3. Інші види економіко-математичних методів та їх характеристика.

використовують для розв’язку багатьох оптимізацій них аналітичних задач, в яких функціональні залежності досліджуваних явищ і процесів детерміновані.

використовують при розв’язку оптимізацій них задач, у яких цільова функція або обмеження характеризуються нелінійними залежностями. Задачі динамічного програмування розв’язують шляхом поетапного вирішення певної кількості оптимізацій них задач, диференційованих за лінійними формами.

важливий метод аналізу складних пропорційних залежностей, коли за кількістю виміряних прямих зв’язків визначається вся сукупність зв’язків (прямих і непрямих).

метод порівняльної, рейтингової оцінки варіантів можливих змін параметрів економічної системи на багатокритеріальній основі. За формою це одинична матриця з виділенням у ній заданої кількості критеріїв порівняння. Матриця може збільшуватись залежно від кількості введених критеріальних ознак.

полягає у тому, що вся система функціональних зв’язків (детермінованих і стохастичних) у досліджуваному об’єкті аналізу максимально агрегується до утворення детермінованих факторних систем. Алгоритм факторної системи будують за допомогою коефіцієнтів між елементного зв’язку, а деякі з них не мають чіткої економічної інтерпретації (наприклад, витрата сировини в розрахунку на одного робітника за зміну).

передбачає визначення інтегрального показника шляхом сумування його фактичних значень за абсолютними чи відносними вимірниками. У першому випадку цей показник обчислюється як:

у другому:

де К_j – інтегральний показник – j-го об’єкта;

відповідно базове і фактичне значення і-го показника на –му об’єкті, і=1, 2, 3, ...n;

j=1, 2, 3, …m.

передбачає попереднє ранжирування всіх досліджуваних структурних об’єктів за окремими показниками. Кожному об’єкту відповідає певне значення і-го показника x_ij, яке виражає його місце серед інших. Зважаючи значущість кожного показника a_ij, складають таблицю за показниками і розраховують конкретне значення узагальнюючої оцінки:

полягає у тому, що найкращу оцінку отримують об’єкти максимально наближені до еталона. За еталон приймають умовний об’єкт з максимальними оцінками за всіма показниками:

Комплексну оцінку обчислюють за формулою евклідової відстані від еталонного до конктреного значення показників досліджуваних об’єктів. Перед конкретними розрахунками, коли елементи відстані є несппіввимірні одиниці показників, проводять нормування шляхом ділення значень показників на значення показника еталонного об’єкта (x_j,n+1). Для кожного об’єкта розраховують відстань до еталону за формулою:

Ранжируючи значення на зростання, отримаємо комплексну оцінку пріоритетності об’єктів.