29

ЗМІСТ: стор.

ВСТУП………………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ………...5

0. 1.1 Необхідність державного втручання в економіку..…………………………5

1. 1.2 Функції держави в сучасній економіці………..……………………………..8

РОЗДІЛ 2. ЗАСОБИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ………….14

0. 2.1 Класифікація форм і методів державного регулювання…………………..14

1. 2.2 Забезпечення макроекономічної стабільності……………………………..16

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНИ……………………………………...………………………………………19

3.1 Необхідність державного втручання в економіку України……………….19

3.2 Особливості та специфіка державного регулювання економіки в Україні……………………………………………………………………………22

ВИСНОВОКИ…………………………………………………………………………27

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………….29

ВСТУП

Формування оптимальної макроекономічної структури, що забезпечує динамізм продуктивних сил і збалансованість внутрішнього ринку, припускає наявність системи централізованого регулювання, зокрема такого інституту, яким є держава. В умовах ринкових відносин важливе значення має підтримання на необхідному рівні ступеня державного втручання в економіку, досягнення оптимальності правового регулювання суспільних відносин, у тому числі - відносин підприємництва, в усіх галузях і сферах народного господарства. Значимість державного регулювання особливо актуальна в період трансформації від адміністративно-командної системи до ринкової моделі економіки, коли істотно посилюється потреба в жорсткій координуючій структурі, яка надає певний вплив на формування необхідних передумов становлення конкурентного середовища і розвитку сукупного ринку.  У процесі формування багатоукладної ринкової моделі економіки держава як регулюючий орган гарантує стабільність відтворення, сприяє стійкій роботі підприємств різного статусу як основних платників податків і безпосередніх виробників матеріальних благ.

Об’єктом моєї роботи є держава та її функціонуючі складові.

Предмет: визначення ролі держави в економічній системі. Роль держави в забезпеченні економічної стабільності.

Метою даної роботи є дослідження ролі держави як інституційної структури в економіці.

 Мета передбачає вирішення таких завдань: розкриття сутності державного регулювання, характеристика функцій держави в управлінні економікою, методів та інструментів державного регулювання, розкриття особливостей державного  регулювання економіки в умовах її ринкової трансформації, також розглянута специфіка державного регулювання в Україну.

Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку літератури.

РОЗДІЛ 1

СУТНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ

1.1. Необхідність державного втручання в економіку

Питання про роль держави в регулюванні економічних відносин носить вельми проблематичний характер. Одні вчені-економісти вважають за необхідне жорстоке державне регулювання всіх відносин у сфері економіки, інші ж - відкидають необхідність такого регулювання взагалі. Негативними є наслідки як надмірного регулювання державою економічних відносин, так і повного невтручання його в сферу економіки.

Світовий досвід економічної практики доводить, що може бути ефективної соціально орієнтованої ринкової економіки, що грунтується на сучасних науково-технічні досягнення, без активної регулюючої ролі держави. Реальна ринкова економіка  ніколи не обходилася без втручання держави. Змінювалися лише задачі, форми, інструменти втручання та його масштаби.

Економічна роль держави ще на початку ХХ століття була гранично обмеженою. Становище змінилося в період першої світової війни, коли спочатку в Німеччині, а потім у країнах Антанти держава почала активно втручатися в господарське життя з метою мобілізації обмежених ресурсів для досягнення воєнної перемоги. Ці заходи носили надзвичайний, військово-мобілізаційний характер, а тому із закінченням війни державне втручання у господарське життя зійшло нанівець.[3, c. 194]

