Концепція ( прийнятого) допустимого ризику

! На практиці досягти нульового ризику, тобто абсолютної небезпеки неможливо.

Сутність концепції прийнятого (допустимого) ризику полягає у прагненні створити таку малий ризик, який сприймає суспільство в даний час, виходячи з рівня життя, соціально-політичного та економічного становища, розвитку науки і техніки.

Забезпечення безпеки – складний процес, в якому можна виділити елементарні складові, вихідні положення, ідеї, що іменуються принципами.

Визначення припустимого ризику. Із збільшенням витрат на забезпечення безпеки технічних систем технічний ризик зменшується, але зростає соціально-економічний.

2. Етапи кількісного аналізу та оцінки ризику

Таблиця 1.

Порівняння окремих ризиків щодо загибелі людей (за чинниками) у сша та Україні

Країна	Чинники ризиків
	транспорт	отруєння	утоплення	вогонь	електрострум	усі чинники
США	3,2∙10-4	2∙10-5	3∙10-5	4∙10-5	6∙10-6	6∙10-4
Україна	1,6∙10-4	31∙10-5	9∙10-5	3∙10-5	20∙10-6∙	15,6∙10-4

Питання ризику та його оцінки відіграють головну роль в разі прийняття рішень у різних сферах людської діяльності. Оцінка ризику дозволяє визначити дії, що мінімізують його. Такий підхід, який полягає у тому, що прийняття конкретного рішення базується на оцінці ризику, називають ризик-орієнтованим підходом (РОП.)

Концептуально РОП складається з двох елементів:

• оцінки ризику (це аналіз виникнення і масштабів ризику в конкретній ситуації);

• управління ризиком – аналіз ризикованої ситуації і розробка рішень, спрямованих на зведення ризику до мінімуму.

Методи визначення ризику:

• інженерний — спирається на статистику, розрахунки частоти проявлення небезпек, імовірнісний аналіз безпеки та на побудову «дерев» небезпек;

• модельний — базується на побудові моделей впливу небезпек як на окрему людину так і на соціальні, професійні групи;

• експертний — за ним ймовірність різних подій визначається досвідченими спеціалістами-експертами;

• соціологічний (соціометрична оцінка) — базується на опитуванні населення та працівників.

Розвинуті країни (Німеччина, США, Англія та ін.) використовують методологію РОП як у стратегічному плануванні, так і в повсякденній оперативній діяльності у різних галузях. Сучасні вітчизняні закони також орієнтуються на використання РОП.

Будь-яка система, що надає деякий рівень особистих, соціальних, технологічних, наукових або промислових переваг, містить необхідний, навіть обов’язковий елемент ризику (літак, корабель, автомобіль, телевізор тощо).

Існує ризиковий баланс між відомими перевагами та недоліками певних систем (рентген, харчові добавки). Тобто безпека є відносним поняттям. Абсолютної безпеки для всіх обставин та умов не існує. Тому сьогодні є важливим питання оцінки ризику.

При виконанні багатьох завдань оцінки ризику достатньо якісної оцінки рівня ризику небезпеки, яка базується на побудові матриць ризику без використання числових розрахунків. Для побудови матриці ризику необхідні якісні показники серйозності небезпеки (ступінь шкоди) та ймовірності, з якою ця небезпека може проявитися.

Категорії небезпек встановлюють якісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов.

Таблиця 2