Середня загальноосвітня школа №35

м. Дніпропетровська

Українська революція 1917-1920 років:

причини, перебіг, наслідки

Дослідницька робота

Учениці 11-А класу

Новосьолової Ксенії

2012 р.

I. Вступ

Як і більшість революцій, українська революція 1917-1920 років була направлена на політичне самовизначення українського народу, поновлення та захист української державності й суверенітету, деякі джерела навіть називають її «Визвольними змаганнями». Нажаль, тоді цю проблему не було остаточно вирішено, бо після кількох років тяжкої боротьби на декількох фронтах одночасно Україна зазнала поразки й у результаті українські землі поділилися між СРСР, Польщею, Румунією та Чехословаччиною, так і не здобувши довгоочікуваної цілковитої незалежності.

Боротьба за державність України наприкінці 1917—1920 pp. відбувалася в умовах запеклої громадянської війни та іноземної інтервенції. У цій боротьбі можна виділити кілька етапів. На пер­шому - етапі національну революцію очолювала Центральна Рада. В листопаді 1917 p. було проголошено Українську Народну Республі­ку (УНР). Другий етап — це правління з кінця квітня 1918 p. гетьманщини в умовах окупації України австрійськими та німець­кими військами. Особливою проблемою в національному держав­ному відродженні було утворення в західних регіонах України в жовтні 1918 p. Західної Української Народної Республіки (ЗУНР).

І нарешті, майже паралельно з утворенням ЗУНР на більшій частині України, починаючи з листопада 1918 p., проходило відновлення УНР на чолі з Директорією і об'єднання її з ЗУНР. Це також був визначний етап в національно-державному будівництві. На жаль, наприкінці 1920 — на початку 1921 p. процес національного державного відродження був перерваний перемогою об'єднаних радянсь­ких збройних сил, встановленням радянської влади на більшій частині України та окупацією західноукраїнських регіонів, як вже мовилося раніше, Поль­щею, Румунією та Чехословаччиною.

Це дещо прикро, але проблема соборності українських земель й українського народу залишається актуальною і сьогодні, не настільки буквально, як це було в роки революції, але достатньо на поверхні, щоб звертати на неї увагу. Українці й досі не відчувають себе єдиним цілим, поділяючи один одного за «західних» та «східних», відокремлюючи одну гілку культури від іншої. А взяти хоча б питання мови: як довго не могли з’ясувати, обрати для офіційного суспільного використання російську чи українську. Зрозуміло, що певні стереотипи мислення наклала на нас історія перебування у межах різних держав, але людина не може бути прикута тільки до свого трагічного минулого. Треба рухатися далі, зберігаючи найцінніші досягнення народу, примножуючи їх, пам’ятати своє минуле заради майбутнього – у тому й полягає висока місія історії.

Метою мого дослідження є з’ясувати, що саме призвело до розв’язання революції на території нашої країни, встановити чітку послідовність її перебігу, не відхиляючись від хронології й зберігаючи найголовніше в описі подій, виявити, які були наслідки й до чого призвела боротьба українського народу і, нарешті, оперуючи здобутими знаннями, зробити висновки щодо цього важливого періоду в історії України, його значення для нас, як важливого уроку, що слід запам’ятати і не повторювати помилок.