5. Вибір засобів стропування і тари

Вантажозахватні пристрої і тару треба вибрати для кожного виду вантажів, які треба переміщувати краном: піддонів з цеглою, бункерів для розчину, строп і траверс для опалубки, арматури та армовиробів та ін. Ці пристрої і тара повинні відповідати діючим стандартам, ДСТУ Б В.2.8-10-98, ГОСТ 21807-76, СниП ІІІ-4-80* та іншим [9, 17, 22-33]. Підібрані по довідковій літературі та діючих стандартах засоби стропування і тару треба привести в табл. 6.

Т а б л и ц я 6

Засоби стропування і тара

№ п/п	Найменування	Ескіз	Характеристика		Область використання, відповідність стандарту
			вантажепідйомність	довжина, м
1	Строп канатний петлевий СКП-1,0 3000 ДСТУ Б В.2.8-10-98		0,7	3,0	Підйому пакетів цегли та блоків, ДСТУ Б В.2.8-10-98
2	Строп канатний петлевий СКП-5,0 5000 ДСТУ Б В.2.8-10-98		4,0	5,0	Підйому пакетів арматури, ДСТУ Б В.2.8-10-98
3 і т. д.	І т.д. для всіх вантажів,	які необхідно підіймати краном,	а також бадей	для подачі бетонної суміші	та розчинів

5. Вибір та розміщення монтажного крану

Основними розрахунковими параметрами монтажних баштових кранів є: величина вантажного моменту М_ван (або вантажопідйомність Q), висота підйому крюка Н_кр , виліт стріли крану В_стр . Для баштових кранів вантажний момент знаходиться шляхом помноження маси елементу Q, що монтується, на відстань між його центром ваги та віссю обертання крану В_стр .

Тому для вибору крану з потрібними характеристиками треба спочатку визначити основні розрахункові параметри, які повинні бути дещо меншими ніж відповідні характеристики баштового крану. Їх треба визначати для елементу (або елементів) з найбільшою масою, які треба підняти на найбільшу висоту при найбільшому вильоті стріли. До основних розрахункових параметрів відносять: монтажну масу елементу, що монтується, монтажну висоту підйому крюка при підйомі цього елементу на найбільшу потрібну висоту та мінімально необхідний виліт крюка баштового крану при підйомі цього елементу на найбільшу висоту.

Монтажна маса елементу, що монтується, визначається за формулою:

, або (1),

де - маса найважчого елементу, т;

- маса строповочної оснастки, т (для строповки бункерів з бетонною сумішшю можна приймати 0,05 т);

k – коефіцієнт, який враховує масу строповочної оснастки та можливе перевищення маси елемену, що підіймається (приймається k = 1,1).

При зведенні каркасної будівлі зі стінами з каменів, як правило, найважчим елементом, який найвище підіймається при найбільшому вильоті стріли є бункер (цебр) з бетонною сумішшю (3 т).

Монтажна висота підйому крюка баштових кранів визначається за формулою:

(2),

де - перевищення опори елемента, який підіймається або монтується, над рівнем стоянки крана, м (приймається висота будівлі, що зводиться); - запас по висоті, необхідний при перенесенні елемента, який підіймається через раніше влаштовані конструкції (0,5 – 2,0 м) ; - висота елемента в процесі підйому, м ; - розрахункова висота вантажозахватного пристрою (відстань від центра крюка крана до верху елемента, що підіймається), м (рис.2.).

Мнімально необхідний виліт крюка баштового крану з верхнім розташуванням противаги визначається за формулою:

(3),

де - відстань від осі обертання крана (середини коліï крану) до найближчого до крану елементу будівлі (стіна, еркер, пілястра), м, складається з половини ширини підкранової колії плюс 1-1,5 метра (відстані крайньої рейки колії до найближчого до крану елементу будівлі); - ширина будівлі від ïï грані, яка повернута до крану, до вісі протилежної повздовжньої стіни або до центру ваги найбільш віддаленого від крану елементу, м.

Рис. 2. Схеми для визначення розрахункових параметрів баштового крану при зведенні надземної частини будівлі

Для кранів з поворотною баштою та нижнім розташуванням противаги:

(4),

де - радіус габариту поворотної платформи, м ; - відстань між найближчим елементом будівлі та поворотною платформою, яка приймається згідно з вимогами безпечного виконання робіт не менше 1 м.

По визначених таким чином розрахункових параметрах необхідно, використовуючи довідникові матеріали з параметрами кранів, які використовуються в будівництві, вибрати кран баштовий з основними характеристиками, які незначно перевищують відповідні розраховані. Основні параметри вибраного крану (на графіку або в таблиці) треба навести в проекті.

Розміщення (прив'язка) монтажних кранів при проектуванні необхідно для визначення можливості їхнього монтажу і безпечних умов проведення робіт. Прив'язку механізмів до споруджуваного об’єкту виконують у наступному порядку:

- визначають необхідні розрахункові параметри вантажопідйомності, виліт крюку, висоту підйому і підбір крану;

- здійснюють горизонтальну (поперечну) і подовжню прив'язку крану і підкранових колій з уточненням їх конструкції;

- визначають зони дії крана;

- виявляють умови роботи і при необхідності вводять обмеження в зони дії крану.

Поперечна прив'язка монтажних кранів.

Установку баштових кранів біля будівель та споруд роблять з урахуванням необхідності дотримання безпечної відстані між будівлею та краном. Вісь підкранових колій, а значить і вісь пересування кранів щодо споруджуваного будинку визначають по формулі:

В = R_ПОВ + L_БЕЗ , (5)

де: В - мінімальна відстань від осі підкранової колії до зовнішньої грані споруди, м (табл. 7);

R_ПОВ - радіус платформи, що повертається чи іншої виступаючої частини крану, м;

L_БЕЗ - мінімально допустима відстань від виступаючої частини крану до габариту будівлі (приймають не менш 0,7 м на висоті до 2 та 0,4 м на висоті більше 2 м.).

