1. Принципи організації і діяльності суддів, їх класифікація.

Принцип – це найбільш абстрактна норма права, яка може конкретизуватися через більш конкретні норми, або через засоби застосування.

Є важливими для законодавства при формулюванні норм права.

Система принципів:

За сферою дії принципи організації і діяльності судів можна поділити на:

1. Загально правові (верховенство права, законність)

2. Загальні \ міжгалузеві (здійснення правосуддя лише судом, незалежність суддів)

3. Галузеві принципи (забезпечення обвинуваченому права на захист, офіційне з’ясування обставин у справі)

За функціональним спрямуванням:

• Принципи організації судової системи \ принципи судоустрою

(недопустимість існування особливих і надзвичайних судів, спеціалізація, територіальність)

• Принципи діяльності судів \ судочинства

(змагальність сторін, диспозитивність, забезпечення обвину)

За нормативним закріпленням:

• Міжнародно-правові (незалежність суддів, забезпечення права на захист у справах про кримінальне обвинувачення, розумних строків розгляду справ, рівності, неупередженості, доступності правосуддя)

• Конституційні (законність, змагальність сторін, гласність)

• Ті, що закріплені в законах (у ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», процесуальних кодексах)

Здійснення правосуддя лише судом

(Ч. 1 ст. 124 КУ, ст. 5 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», ч. 1 ст. 15 КПК України).

Судові рішення не можуть бути переглянутими не судами.

Недопустимість існування особливих і надзвичайних судів

(ч. 5 ст. 125 КУ, ч. 4 ст. 3 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів»).

Надзвичайні суди – це ті суди, як керуються особливими спеціальними нормами, що не гарантують права на справедливий суд, або їхня процесуальна діяльність взагалі не регульована, або до його складу входять судді, незалежність яких не гарантована законом; суди, які створюються для вирішення конкретних справ;

Особливі суди – створені для справ окремих груп населення (перебувають або в привілейованому \ дискримінованому становищі).

Доступність правосуддя

(ч. 1-2 ст. 55, ст. 59, ч. 2 ст. 124 КУ, пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 3 ст. 3, ст. 7, 8, 10 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», ст. 3, 12 ЦПК, ст. 1 ГПК, ст. 6, 16 КАС).

• Юрисдикція судів поширюється на всі правові спори (жоден правовий спір не може бути виведений з-під юрисдикції судів, навіть законодавцем);

• судові витрати не повинні становити значну перешкоду особи для звернення до суду (суд має право звільнити від сплати судових витрат \ розстрочити \ відстрочити), ця сума не повинна бути непосильною;

• суд не повинен створювати перешкод для доступу до правосуддя;

• доступ до правової допомоги.

Спеціалізація

(ч. 1 ст. 125 КУ, ч. 1 ст. 17, ст. 18, ч. 2, ст.. 19 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів»).

Конституційний суд України + суди загальної юрисдикції.

• 1 підхід: у системі судів загальної юрисдикції поряд із загальними судами утворюються і діють спеціалізовані суди (адмін. та господарський)

• 2 підхід: суди організовані з урахуванням особливостей предмета судових справ за відповідною юрисдикцією та зумовленого цими особливостями виду судочинства: адмін юрисдикція, госп, крим, цив… (суди з розгляду цивільних, кримінальних справ, адмін. справ та госп справ)

Територіальність

(ч. 1 ст. 125 КУ, ч. 1 ст. 17, ст. 19 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів»).

Суди мають бути утворені так, щоб їх юрисдикція охоплювала певну територію держави, виходячи з потреби наближення судочинства до людини (так у нас утворені місцеві суди та адміністративні; вищі спеціалізовані та Верховний є тільки у Києві).

Інстанційність

(ч. 1 ст. 17, ч.2 ст. 19 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів»).

Судова система має ієрархічну структуру; суди мають бути організовані так, щоб забезпечити право на перегляд судового рішення у суді вищого рівня.

Зараз у нас чотириланкова система судів загальної юрисдикції.

Поєднання призначення і обрання суддів

(ч.4 ст. 126, ч. 1 ст. 128, ч. 2 і 4 ст. 148 КУ).

Суддю вперше на 5 років призначає ПУ, потім достроково призначає ВРУ; КСУ – на дев’ять років, без права бути переобраним.

Незалежність суддів та їх недоторканість

(ст. 126, ч. 1 ст. 129 КУ, ст. 47-48 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», ст. 18 КПК України та інші).

Незалежність суддів – незалежність судової гілки влади від інших – інституційний рівень. Індивідуальний рівень – суддів вирішують судові справи відповідно до їхньої власної оцінки доказів, права і справедливості без примусу, підкупу, втручання, погроз з боку влади або окремих громадян.

Зовнішній аспект незалежності суддів – ніхто не може здійснювати вплив на суддю ззовні: державні органи, недержавні інституції, посадові особи. Внутрішній аспект – свобода від втручання у діяльність судді інституцій судової влади, інших суддів, Вищої кваліфікаційної комісії.

Суддю не може бути затримано без згоди ВРУ. Недоторканність житла, службового приміщення. Кримінальну справу проти судді може порушити тільки Генеральний Прокурор, або його заступник.

Верховенство права

(ч.1 ст.8 КУ, ст. 8 КАС).

Суд повинен давати таке тлумачення закону, яке було б справедливим.

Рішення КСУ у справі про призначення судом більш м’якого покарання 2.11.2004

Принцип законності

(п. 1 ч.3 ст. 129 КУ, ст. 8 ЦПК, ст. 4 ГПК, ст. 9 КпАС).

