3 Розрізняють знос фізичний та моральний.

Фізичний знос – це втрата основними фондами своїх первісних виробничо-технічних якостей в результаті роботи чи простою

Два види фізичного зносу: усувне і неусувне.

Фізичний знос розраховується у відповідності з нормами амортизаційних відрахувань на повне відновлення (реновацію) виходячі з фактичного терміну експлуатації.

Кф.з.=Тф/Тн коефіцієнт зносу

Тф – фактичний термін експлуатації

Тн – нормативний термін експлуатації

Моральний знос – це передчасне знецінення основних фондів до закінчення строку їх корисної експлуатації.

Два види:

1 вид – передбачае зниження вартості зсобів праці в наслідок здешевлення їх відтворення.

Км1=(1-Вв/ПВ)*100%

Вв – відновна вартість основних фондів

ПВ – первісна вартість основних фондів

2 вид морального зносу втрата засобами праці своєй вартості та економічної ефективності в результаті появи більш досконалих та продуктивних машин.

Км2=(1-ПРс/ПРн)*100%

Прс – продуктивність старої техніки

ПРн – продуктивність нової техніки

Для кожного виду зносу існує своя форма відтворення.

Фізичний знос

усунений неусунений

ремонт заміна

Моральний знос

1 вид 2 вид

модернізація

заміна

Питання №4.

4Амортизація – це процес постійного зношення і перенесення вартості основних фондів на вартість виготевленої продукції зметою її повного відшкодування.

Норма амортизаціїї – це установлений щорічний розмір відрахувань у % до вартості основних фондів, використовується для визначення суми амортизаційних відрахувань.

На=I/Тн*100%

Тн – нормативний срок функціонування основних фондів

На=(ПВ-ЛВ)/(ПВ*Тн)*100%

Амортизаційні відрахування – це певні суми, які регулярно відраховуються на витрати виробництва відповідно до величини фізичного і морольного зносу.

А=На*АмВ

На – норма амортизації

АмВ – Амортизаційна вартість

А = (Пв-Лв)/Тн

Медоди нарахування амортизації

При встановленні норм амортизаційних відрахувань слід вихо­дити з економічно доцільних середніх строків функціонування засобів праці, необхідності забезпечення повного відшкодування вартості ос­новних фондів і врахування техніко-економічного їхнього старіння. Найбільш складним є правильне визначення тривалості амортизацій­ного періоду (доцільного строку використання) конкретних видів за­собів праці. Звичайно його встановлюють з урахуванням багатьох фак­торів, зокрема загальної фізичної довговічності та економічності капі­тального ремонту засобів праці, умов їхньої експлуатації, строків на­стання техніко-економічного старіння, можливих темпів оновлення тощо.

По мірі розвитку техніки, удосконалення технології та організа­ції виробництва змінюються тривалість і характер використання окремих видів основних фондів, виникає об'єктивна необхідність ско­рочення нормативних строків їхнього функціонування. У зв'язку з цим норми амортизаційних відрахувань періодично треба переглядати та уточнювати-

Забезпечення нормального відтворення основних фондів потре­бує правильного нарахування амортизації за встановленими нормами. Щорічну суму амортизаційних відрахувань на реновацію основних фондів обчислюють множенням їхньої середньорічної вартості на відповідні норми амортизації та поправочні коефіцієнти до них, що враховують конкретні умови експлуатації окремих видів засобів пра­ці. Середньорічна вартість кожного виду основних фондів визнача­ється додаванням до вартості на початок розрахункового року різниці між середньорічними величинами введення в дію нових і вибуття ді­ючих елементів засобів праці. Середньорічне введення (вибуття) ви­значають за результатом множення абсолютного його розміру та кое­фіцієнта функціонування протягом розрахункового року засобів пра­ці, що будуть уведені в дію і виведені з дії, тобто відношення кількос­ті місяців експлуатації до числа 12.

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) основних фондів слід враховувати:

• очікуване використання об'єкта підприємством із врахуван­ням його потужності або продуктивності;

• фізичне та моральне зношування, що передбачається;

• правові або подібні обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

• Терміни корисного використання основних фондів можуть змі­нюватися у разі зміни очікуваних економічних вигод від їх викорис­тання. У цьому випадку амортизація нараховується виходячи з нового терміну корисного використання основних фондів.

• Для здійснення правильної амортизаційної політики важливим є знання можливих методів амортизації основних фондів. У практиці господарювання можуть застосовуватися описані нижче методи.

• Прямолінійний метод амортизації- передбачає перенесення балансової вартості основних фондів на собівартість продукції, що ви­робляється (послуг, що надаються), протягом амортизаційного періоду (нормативного строку служби) засобів праці за однаковими нормами амортизаційних відрахувань. Згідно з чинним законодавством України щорічні норми амортизаційних відрахувань за першою, другою і тре­тьою групами основних фондів становлять відповідно 5,25 і 15%.

• Сума амортизації (РСА) визначається за формулою:

РСА=Ва/КСВ

А=На*Амс

• де Ва- вартість, що амортизується, грн;

• КСВ - корисний строк використання основних фондів, років.

• Цей метод має той недолік. що перенесення вартості основних фондів здійснюється рівномірно, а використовуються вони нерівномірно (поломки, простої, неповне завантаження тощо).

• З метою пожвавлення процесу відтворення основних фондів та захисту нагромаджених амортизаційних сум від знецінення підприєм­ствам дозволено здійснювати прискорену амортизацію основних фон­дів. Цей метод дає змогу протягом першої половини терміну корисно­го використання основних фондів відшкодувати 60-70% їх вартості в результаті застосування підвищених норм амортизації.

• Норми амортизаційних відрахувань за методом залишкової амор­тизації встановлюються через подвоєння норм, обчислених за мето­дом рівномірної амортизації, але не щодо балансової, а щодо залиш­кової вартості основних фондів.