До початку 30-х років серед західних економістів панувала думка про те, що економічні спади (кризи) пояснюються випадковими причинами, що механізм ринкового саморегулювання в принципі забезпечує відповідність між сукупними попитом і пропозицією, отже, і  автоматичний вихід економіки з кризи і подальший її підйом на базі оновлення основного капіталу й ліквідації нерентабельних підприємств. Однак під час глибокої кризи і затяжній депресії 30х років стало очевидно, що механізм ринкового саморегулювання не справляється зі своїми функціями, не забезпечує автоматичний вихід з кризи, що вимагає переходу до активного державного регулювання економіки. Таке регулювання на практиці стало здійснюватися в США з 1933р. командою президента Ф.Д. Рузвельта, яка розробила і реалізувала так званий «Новий курс». Теорія державного регулювання була створена Дж.М. Кейнсом і його послідовниками. Кейнс зробив справедливий висновок про те, що вихід з глибокої кризи, зростання обсягів виробництва та рівня зайнятості неможливі без активної участі держави. [3, c. 198]

На сучасному етапі в переважній більшості країн світу  функціонування народного господарства характеризується, в першу чергу, зростанням регулюючої ролі держави по відношенню як до державного сектора економіки, так і до приватного, і до їх взаємодії, що обумовлено певним рівнем усвідомлення необхідності не тільки розмежування приватних і публічних інтересів в суспільстві, але й підтримки оптимального балансу між ними. У той же час усім добре відомі наслідки відмови публічної влади від регулювання економічних відносин у процесі переходу від адміністративно-командної системи господарювання та управління до змішаної. Приклади Україні, Росії та інших країн СНД, швидше за все, увійдуть в усі підручники і хрестоматії початку ХХI століття, як яскраві ілюстрації того, до чого може призвести витіснення держави на початковому етапі проведення ринкових реформ.

Особливо важливе визначення ролі держави в регулюванні економіки на так названих «перехідних» этапах його развитку (подібних тому, який переживає в даний час Україна, - коли здійснюється перехід від адміністративно- командного порядку суспільного життя до демократичного, коли в суспільних інтересах, ориєнтаціях и мотивах поведінки людей, соціальних цінностях відображаються риси, присущі саме змішаній формі соціально-экономичних процесів та структур - від остаточних адміністративно-командних до різноманітних часних). При визначенні ролі держави необхідно враховувати стан економіки, рівень її залежності від держави, соціальний фактор та менталітет народу, особливо – при переході від командно- адміністративної системи до ринкової економіки. [3, c. 206]

Особливу актуальність в умовах трансформації суспільства набувають проблем реалізації таких закономірностей, як збалансованість економічних інтересів та досягнення адекватного цьому процесу правового  механізму їх регулювання в напрямку досягнення оптимальності співвідношення економічних інтересів різних форм власності та правових норм, інститутів державної та приватної власності.

У країнах, що здійснюють трансформацію до ринкової економіки (у ще більшій мірі, ніж у країнах з уже розвиненою ринковою економікою), виявляється необхідність державного регулювання економіки в цей період. Це пояснюється тим, що самоорганізація (а ринок являє собою класичний зразок самоорганізації) властива досить стійким системам і малоефективна в період переходу від однієї системи до іншої. Важливо мати на увазі, що в умовах соціально-економічної трансформації принцип самоорганізації сприяє посиленню захисної функції, поверненню економіки в попередній стан, прискоренню старих тенденцій. А це дуже небезпечно. До того ж, відсутність яких-небудь  регулюючих основ в період трансформації призводить до наростання хаотичних процесів, що можна простежити на прикладі України.

Деякі вчені, відзначаючи необхідність державного регулювання економіки, підкреслюють необхідність його обмеження, підпорядкованості ринкового саморегулювання. Направлення державного регулювання економіки має, по-перше, відображати кордону перехідного періоду і не бути визначальними, по-друге, воно повинно бути підпорядковане мети обмеження методів державного регулювання економіки, методам її ринкового регулювання. [6, с.39]

Переважна більшість вчених визнають необхідність державного регулювання економіки. Відмінності в їх позиціях полягають у визначенні ступеня і форм такого регулювання та його співвідношення з ринковим саморегулюванням.