. Відносини батьків і дітей і їх регламентація в міжнародному приватному праві

1. колізійні норми щодо шлюбного походження з прив'яз­ками до особистого закону подружжя (Греція), а якщо він не збігається, — особистого закону, найбільш сприятливо­го для дитини (Австрія); для матері — закону її громадян­ства, для батька — закону його громадянства, або до закону загального місця проживання чи закону суду (Буркіна-Фасо), місцеперебування дитини (Німеччина); національ­ності дитини (Італія, Польща); закону доміциля чи грома­дянства дитини або одного з батьків (Канада, Швейцарія, Естонія); особистого закону одного з батьків (Португалія); громадянства чоловіка (Таїланд, Південна Корея); грома­дянства відповідача або дитини, їх місце проживання (Туніс), закону наслідків шлюбу (Туреччина); особистого закону матері або дитини (Франція); громадянства дитини (Чехія);

2. колізійні норми щодо визнання дитини з прив'язками до закону громадянства дитини (Буркіна-Фасо); національ­ного закону дитини або того з батьків, хто визнає дитину (Італія); особистого закону дитини (Румунія); громадянства того, хто визнає дитину (Югославія, Південна Корея); гро­мадянства того, хто визнає дитину, і громадянства дитини (Японія);

3. колізійні норми щодо узаконення з прив'язками до закону місця проживання дитини (Перу), громадянства чо­ловіка (Таїланд), громадянства батька, матері або дитини (Туреччина, Японія);

4. колізійні норми щодо здатності узаконення з прив'яз­кою до національного закону батька чи матері (Італія); місця проживання того, хто узаконює, і місця проживання того, кого узаконюють (Перу);

5. колізійні норми щодо форми визнання з прив'язками до закону громадянства дитини чи місця здійснення визнан­ня (Буркіна-Фасо); місця визнання або права, що регулює суть визнання (Італія); місця визнання (Швейцарія);

6. наслідки шлюбного походження чи узаконення з при­в'язкою до закону звичайного місцеперебування дитини (Ліхтенштейн); місця проживання батьків і дитини (Перу); громадянства батька чи матері (Південна Корея);

7. колізійні норми, що регулюють відносини між батька­ми й дітьми з прив'язками до закону, що визначає наслідки шлюбу (Румунія), а в разі відсутності шлюбу — закону гро­мадянства дитини (Буркіна-Фасо); закону місцеперебування дитини (Німеччина); закону останнього загального громадян­ства батьків, права спільного звичайного місцеперебування, закону громадянства дитини (Греція, Португалія, Чехія); національного закону дитини (Італія, Польща, Естонія); за­кону доміциля (Канада); особистого закону дитини (Румунія); громадянства чоловіка (Таїланд, Південна Корея); громадян­ства матері для позашлюбних дітей і батька — для дітей, на­роджених у шлюбі (Туреччина); закон громадянства дитини (Японія);

8. колізійні норми стосовно обов'язків батька щодо вагіт­ної жінки з прив'язками до закону звичайного місця зна­ходження жінки (Грузія), звичайного місцеперебування (Німеччина, Ліхтенштейн); особистого закону матері (Ру­мунія); громадянства матері (Чехія);

9. суперечки, пов'язані з походженням дитини з прив'яз­ками до права країни, де виникли підстави цього спору чи звичайного місцезнаходження дитини (Грузія, Німеччина); закону громадянства дитини (Буркіна-Фасо, Чехія); особи­стого закону подружжя (Ліхтенштейн); спільного місця проживання батьків і дитини (Перу); права наслідків шлю­бу (Румунія); громадянства чоловіка (Таїланд); іех £огі (Швейцарія).

Сучасне внутрішнє право України не містить колізійних норм щодо регулювання відносин батьків і дітей.

Колізійному регулювання відносин батьків і дітей присвя­чені норми деяких двосторонніх договорів про правову допо­могу між Україною й іншими державами, а також норми Конвенції СНД про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р.

Прив'язки колізійних норм щодо відносин між батька­ми й дітьми найчастіше стосуються закону спільного про­живання, а в разі його відсутності — закону громадянства дитини (крім договору з Кубою, де в цьому випадку застосо­вується прив'язка до місця проживання дитини); відноси­ни дітей, народжених поза шлюбом, з їх батьками регулю­ються відповідно до громадянства дітей; встановлення і ос­порювання батьківства регулюється законом громадянства дітей (договори з КНДР, Румунією, Грузією, Латвією, Уз­бекистаном, В'єтнамом, Литвою). Конвенції СНД про пра­вову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. підкоряє відносини між бать­ками і дітьми закону місця проживання дітей, а встановлен­ня чи оспорювання батьківства чи материнства — закону громадянства дитини.

Майнові відносини між батьками й дітьми складають інститут взаємного утримання. У праві багатьох держав зак­ріплюється норма про обов'язок утримання дітей батьками до досягнення ними повноліття.

Колізії у правовому регулюванні сімейно-шлюбних відносин виявляються не тільки у правових системах держав, де панують різні релігії, але і в державах з однаковим віросповіданням і правовими системами однієї «сім'ї».  Наприклад, у законодавстві більшості держав передбачені норми, що визначаютьматеріальні умови для осіб, що вступають у шлюб, але зміст цих умов у законодавстві кожної держави має особливості ^10.  У законодавстві деяких держав (наприклад, мусульманських) можна зустріти наступні умови: облік різниці у віці міжнареченим і нареченою, закінчення певного терміну після смерті чоловіка для реєстрації нового шлюбу та інше.  Дотримання матеріальних умов забезпечує в майбутньому дійсність шлюбу. Кожна держава стежить за виконанням його громадянами встановлених правових норм. Відсутність одноманітності в змісті поняття матеріальних умов породжує в подальшому «кульгаючі шлюби» - шлюби, визнані в одній державі і не визнані в іншому. Існування в шлюбно-сімейної області «хромающих відносин» нерозривно пов'язане і обумовлено колізійної проблемою, яку важко вирішити. Але в сімейному праві держави робили і роблять спроби уніфікувати окремі інститути. Наприклад, прийняття в 1902-1905 рр.. серії Гаазьких конвенцій: про шлюб,розлучення та судовому розлученні подружжя, про особисті і майнових відносинах між подружжям, про опіку над неповнолітніми, піклування над повнолітніми.