу Греції до ЄС.

2.Вступ до ЄЕС Іспанії.

3.Вступ до ЄЕС Португалії.

На попередньому уроці частина учнів отримала випереджаюче завдання підготувати доповіді відносно країн середземноморської Європи та їх вступу до ЄЕС. Під час розповіді учням класу пропонується скласти конспект у вигляді таблиці.

країна питання	Греція	Іспанія	Португалія
1.Асоціативне членство
2.Передумови вступу до ЄС
3.Коли вступила до ЄС
4.Ратифікація договору
N.B.

1. Розповідь вчителя.

До середини 70х років країни середземноморської Європи, за винятком Італії, залишалися поза європейським інтеграційним процесом. В Іспанії та Португалії панували диктаторські режими, що робило неможливим будь-які переговори про їх вступ до ЄС. Що стосується інших країн регіону, то їхні можливості членства в ЄС обмежувалися досить низьким рівнем економічного розвитку. І хоча ці країни були пов’язані з ЄС системою угод про асоційоване членство, але вони розглядались як можливість надати відносинам із країнами, що практично не мали реальних можливостей стати членами Співтовариства, певної форми.

На початку 70х років ситуація змінилася.

Представники Греції:

З 1 січня 1981 року ЄЕС поповнилася ще одним членом – Грецією. Так завершився практично двадцятирічний шлях цієї країни до повноправного членства у Спільноті (асоційованого членства в ЄЕС Греція набула ще у липні 1961 року).

Варто зазначити, що протягом цих двадцяти років рух Греції у напрямку до Європейської економічної спільноти насправді не завжди був рухом вперед. Так, наприклад, на термін понад 7 років Угода про асоціацію фактично була “покладена в шухляду”: таким чином ЄЕС зреагувала на прихід до влади у Греції у квітні 1967 року диктаторського “режиму полковників”. Лише після усунення диктатури від влади й формування демократичного уряду на чолі з прем’єр-міністром Караманлісом (липень 1974 року) угода про асоційоване членство не тільки отримала право на подальше життя, а й наповнилася принципово новим змістом.

Активізації євроінтеграційної політики Греції сприяло ускладнення міждержавних стосунків з Туреччиною через інтервенцію останньої проти Кіпру. У червні 1975 року Греція подає заявку з проханням вступу до Спільноти.

Переговорний процес між Грецією та ЄЕС тривав майже три роки – з липня 1976 року й ускладнювався пошуком компромісного рішення стосовно перехідного періоду для сільського господарства, митних тарифів і, особливо, щодо вільного руху робочої сили. Останнє пояснювалося тим, що за аналогічну роботу на промислових підприємствах Греції працівники отримували втричі меншу заробітну платню, ніж у країнах ЄЕС, а це, відповідно, могло спричинити бум на ринку робочої сили Спільного ринку, оскільки грецькі робітники з метою працевлаштування одразу ж попрямували б до інших держав-членів ЄЕС.

Договір про вступ Греції у ЄЕС був підписаний навесні 1979 року й набув чинності після його ратифікації усіма державами-членами з 1 січня 1981 року. Практично усі країни Спільноти ратифікували договір без будь-яких ускладнень. З “дружнього ряду” країн виключенням були Франція й сама Греція, оскільки в парламентах цих країнах були сильними позиції комуністів та соціалістів. Грецькі “ліві” взагалі не сприймали євроінтеграційні процеси і вступ країни до ЄЕС, а тому намагалися “провалити” голосування, але залишилися в меншості, оскільки більша частина парламентаріїв схвально сприймала майбутні зміни.

Французькі “ліві”, виступаючи проти ратифікації договору і приєднання Греції до Спільного ринку, таким чином намагалися захистити інтереси виробників сільськогосподарської продукції середземноморських районів Франції й зберегти у цих районах свій вплив.

Питання до класу:

1.Які історичні реалії істотно загальмували євроінтеграційний поступ Греції?

2.

Представники Іспанії:

Іспанія у 1962 році подала заявку на отримання асоціативного членства в ЄС, і хоча угода була підписана лише в 1970 році, вона мала виключне значення для розвитку відносин між Іспанією та ЄС у сфері лібералізації та гармонізації тарифів і квот, що сприяло іспанському експорту до країн Співтовариства. До того ж Іспанія отримала 70% знижки на тарифи ЄС для іспанських промислових товарів та 40% - на цитрусові продукти. Падіння диктаторського режиму Франко усунуло важливу перешкоду на шляху вступу до ЄС. 27 липня 1977 р. уряд А.Суареса звернувся із заявою про вступ до ЄЕС. В лютому 1978р. було утворено нове міністерство для розвитку зв’язків із Співтовариством. 1 січня 1986 року Іспанія стала членом ЄС.

Питання до класу:

1.Застосовуючи факти, вивчені у курсі всесвітньої історії, доведіть, що вступ Іспанії до Євроспільноти був бажаний раніше, але неможливий.

3.

Португалія не мала протягом довгого часу угоди про асоціативне членство з ЄС. Її політика по відношенню до Співтовариства в значній мірі була під впливом Великобританії, з якою її пов’язували тісні торгові стосунки.

Після падіння диктаторського уряду Каетано у квітні 1974 р. внутрішня політика зоставалася нестабільною. Ця нестабільність супроводжувалася швидкою деколонізацією португальських колоній в Африці та переорієнтацією португальського експорту на країни спільного ринку.

28 березня 1977 р. Португалія подала заяву до вступу до ЄС. 1 січня 1986 року Іспанія стала членом ЄС. Договір передбачав тривалі перехідні періоди від моменту офіційного приєднання цих держав до ЄЕС:

• 7 років – для вступу до митного союзу і повної інкорпорації правової бази Спільноти;

• 10 років – для лібералізації ринків риби й деяких сільськогосподарських продуктів.

Нове розширення ЄЕС і перетворення Спільноти на об’єднання дванадцяти європейських держав в умовах загальної геополітичної дестабілізації мало неабияке значення для збереження стабільності на південних рубежах Європи.

Питання до класу:

1.Які труднощі постали перед Португалією після повалення диктатури і які проблеми з’явились у ЄЕС у зв’язку з поданням країни заявки на членство?

V. Закріплення.

Оскільки закріплення проводилося на протязі всього уроку, вибірково здійснюється перевірка таблиці.

VІ. Висновки

V. Домашнє завдання.

Поміркуйте над такою проблемою і спробуйте найти її вирішення: Іспанії та Португалії вступ до ЄЕС був економічно вигідним, і позиція цих країн цілком зрозуміла. А які справжні “дивіденди” від цього вступу отримала Європейська економічна спільнота, крім додаткових витрат?