Меліорація земель (покращення)

До меліоративних заходів відносяться: зрошення і осушення луків та пасовищ, обводнення пустельних пасовищ, захисне лісорозведення, хімічна меліорація ґрунтів (вапнування та гіпсування).

Вивчаючи цей розділ, студент повинен засвоїти різницю між агротехнічними і меліоративними засобами регулювання водного, повітряного, поживного та теплового режимів ґрунту. Якщо агротехнічні прийоми (обробіток ґрунту, добрива т.п.) порівняно дешеві і окупуються прибавкою врожаю у рік проведення чи ближчі роки, то меліоративні споруди та заходи потребують великих капітальних вкладів і направлені на докорінне покращення сільгоспугідь, при цьому значно підвищується продуктивність земель.

Головні меліоративні заходи — осушення і зрошення, вивчаються при знайомстві з ґрунтово - кліматичними зонами. Знайомитись треба з дією осушних систем, односторонньої та двосторонньої дії, які дозволяють на протязі вегетаційного періоду піддержувати у кореневмісному шарі ґрунту водний режим, близький до оптимального.

У степовій зоні зростає роль зрошення для культур, яким у силу біологічних особливостей потрібна волога. Вивчити джерела водопостачання при зрошенні, порівняти техніку дощування, самоточного поливу по борознах і крапельного зрошення. Важливо знати види та строки поливів, вміти розрахувати поливні та зрошувані норми.

Матеріали ґрунтових обстежень. Економічна характеристика ґрунтів

Ґрунтові ресурси кожної країни – народне багатство. Правильне його використання не можливо без кількісного та якісного використання обліку ґрунтів. Державна система вивчення, обліку, оцінки, й розподілу земельного фонду країни називається Державним земельним кадастром (від фр. Саdаstrе – реєстр). Державний земельний кадастр передбачає організацію її раціонального використання та охорони, регулювання земельних відносин, землеустрою, обґрунтування розмірів плати за землю, оцінку господарської діяльності.

Отже, він включає дані реєстрації землекористувачів, облік кількості і якості земель, обґрунтування ґрунтів та економічну оцінку.

Основною формою кількісного та якісного обліку ґрунтів є різні матеріали великомасштабних ґрунтових досліджень: карти ґрунтів, картограми, ґрунтові нариси з аналітичними даними.

Важливе значення для детальної якісної оцінки ґрунтів мають їх агровиробниче групування з аналітичними даними.

Кінцевим результатом досліджень ґрунтів є ґрунтова карта - документ про інвентаризацію ґрунтів на певній території, де зазначений тип, підтип, різновид ґрунтів, гранулометричний склад, характер ґрунтотворних порід. За нею можна виявити ґрунти з рівнем родючості, контури орних ґрунтів, проведення хімічної меліорації, протиерозійних заходів, дати агрохімічну характеристику та визначити агро виробниче групування ґрунтів.

До ґрунтової карти додатково складають 2-3 картограми у тому ж масштабі з важливими характеристиками ґрунту: вмісту гумусу, елементами живлення у доступної формі. Важливе значення для детальної оцінки ґрунтів мають їх агровиробниче угрупування та бонітування.

Агровиробниче групування ґрунтів - об'єднання їх у великі групи різновидів ґрунтів, близьких за агрономічними властивостями та особливостями сільськогосподарського використання. Ці матеріали використовують для визначення якості ґрунтових ресурсів та оцінки земель, правильного розміщення культур, спеціалізації сівозмін, найефективнішого застосування агротехнічних меліоративних заходів.

Бонітування ґрунтів – порівняльна характеристика їх за продуктивністю, виражена в балах, яка враховує об'єктивні ознаки і властивості.

Для кожної культури існує еталонний грунт та екологічний оптимум для вирощування даної культури.

Критерії бонітування ґрунтів:

1. забезпеченість ґрунту поживними речовинами у доступній формі (P₂O₅, K₂O), мг/100г;

2. потужність гумусових горизонтів, см;

3. запаси гумусу в орному шарі ґрунту, %, т/га;

4. запаси продуктивної вологи в орному шарі, %, мм;

5. кислотність, рН;

6. вміст фізичної глини, %;

7. рівень накопичення бур'янів, хвороб, шкідників.

Економічна оцінка земель враховує не тільки родючість ґрунтів, але й витрати на вирощування врожаю:

• особливості рельєфу,

• ґрунтового покриву,

• розмірами і формою полів,

• труднощами механічного обробітку ґрунту і проведення меліоративних робіт,

• віддаленість господарств від пунктів постачання,

• відстанню до місць реалізації с/г продукції,

• організаційною структурою.

Це внутрішньогосподарські витрати.

Показниками економічної оцінки земель є загальна вартість виробленої продукції (валовий прибуток), загальні витрати на врожай, чистий прибуток.

Контрольні запитання.

1. Перерахуйте основні ґрунтові зони і типи ґрунтів на території України.

2. Ґрунти сухого степу, особливості утворення, використовування та шляхи їх покращення.

3. Наведіть агрономічні та економічні характеристики грунту.

4. Який тип ґрунту розповсюджений у господарстві або районі де ви живете?

5. Поняття про земельний кадастр, матеріали ґрунтових обстежень та бонітування ґрунтів.

Розділ 2. Землеробство

Землеробство — галузь сільського господарства, розробляє способи найбільш раціонального використання землі та підвищення родючості ґрунтів для отримання високих та сталих врожаїв

Дана тема займає центральне місце в агрономії і тісно зв'язана з ґрунтознавством та рослинництвом.

Землеробство вивчає: фактори життя рослин та керування ними; бур'яни та заходи боротьби з ними; вчення про сівозміни, обробіток ґрунту; системи землеробства.