Основними принципами соціальної відповідальності є:

1. Підзвітність. Організація повинна бути підзвітною, тобто здатною відзвітувати іншим за вплив на суспільство та довкілля.

2. Прозорість. Організації варто бути прозорою в її діяльності, яка впливає на інших. Організація повинна розкрити в зрозумілій, збалансованій і правдивій формі політику, прийнятті рішення і свою діяльність, за які вона несе відповідальність, включаючи фактичний і можливий вплив їх на суспільство і довкілля.

3. Етична поведінка. Поведінка організації повинна 13рунтуватися на принципах і правилах, що базуються на цілісності, чесності, рівності, розумному керівництві, добропорядності. Із цих етичних принципів випливає турбота про оточуючих людей і довкілля, а також зобовʼязання задовольняти потреби зацікавлених сторін.

4. Організація поважає і розглядає інтереси її зацікавлених сторін. Зацікавлені сторони організації – це особи або групи, які мають інтерес у якій-небудь діяльності організації.

5. Організація поважає правові норми, тобто дотримує всіх застосовних законів і правил.

6. Організація повинна поважати міжнародні норми, у тих випадках, коли ці норми є ліпшими для стійкого розвитку та добробуту суспільства.

7. Організація повинна визнавати важливість і загальність прав людини. Права людини прописані у Всесвітній Декларації по правах людини.

Розрізняють внутрішню (направлену на власний персонал компанії) та зовнішню (направлену на решту людей та довкілля) компоненти соціальної відповідальності.

Внутрішня соціальна відповідальність включає:

• охорону праці та умови праці персоналу;

• забезпечення стабільноті заробітної платні, її своєчасну виплату, а також індексацію;

• додаткове медичне і соціальне страхування працівників і членів їхніх родин;

• навчальні програми й програми підготовки та підвищення кваліфікації;

• навчання допомоги працівникам в критичних ситуаціях;

• підтримка ветеранів, що вийшли на пенсію.

Зовнішня соціальна відповідальність:

• спонсорство й корпоративна добродійність;

• сприяння охороні довкілля;

• взаємодія з місцевим співтовариством і місцевою владою по розвитку території;

• готовність брати участь у запобіганні кризових ситуацій території;

• відповідальність перед споживачами товарів та послуг.

Одним зі значущих світових орієнтирів в розвитку питань корпоративної соціальної відповідальності стала Міжнародна ініціатива ООН – Глобальний Договір ООН (Global Compact). Ідею Глобального Договору запропонував Генеральний секретар ООН Кофі Аннан на Всесвітньому економічному форумі 1999 року. Дію Договору спрямовано на залучення корпорацій до розв’язання глобальних проблем цивілізації.

Глобальний договір ООН є добровільною ініціативою, яка об’єднує приватні компанії, агенції ООН, бізнес асоціації, неурядові організації та профспілки у єдиний форум задля сталого розвитку через відповідальне та інноваційне корпоративне лідерство. Десять універсальних принципів Глобального Договору орієнтовані на втілення практик відповідального бізнесу у сферах прав людини, стандартів праці, екологічної відповідальності та боротьби із корупцією.

Глобальний Договір не передбачає якогось «нагляду» чи суворої оцінки діяльності компанії. Він базується виключно на добровільних ініціативах бізнесу щодо підтримки принципів сталого розвитку, прозорої діяльності, публічної звітності, втілення принципів Глобального Договору в ділову стратегію, корпоративну культуру та повсякденну ділову практику.