Таблиця 7

Ширина колії та відстань від осі підкранової колії до

зовнішньої грані стіни

Марка кранів	Ширина підкранової колії, м	Відстань від осі обертання крана до зовнішньої грані стіни, м
КБ-100 ОА; КБ-100.2; КБ-100.3; КБ-100.1	4,5	4,55
КБ-160.2; КБ-308; КБ-160.4; КБ – 401.Б; КБ-402.А; КБк – 160.2; КБ-405.2	6,0	5,0
МСК-10-20	6,5	5,75
КБ-503; КБ – 674.А; КБ-674.А-2.	7,5	6,35

Подовжня прив'язка підкранових колій баштових кранів.

Для визначення крайніх зупинок крана послідовно виконують зарубки на осі пересування крана в наступному порядку (див. рис.3): з крайніх кутів зовнішнього габариту будівлі зі сторони, протилежної баштовому крану, розчином циркуля, що відповідає максимальному вильоту стріли крана, із середини внутрішнього контуру будівлі розчином циркуля, що відповідає мінімальному вильоту стріли крана, з центру ваги найбільш важких елементів розчином циркуля, що відповідає визначеному вильоту

стріли відповідно до вантажної характеристики крана.

Крайні зарубки визначають положення центра крана в його крайніх зупинках. По знайдених крайніх зупинках крану згідно рис. 3,б визначають довжину підкранових колій:

L_ПП = L_КР + H_КР + 2·L_ГАЛ + 2·L_УП ( 6)

де: L_ПП - довжина підкранових колій, м;

L_КР - відстань між крайніми зупинками крану, м;

Н_КР - база крану, визначається з довідника;

L_ГАЛ - величина гальмівного шляху крана, приймають не менш 1,5 м;

L_ТУП - відстань від кінця рейки до тупиків, дорівнює 0,5м.

Рис. 3. Розрахунок і позначення підкранових колій на будгенплані.

а - визначення крайніх зупинок; б - визначення мінімальної довжини підкранових колій; в - прив'язка підкранових колій; 1 - крайні зупинки крана; 2 - прив'язка крайньої зупинки до осі будівлі; 3 - контрольний вантаж; 4 - кінець рейки; 5 - місце облаштування тупика.

Визначену величину підкранових колій коректують у сторону збільшення з урахуванням кратності довжини півланки, тобто 6,25 м.

Мінімально припустима довжина підкранових колій складає дві ланки (25 м.). Таким чином, прийнята довжина шляхів повинна задовольняти наступній умові:

L = 6,25·п_ЗВ > 25 м., (7)

де: п_ЗВ - кількість півланок.

У разі потреби установка крана на одній ланці, тобто на приколі, ланка повинна бути покладена на твердій основі, що виключає осідання підкранових колій. Такою основою можуть бути збірні фундаментні блоки або спеціальні збірні конструкції.

Прив'язку огороджень підкранових колій роблять виходячи з необхідності дотримання безпечної відстані між конструкціями крана й огородженням, приймаємо рівним 0,7 м.

Крайні зупинки баштового крану повинні бути прив'язані до осей будівлі і позначені на будгенплані і місцевості, що добре проглядається крановиком і стропальниками орієнтирами (див. рис. 3,в).

Визначення зон впливу крана.

При організації майданчика і розміщення будівельних машин при проектуванні будгенплану варто встановлювати небезпечні для людей зони, у межах яких потенційно можуть діяти небезпечні виробничі фактори.

Монтажна зона  дорівнює контуру будинку плюс 7 м по його периметру при висоті будівлі до 20 м і плюс 10 м при висоті більше 20 м. (рис. 4,а). На будгенплані зону позначають пунктирною лінією, а на місцевості - добре видимими попереджувальними чи написами чи знаками. У цій зоні можна розміщати тільки монтажний механізм, включаючи місце, обмежене огородженням підкранових колій. Розміщати матеріали тут не можна. Для проходу людей у будівлю призначають визначені проходи, позначені на БГП. Місця проходів до будівлі через монтажну зону облаштовують навісами. Проходи рекомендують облаштовувати поза зоною обслуговування крану.

Зона обслуговування  краном визначається для баштових кранів шляхом нанесення на план із крайніх зупинок півкіл радіусом, що відповідає максимально необхідному для роботи вильоту гака, і з'єднанням їхніми прямими лініями (рис. 4,б).

Рис. 4. Визначення необхідних зон при зведенні надземної частини будинку баштовим краном.

а - монтажної зони; б - зони обслуговування баштового крану.

Зона переміщення вантажу  для кранів визначається сумою максимального робочого вильоту гака і ширини зони, прийнятій рівній половині довжини самого довгого переміщуваного вантажу. Зону переміщення вантажу окремо на плані не виділяють: вона служить складовою при розрахунку границь небезпечної зони роботи крана, котра підсумовує усі вхідні в її контур зони.

Небезпечна зона роботи крана R_ОП - простір, де можливе падіння вантажу при його переміщенні з врахуванням ймовірного розсіювання при падінні. Її границю визначають по формулі:

R_НЕБ = R_max + 0,5·L_max + L_БЕЗ, (8)

де: R_max - максимальний робочий виліт гака крану, м;

0,5·L_max - половина довжини найбільшого вантажу, що переміщують, м;

L_БЕЗ - додаткова відстань для безпечної роботи (приймається рівній 7 м. при висоті можливого падіння предмета до