3.2 Особливості та специфіка державного регулювання економіки в Україні

Україна може зберегти ринкову спрямованість своєї економіки за наступних обов'язкових умов. По-перше, якщо буде невідкладно понижена соціальна ціна ринкових реформ, що дозволить забезпечити підтримку курсу реформації широкими масами, які сьогодні не лише розчаровані в ринкових реформах, але і активно виступають проти них, пов'язуючи своє зубожіння з «переходом до ринку». Для такого зниження його соціальної ціни є реальні можливості. За словами Л. Кравчука, в Україні налічується 150 000 чоловік, річний дохід яких перевищує 1 млн. грн. Уряд повинен на легітимній основі змусити представників нової буржуазії поділитися з державою тією частиною доходу, яка йде на задоволення їх особистих потреб. Це дозволить регулярно виплачувати зарплатню бюджетникам і істотно підвищити посібники незахищеним верствам населення.

По-друге, якщо будуть використані незадіяні (або недостатньо задіяні) внутрішні джерела економічного зростання, що не вимагають додаткових бюджетних витрат: прискорений розвиток малого і середнього бізнесу, переорієнтація грошових потоків з фінансово-банківського сектора в реальний (виробничий) сектор і широке залучення іпотечних кредитів.

По-третє, якщо, нарешті, будуть створені сприятливі умови для припливу масштабних прямих інвестицій з-за кордону.

Зрозуміло, фінансова криза обумовлює необхідність здійснення ряду термінових адміністративних заходів антикризового характеру. Йдеться про розумному обмеженні вивозу валюти, про узяття під повний державний контроль виробництва алкогольних напоїв і оптової торгівлі ними, і тому подібне В той же час перед Українською державою коштує ряд гострих проблем середньо і довгострокового характеру по регулюванню перехідних процесів, по створенню такого вектора економічного розвитку, який в перспективі дозволить перейти від дикого ринку, що стихійно склався, нецивілізованого, до «соціального ринкового господарства», тобто до високоефективної і соціально-орієнтованої ринкової економіки, що успішно функціонує в розвинених країнах Заходу і Сходу. Головна з цих проблем – первинне накопичення капіталів. Воно привело до глибокої соціальної диференціації населення: з'явився прошарок дуже багатих людей («нові росіяни», «нові українці» або, одним словом, нувориші) і, відповідно, дуже бідних. Тому процес первинного накопичення капіталів гостро потребує державного регулювання, що дозволить додати йому більш цивілізований характер. У чому ж полягає державне регулювання первинного накопичення капіталів? [1, c. 73]

По-перше, держава повинна оптимізувати податкову систему. Податки з юридичних осіб не повинні підривати зацікавленість підприємців в зростанні прибутків. Також доцільно диференціювати податок на прибутку і ПДВ залежно від профілю господарської діяльності підприємців: щадні податки з виробників матеріальних благ і послуг повинні поєднуватися з високими податками із спекулянтів-перекупників. Податки з фізичних осіб повинні не лише поповнювати доходи бюджету, але і сприяти пом'якшенню соціальної диференціації, тому податки з фізичних осіб повинні стягуватися за прогресивною шкалою, різко збільшуючись у міру зростання їх доходів. Нарешті, не слід обмежуватися введенням декларацій про доходи, необхідна ще і сувора кримінальна відповідальність за заховання доходів в крупних масштабах, як прийнято в країнах з розвиненою ринковою економікою.

По-друге, держава повинна в законодавчому порядку встановити долю доходів підприємців, яка може використовуватися на особисті потреби (покупку нерухомості в країні і за кордоном, престижних автомобілів і інших предметів розкоші) з тим, щоб переважна їх частина вкладалася у виробництво, тобто йшла на розширення і модернізацію підприємств. В цьому випадку з кожного підприємця доцільно вимагати і декларацію про витрати, ретельно контролюючи їх відповідність реальності.

По-третє, державі слід шляхом спеціальних правових норм обмежити торгівельну накидку і звести до мінімуму кількість посередників-перекупників, що стоять між виробником і споживачем.

По-четверте, необхідно ввести строгу кримінальну відповідальність за створення не лише фінансових «пірамід», але і фірм-одноденок, банків, інвестиційних фондів і фінансових компаній з незначним статутним капіталом (тобто потенційних банкротів), а також жорстко карати за навмисне банкротство, використовуючи майно банкротів, перш за все для компенсації втрат обдурених вкладників.

Нарешті, першочерговим завданням держави є забезпечення регулярних виплат пенсій і зарплати бюджетникам. Їх багатомісячні затримки не допустимі в принципі, оскільки відкидають значну частину населення за грань убогості і породжують активну протидію ринковим реформам. [1, c. 69]

Під час переходу України до ринку не можна не пам'ятати про наявність тіньової економіки, яка є специфічною межею економіки пострадянських країн і не може не вносити свої корективи до процесу економічних реформ. А тіньова економіка в Україні досягла такого розвитку і поширення, що у поєднанні із загальною криміналізацією суспільства, почала загрожувати економічній і національній безпеці держави. Вона істотно впливає на всі сторони економічної діяльності, на політичне і суспільне життя в Україні: і, на відміну від легальної, тіньова економіка динамічно розвивається впродовж останніх років.

