2. Інституційне забезпечення застосування кількісних обмежень торгівлі

Кількісні обмеження торгівлі являють собою адміністративну форму нетарифних засобів інституційного регулювання торгівлі на національному рівні, яка застосовується для регулювання торговельного обороту, визначаючи кількість та номенклатуру товарів, дозволених до ввезення або вивезення.

Кількісні обмеження можуть застосовуватися згідно з рішенням однієї країни або на підставі міжнародних угод, які координують торгівлю певним товаром. Згідно з класифікацією. Наведено на рис. 1.1, кількісні обмеження включають квотування (контингентування), ліцензування та "добровільне" обмеження експорту.

3.2.1. Квотування (контингентування)

Квота або контингент є найпоширенішим різновидом кількісних торговельних обмежень. Хоча найчастіше поняття "квота" та "контингент" використовуються як синоніми, між ними існує певна різниця.

Квота – це кількісний нетарифний засіб обмеження експорту або імпорту товарів певною кількістю на визначений проміжок часу.

Контингент – це кількісний нетарифний засіб обмеження експорту або імпорту певною сумою на визначений проміжок часу.

Квоти (контингенти) класифікують наступним чином:

1) За об’єктом регулювання :

• експортні – вводяться або відповідно до міжнародних стабілізаційних угод, які встановлюють частку кожної країни у загальному експорті конкретного товару (експорт нафти з країн ОПЕК), або урядом країни для запобігання вивезення товарів, дефіцитних на внутрішньому ринку (експорт нафти з Росії та цукру з України на початку 90-х років);

• імпортні – вводяться національним урядом для захисту місцевих товаровиробників, досягнення збалансованості торговельного балансу, регулювання попиту і пропозиції на внутрішньому ринку, а також у відповідь на дискримінаційну торговельну політику інших держав;

2) За територіальним охопленням :

• глобальні – загальний, нерозподілений по країнах розмір експорту/імпорту товарів у натуральному або вартісному вимірі на певний термін (рік, півріччя, квартал). Обсяг глобальної квоти визначається на підставі різниці між рівнем обсягами внутрішнього виробництва та споживання даного товару, маючи на меті забезпечення необхідного рівня внутрішнього споживання;

• індивідуальні (розподілені) – встановлюються в межах глобальної квоти для кожної з країн, що експортують або імпортують даний товар, зазвичай на основі двосторонніх угод стосовно надання взаємних переваг в експорті або імпорті країнам, з якими дана країна має спільні політичні, економічні або інші інтереси. Найчастіше індивідуальні квоти мають сезонний характер, тобто переважно їх запроваджують в осінній період стосовно сільськогосподарської продукції з метою захисту вітчизняних аграрних виробників;

3) За методом визначення (розрахунку):

• пропорційна – створюється на основі глобальної квоти і відтворює регіональну структуру експорту/імпорту даного товару; при цьому обсяги дозволеного експорту/імпорту розподіляються між країнами пропорційно до їх частки в імпорті/експорті у попередній період;

• двостороння – визначається двома країнами та закріплюється у відповідній угоді; є відкритою тільки для країн-учасниць цієї угоди.

Розглянемо механізм дії імпортної квоти, введеної малою країною з метою обмеження кількості товарів, що завозяться в країну з-за кордону. Як і в випадку введення імпортного мита, внаслідок введення імпортної квоти зростає пропозиція даного товару національними виробниками. На рис. 3.1 зображено основні ефекти введення імпортної квоти в малій країні.

Рис. 3.1 Механізм дії імпортної квоти

За умов вільної торгівлі в малій країні існувала рівновага попиту та пропозиції на товар А при ціні, що дорівнювала P_d та кількості товару Q₂, при цьому вітчизняне виробництво складало Q₁, а імпорт задовольняв решту попиту – (Q₂-Q₁). Запровадження імпортної квоти веде до того, що, за умов обмеженості імпорту, рівновага встановлюється в новій точці: при ціні P_q та кількості товару Q₄.

На відміну від митного тарифу імпортна квота не підвищує ціну товару напряму та не знижує кількість імпорту опосередковано через збільшення ціни. Вона, навпаки, фіксує кількість імпорту на меншому рівні, що веде до зростання ціни. Тобто імпортна квота викликає зростання ціни доти, доки кількість товару, пропонованого імпортерами та вітчизняними виробниками не стане відповідати реальному споживацькому попиту в даній країні.

