Методика занять із корегуючої гімнастики

• виконуючи вправи, діти повинні дихати через ніс, не затримуючи дихання, застосовувати вправи з предметами ( палиці, м’ячі);

• заняття коригуючою гімнастикою бажано проводити в залі або спеціальній кімнаті з дзеркалами, які дають можливість кожному слідкувати за своєю поставою в різних вихідних положеннях, у русі;

• особливу увагу слід приділяти вправам на розслаблення на початку та в кінці заняття ( з елементами аутотренінгу, який допомагає сконцентрувати увагу на формуванні стереотипу правильної постави), привчити дітей до систематичних занять;

• коригуючу гімнастику виконувати не менше трьох разів на тиждень;

• комплекси коригуючої гімнастики повинні бути цікавими, емоційними, бажано під відповідний музичний супровід.

Значення занять коригуючою гімнастикою полягає в тому, що вони є одним із засобів профілактики і корекції ( зростає відсоток дітей із порушенням постави), профілактики захворювань цілого комплексу функціональних систем організму, попередження формування комплексу неповноцінності, підвищення якості засвоєння знань і вмінь не лише з фізичної культури, але й з інших навчальних дисциплін.

.

3. Фізичний розвиток, фізична підготовленість. Методи їх визначення та оцінювання.

Фізичний розвиток – це процес зміни форм і функцій організму людини протягом її життя. Фізичний розвиток може бути поганий або хороший. Заняття фізичними вправами його значно прискорює і удосконалює. Внаслідок систематичних занять покращується будова та форми тіла, розвивається фізична підготовленість. Руховий апарат людини, за даними спеціалістів, налічує 640 м’язів. М’язова діяльність під час виконання вправ спрямована на всебічний фізичний розвиток дітей, стимулює всі процеси в організмі.

Фізичний стан дитини є важливим показником ефективності процесів росту і розвитку її організму. Фізичний розвиток визначають за антропометричними, фізіометричними, соматичними показниками.

Антопометричні показники такі, як зріст, вага тіла, окружність грудної клітини дають об’єктивну характеристику розмірів і маси тіла, а за їх співвідношенням можна судити про форму і будову тіла.

Фізіометричні дані – це життєва ємкість легень (спірометрія), станова сила, сила стискання кисті тощо. Вони певною мірою свідчать про функціональну дієздатність організму.

Соматометричний метод дає змогу визначити стан мускулатури, шкіри, ступінь жировідкладення та ін.

Щоб визначити, чи правильно розвивається школяр, слід за спеціальною методикою порівняти антропометричні показники його фізичного розвитку з стандартами фізичного розвитку дітей такого самого віку й статі.

Фізична підготовленість – це рівень розвитку рухових навичок, умінь, фізичних якостей.

Рівень фізичної підготовленості визначають за об’єктивними кількісними показниками виконання бігу, стрибків, підтягування тощо. Упродовж навчання учні повинні здавати комплексні тести, вчителі періодично оцінювати фізичну підготовленість, згодом учні здають державні тести і нормативи, згідно програмного матеріалу.

Велика увага повинна приділятись умінню аналізувати стан своєї фізичної підготовленості й самостійній роботі над розвитком фізичних якостей.