Об'єми тіньової економічної діяльності придбали такі масштаби, при яких її недооцінка, неврахування приводять до істотних помилок у визначенні макроекономічних показників, економічних і фінансових пропорцій, економічної політики, а також в ухваленні рішень по її реалізації владними структурами всіх рівнів.[13, c. 262]

По оцінках учених і експертів, в 2007 р. в Україні від 40 до 60 відсотків ВВП виробляється в тіні. Вживання податкових і заборонених заходів з метою локалізації тіньової економіки не дало позитивних результатів, оскільки в багатьох видах тіньова економічна діяльність є захисною реакцією громадян і суб'єктів підприємницької діяльності на неможливість існування в рамках офіційної економіки і правового поля. Подальший розвиток ринкових стосунків без відповідного правового регулювання і створення надійної законодавчої бази, при збереженні тенденції розвитку тіньової економіки і втягуванні в неї все більшої кількості громадян України, створює сприятливі умови для значного зростання числа економічних злочинів, якщо не будуть прийняті радикальні заходи по локалізації і обмеженню тіньової економіки. [13, c. 257]

Тому проблема розробки методичних підходів оцінок об'ємів тіньової економіки і пропозицій по їх істотному укороченню повинні стати одним з пріоритетних напрямів наукових досліджень. В той же час держава повинна всемірно боротися з тіньовою економікою. Необхідне як посилювання відповідальності «тіньовиків» з одного боку, так і створення прийнятних умов для функціонування підприємств і громадян в рамках офіційної економіки. Важливу роль у вирішенні проблеми тіньової економіки грає реформування податкової системи. Але це вже окрема проблема, про яку буде розказано нижче. Необхідно пам'ятати: при нинішніх масштабах тіньової економіки украй утруднений перехід до розвиненого цивілізованого ринку. Отже, державне регулювання перехідної економіки має бути системою типових заходів законодавчого, старанного і контролюючого характеру, здійснюваних правомочними державними установами і громадськими організаціями в цілях стабілізації і пристосування існуючої соціально-економічної системи до умов, що змінюються. Засоби державного регулювання економіки підрозділяються на адміністративних і економічних; останні, у свою чергу, – на засоби грошово-кредитної і бюджетної політики, державного сектора в економіці. Найбільш використовувані в цивілізованій ринковій системі і ефективні засоби бюджетного регулювання – зміни податкових систем, податкові знижки, прискорене адміністративне списання основного капіталу, пільги при реалізації прихованих резервів. Але в Україні ці засоби доки недостатньо розвинені із-за радянського менталітету більшості державних діячів. Вищою формою державного регулювання економіки, особливо перехідного типа, є державне економічне програмування. Від складання надзвичайних і цільових програм здійснюється перехід до державного середньострокового загальноекономічного програмування. Найважливішими відносними кордонами державного регулювання економіки є:

1) кордони достатньої мотивації підприємницької діяльності;

2) соціальні кордони оподаткування;

3) кордони приросту ВВП (кон'юнктурні кордони).

Межі ефективності державного регулювання перехідної економіки за допомогою державного бюджету залежать від того, наскільки різко потреби у фінансуванні державних регулюючих заходів зростають саме тоді, коли можливості мобілізації засобів для фінансування різко скорочуються. Кордони економічного програмування також залежать від фінансових можливостей держави забезпечити приватному капіталу достатню прибуток як мотивація для діяльності відповідно до державних програм.[8, с. 19]

ВИСНОВОКИ

Державне регулювання є формою цілеспрямованої дії держави на економіку для забезпечення і підтримки її функціонування в заданому режимі, зміни і розвитку економічних стосунків і взаємозв'язків. Втручання держави в економіку здійснюється лише в тій мірі, в якій потрібний в цілях підтримки стійкості макроекономічної рівноваги, ефективного конкурентного середовища, а також для контролю над тими ринками, на яких умова вільної конкуренції не здійсненними. Державне регулювання економіки здійснюється за допомогою правових, адміністративних, економічних, а також прямих і непрямих методів. Тенденції ринку і виникаючі диспропорції в економіці є найважливішими передумовами для проведення державою стабілізаційних заходів. Розробка стабілізаційних програм і антикризових концепцій повинна здійснюватися на основі аналізу специфіки структури народного господарства, макроекономічного прогнозування при регулюванні з боку держави, зони втручання якого в економіку мають бути чітко визначені. Основними напрямами вдосконалення державного регулювання економіки України є: подолання наявних деформацій ринкових стосунків завершення формування ринкової інфраструктури; створення економічних, політичних і соціальних передумов реалізації конкурентних переваг української економіки; посилення уваги держави розвитку соціальної сфери.