Аналогічно до випадку з митним тарифом ефекти від введення імпортної квоти (a+b+c+d) мають те саме економічне тлумачення. Отже, a – частина надлишку споживача, котра передається національним виробникам внаслідок збільшення останніми кількості товарів, що постачаються на внутрішній ринок (ефект перерозподілу); b – виробничий ефект (збільшення національного виробництва товару та чисті втрати суспільства внаслідок запровадження квотних обмежень); d – споживчий ефект (скорочення споживання даного товару внаслідок зростання його ціни). Площа прямокутника с являє собою ефект доходу від введення імпортної квоти.

На відміну від митного тарифу, де цей дохід надходить державі у вигляді митних податків, у випадку з імпортною квотою “доход” від квоти ((Q₄-Q₃)х(P_q-P_d)) може привласнюватися будь-яким економічним агентом у залежності від його ринкової позиції та механізму розподілу імпортних квот. Наприклад, імпортери, маючи ліцензію на імпорт товару, можуть придбати його кількість (Q₄-Q₃) на світовому ринку за нижчою ціною, а реалізувати за вищою внутрішньою ціною (за умов монополістичного положення імпортерів на внутрішньому ринку). Якщо імпортери діють в умовах досконалої конкуренції, закордонні виробники чи експортери зможуть підняти ціну реалізації свого продукту на ринку даної країни вище світового ринкового рівня і таким чином саме вони отримають відповідну частину доходу від запровадження імпортної квоти. Якщо уряд розподілятиме квоти безкоштовно, видаючи імпортні ліцензії в порядку черги, то може виникнути ситуація, коли цей дохід ніким не буде привласнений. Тоді імпортери витратять на очікування своєї черги на отримання ліцензії та лобіювання власних інтересів приблизно стільки ж, скільки вони виграють від введення імпортної квоти.

Розбіжності між механізмами дії та особливостями запровадження імпортних митних тарифів та імпортних квот наведені у табл. 3.1

Таблиця 3.1

Розбіжності між імпортним митним тарифом та тарифною квотою

	Імпортний митний тариф	Імпортна квота
Зміст ефекту доходу полягає у перерозподілі доходу...	від споживачів до бюджету	від споживачів до компаній, що імпортують даний товар
Зростання внутрішнього попиту на товар призводить до...	зростання його імпорту	підвищення його внутрішньої ціни
Адміністрування...	потребує лише функціонування митних органів	потребує створення громіздкої системи розподілу квот
Обмежувальний ефект...	залежить від коливання імпортних цін	точно обмежує імпорт бажаною кількістю товару

3.2.2. Ліцензування

Ліцензування – це метод кількісного регулювання зовнішньої торгівлі шляхом видачі уповноваженими державними органами дозволів на експорту або імпорт товарів у встановленій кількості за певний проміжок часу.

Ліцензування експорту та імпорту регулюється загальними положеннями ГАТТ. Конкретні вимоги щодо ліцензування та умови його застосування містить Кодекс про імпортне ліцензування, в якому визначено, що правила ліцензування повинні бути нейтральними і справедливими щодо всіх сторін, а заявник повинен звертатися за отриманням ліцензії тільки в один національний адміністративний орган, зазначений у Положенні про ліцензування. Вся інформація щодо порядку та умов ліцензування повинна оприлюднюватися таким чином, щоб усі зацікавлені суб’єкти міжнародної торгівлі могли з нею вчасно ознайомитися.

Країнами світу використовуються різні види ліцензій з неоднаковою метою. Індустріально розвинуті країни застосовують ліцензування як документальне підтвердження права імпортера ввозити товари в межах існуючої квоти. Більшість країн, що розвиваються, використовують ліцензування як інструмент прямого обмеження імпорту товарів, причому його місце в системі державного регулювання імпорту є основним. Відповідно до цього в першому випадку ліцензування є складовою процесу квотування, а в другому — самостійним інструментом державного регулювання, тобто набуває конкретних форм, які залежать від видів ліцензій, що застосовуються.

Ліцензія - це спеціальний дозвіл, що отримується від державних органів, на ввезення, вивезення або транзит певної кількості товарів, вільні операції з якими заборонені або обмежені.

Ліцензії класифікують за такими критеріями:

1) за об’єктом регулювання (експортні, імпортні та транзитні);