Принцип поєднання одноособового і колегіального вирішення справи

(ч. 2 ст. 129 КУ, ст. 15 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», ст. 18 ЦПК, ст. 4-6 ГПК, ст. 23, 24 КпАС, ст. 17 КПК).

Справи в суді першої інстанції, як правило, розглядаються одноособово, але в найбільш складних випадках (визначено Законом) справи розглядаються колегіально, наприклад:

• адміністративні справи, предметом оскарження яких є рішення найвищих органів влади;

• більшість виборчих спорів;

• кримінальні справи, де розглядаються злочини, в яких покарання більше ніж 10 років позбавлення, - справа може розглядатися колегіально за клопотанням підсудного;

• де довічне позбавлення – обов’язково розглядаються колегіально + народні засідателі.

Такі положення можна знайти в процесуальних кодексах.

Усі справи щодо перегляду рішень вирішуються колегіально.

Принцип участі народу у здійсненні правосуддя (присяжні та народні засідателі).

(ч. 4 ст. 124, ч.? ст. 127 КУ; ч1 ст15 ЗУ «Про судоустрій…», ч 2 ст. 18, ч 2, 4 ст. 234 ЦПК; ст.17, 259 КПК).

Народні засідателі залучаються:

Цивільні справи щодо обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, визнання безвісно відсутньою, надання псих допомоги у примусовому порядку, справи про усиновлення, про направлення у туберкульозний диспансер – один професійний судді та два народні засідателя.

Кримінальні справи щодо довічного позбавлення волі – два професійні судді та три народні засідателі.

Народний засідатель має рівні права з суддями. 1 голос засідателя = 1 голос судді.

Суд присяжних у нас не функціонує.

Англо-саксонська модель – присяжні утворюють окреме журі, і без участі судді вирішують питання факту (винен \ не винен). Професійний суддя на основі вердикту присяжних ухвалює вирок. США, Англія, Росія, Іспанія. Фільм «12».

Європейсько-континентальна модель – присяжні \ шефени (Німеччина) \ асизи утворюють з суддею єдину колегію, вирішують всі питання з суддею. (Україна, Німеччина)

Гласність та відкритість судового процесу

(п7 ч3 ст129 КУ; ст11 ЗУ «Про судоустрій…»; ст6 ЦПК; ст4-4 ГПК; ст12 КАС; ст20 КПК).

Гласність – вимагає від суду забезпечити усім особам, які мають юридичний інтерес (якщо таке рішення може вплинути на обсяг її прав та обов’язків у результаті вирішення справи) можливість брати участь у вирішенні справи: Має бути повідомлена про засідання, бути заслухана, знати про всі рішення щодо даної справи. Антонім «гласності» - «таємність».

Відкритість – вільний доступ громадськості до судового розгляду та рішень суду; такий доступ може бути обмежено відповідно до Закону в інтересах збереження державної таємниці, чи інших видів таємниць, які охороняються законом (листування, банківська, комерційна…).

ЗУ «Про доступ до судових рішень»

Диспозитивність

(ст11 ЦПК, ст11 КАС, ст16-1, 275 КПК).

Суд зобов’язаний вирішувати лише ті питання, про вирішення яких просять учасники спору, суд з власної ініціативи не має право відкривати якісь справи.

Суд не може виходити за межі вимог сторін у справі.

Сторони можуть вільно розпоряджатися своїми права щодо вирішення спору: укладення мирової угоди, визнання рішення, оспорювання рішення.

«На нет и суда нет».

Змагальність сторін

(п4 ч3 ст129 КУ; ст10 ЦПК; ст4-3 КПК; ст11 КАС, ст16-1 КПК).

Покладає обов’язок на сторін доводити перед судом ті обставини, щодо яких існує спір.

Доказову базу формують сторони. Вони й доводять перед судом переконливість своєї позиції, а завдання суду – вирішити спір.

Протилежністю принципи є розшуковий \ інквізиційний принципи. Суддя – слідчий, самостійно шукає докази.

Рівність учасників судового процесу перед законом і судом

(п2 ч3 ст129 КУ; ст9 ЗУ «Про судоустрій…», ст5 ЦПК; ст4-2 ГПК, ст19 КАС, ст15, 261 КПК).

Рівність перед законом – рівні права та рівні обов’язки, але вони не однакові!

Рівність перед судом – суд не повинен створювати необґрунтованих переваг.

Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду

(п. 8 ч. 3 ст. 129 КУ, ст. 14 ЗУ «Про статус…», ст. 13 ЦПК, ст.. 13 КАС)

Апеляційне – подання скарги на судове рішення суду першої інстанції з мотивів неправильного встановлення обставин у справі або порушення норм матеріального \ процесуального права.

Касаційне оскарження – подання скарги до суду касаційної інстанції на судові рішення суду апеляційної інстанції, а при потребі і суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального чи процесуального права.

Принцип обов’язковості судових рішень

(ч5 ст124, п1 ч3 ст129 КУ, ст15 ЗУ «Про судоустрій…», ст14 ЦПК, ст45 ГПК, ст14 КАС)

Невиконання судових рішень – підстава про притягнення особи до відповідальності: штраф \ адмін. відп \ крим. відп

Державна мова судочинства

(ст. 10, Європейська хартія регіональних мов і мов меншин, ст. 13 ЗУ «Про судоустрій…», ст. 21 Закону «Про мови в УРСР», ст7 ЦК, ст3 ГПК, ст15 КАС, ст. 19 КПК)

Особи, які недостатньо володіють державною мовою мають право користуватися тією мовою, якою володіють і послугами перекладача.

Право на переклад забезпечується за рахунок державного бюджету.

Сучасна система судів в Україні