Податкова система і нормативна база є необхідною умовою, без якого неможливий перехід до розвиненого цивілізованого ринку в принципі. Проте навіть наявність цього необхідної умови зовсім не означає, що перехід до ринку буде коли-небудь здійснено. Існує ще ряд факторів, які істотно гальмують перехідні процеси в Україні. Найбільш важливий з них - низька конкурентоспроможність наших підприємств і, як наслідок цього, щорічний спад ВВП. Беручи до уваги щорічний спад ВВП, єдиним джерелом поповнення доходної частини бюджету залишаються податкові надходження, оскільки неподаткові надходження не мають суттєвого значення: останнім часом вони складали не більше 10% від загальної суми надходжень. У короткостроковій перспективі неподаткові надходження не мають тенденції до зростання навіть за умов найрадікальнішої трансформації податкової системи. Потрібна корінна структурна перебудова економіки. Саме тому всі останні роки розробники проекту бюджету знаходяться не просто в складному, а в безвихідному становищі, тому що збалансувати доходи і видатки бюджету неможливо в принципі: обсяги виробництва і ВВП зменшуються, доходи до бюджету не можуть бути збільшені цивілізованим шляхом.

Зосередження уваги на внутрішніх проблемах бюджетного процесу, яке досягає апогею під час розгляду чергового проекту бюджету в парламенті, не повинно відривати його від дійсних проблем бюджетної політики і економічної стратегії держави. Бюджет як інструмент економічної та соціальної політики залежить від економічних умов, і, в свою чергу, повинен впливати на ці ж економічні умови.

Перехід до цивілізованого ринку в Україні неможливий тільки за умови вирішення проблем податкової системи та створення досконалого законодавства. Податкова система - це лише одна з таких проблем. Дуже важливими є ще й проблеми тіньової економіки, ефективної приватизації та пом'якшення соціальної диференціації в суспільстві. Саме цим, а не «боротьбою за крісла», і повинна займатися держава.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Бадыда М.П. «Украине нужна эффективная система налогообложения» // Финансы Украины (журнал). – 2009 г. – № 18. – 158с.

2. Базилевич В. Д. Економічна теорія : Політекономія : підручник / За ред.. В.Д.Базилевича. – 5-те вид., стер. – К. : Знання –Прес, 2006. – 615с.

3. Божня Д., Волынский Г. Государственное регулирование переходных

процессов. // Экономика Украины. – 2009. - №6.

4. «Вводный курс по экономической теории» / под ред. Журавлёвой Г.П. – М., изд-во «Инфра-М», 2007 г. – 368 с.

5. Государственное регулирование экономики в условиях рынка. //

Экономика и управление в зарубежных странах, 2005, №5-6.

6. Долишний М., Корозид М. Модели государственного регулирования в

рыночной экономике. // Экономика Украины, 2004, №6.

7. «Курс экономической теории» / под ред. Чепурина М.Н., Киселёвой Е.А. – Киров, изд-во «АСА», 2005 г. – 623 с.

8. Лукинов И. Методы и средства государственного регулирования

экономики переходного периода. // Экономика Украины, 2004, №5.

9. Національна економіка : Підручник. / За ред. Проф., к. е. н. П.В. Круша. 2 – ге вид. – К.: Каравела ; Піча Ю.В., 2008. – 428 с.

10. Носова С.С. Экономическая теория: Учебное пособие. М.: Владос. 2007

11. Мочерний С. В. , Ларіна Я. С. Політекономія : підручник / Мочерний С. В., Ларіна Я. С. – К. : Знання, 2006 – 390 с.

12. Сатановская Е. Роль государства в регулировании экономических

отношений. // Экономика Украины, 2009, №11.

13. «Справочник предпринимателя Украины по правовым формам предпринимательской деятельности».– Колл. авт. – М., изд-во «Луч», 2003 г.–88с.

14. Узлюк Т. Проблемы государственного регулирования

внешнеэкономического сектора в Украине. // Персонал, 2009, №10.

15. Чередниченко В. Проблемы формирования системы государственного

управления экономикой Украины. // Экономист, 200, №6.

16. Шишков Ю. Экономическая роль государства в современном мире. //

Экономист, 2007, №1.

17. «Экономика»: учебник / под ред. Булатова А.С., 2-е изд. – М., изд-во «БЕК», 2007 . – 816 с.

18. Функції держави в сучасній економіці [Електронний ресурс] - Режим доступу: - http://works.tarefer.ru/102/100681/index.html

19. Форми і методи державного регулювання [Електронний ресурс] - Режим доступу: - http://cendomzn.ucoz.ru/index/0-1177

20. Державне регулювання економіки в Україні [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.kontrolnaja.ru/dir/constitutional_right_russian_federation/77612