1. Орієнтири, їх призначення і нумерація. Організація спостереження.

В бою командир взводу (відділення, танка) зобов'язаний стежити за ходом бою, вести розвідку противника, своєчасно ставити завдання підлеглим, уміло використовувати всі вогневі засоби, а також результати вогневого ураження противника.

Під час з'ясування отриманого завдання і оцінки обстановки командир повинен:

- вивчити призначені старшим командиром єдині орієнтири і сигнали;

- оцінити вплив місцевості, погоди, часу доби на виконання вогневих завдань;

- визначити заходи, які необхідно провести щодо підготовки озброєння до бойового застосування.

Управління вогнем є найважливішим обов'язком командира взводу (відділення, танка) в бою. Для управління підрозділами і вогнем у всіх видах бою старшим командиром призначаються єдині орієнтири і сигнали та кодуються місцеві предмети. Замінювати їх забороняється. У якості орієнтирів командир вибирає у смузі (районі) бойових дій добре видимі вдень та вночі і найбільш стійкі до зруйнування місцеві предмети, відносно яких легко передавати цілевказання. При використанні нічних прицілів як орієнтири вибираються місцеві предмети, по можливості з більшою відбивною здатністю в межах дальності дії прицілів.

Всі орієнтири старшого командира є обов'язковими для підлеглих, за ними зберігаються номери і назви, визначені старшим командиром. Кількість орієнтирів повинна бути невеликою (2-3 на взвод). При необхідності командир взводу може призначати додатково свої орієнтири з розрахунку не більше п’яти (на напрямку і в межах дій відділень: в межах смуги вогню і додаткового сектора обстрілу). Під час доповіді старшому командиру і організації взаємодії використовуються тільки орієнтири, призначені старшим командиром.

В обороні орієнтири вибираються перед переднім краєм оборони свого підрозділу. У ході наступу, по мірі просування вперед, призначаються нові орієнтири.

Орієнтири нумеруються справа наліво і по рубежах від себе в бік противника. Один з них призначається основним, звичайно на дальності 2,5-3 км (на основному напрямку або в середині смуги спостереження). По глибині орієнтири слід вибирати на рубежах, що відповідають дальностям прямого пострілу і максимальним дальностям дійсного вогню танків, БМП, стрілецької зброї. Для механізованих підрозділів орієнтири звичайно вибирають на рубежах 500-600 м і 800-1000 м, для танків – 2-2,5 км, для ПТКР -3-4 км.

Крім орієнтирів для управління вогнем можуть використовуватися добре видимі місцеві предмети. З цією метою окремим ділянкам місцевості (формам рельєфу) і місцевим предметам для швидкого орієнтування і прихованості управління можуть присвоюватися умовні (кодовані) найменування, наприклад ліс Темний, висота Плоска тощо.

Порядок спостереження за противником

Спостереження за противником ведеться у всіх видах бою для виявлення наземного і повітряного противника, його вогневих засобів, інженерних загороджень, пунктів управління тощо; крім цього, для опізнавання своїх військ. Спостереження ведеться безперервно особисто командирами підрозділів, спостережними постами і спостерігачами. В механізованому батальйоні призначаються 2-3 спостережних пости, в роті – 1-2 спостерігачі, у взводі, відділенні – по одному спостерігачу.

На посту спостереження повинно бути:

1. прилади спостереження (бінокль, стереотруба, бусоль, далекомір тощо)

2. крупномасштабна карта

3. журнал спостереження

4. компас і годинник

5. ліхтар

6. засоби зв'язку

7. сигнали опізнавання, позначення і оповіщення.

Для спостереження місцевість ділять на три зони: ближню - до 400 м; середню – 400-800 м; дальню – в межах бачення оптичними приладами.

Спостерігачу вказується смуга (сектор) спостереження або об'єкт спостереження.

При постановці завдання спостерігачу вказується:

1) орієнтири і кодовані (умовні) найменування місцевих предметів;

2) відомості про противника і про свої підрозділи;

3) місце для спостереження;

4) сектор (смуга), район (об'єкт) спостереження, за чим спостерігати і на що звернути особливу увагу;

5) напрямок ймовірного підльоту літаків (вертольотів) противника;

6) порядок доповіді про результати спостереження;

7) сигнали оповіщення.

Спостереження починається з ближньої зони і ведеться справа наліво спочатку неозброєним оком, далі повторно оптичними приладами.