Зміст

Лекція №1. Організація цивільного захисту в сучасних умовах	(2 год.)
Лекція №2. Правила поведінки і дії населення у вогнищах ураження	(2год.)
Лекція №3. Організація і порядок проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження	(2год.)
Лекція №4. Стійкість роботи промислових підприємств у надзвичайних ситуаціях	(2год.)

Лекція №1.

Тема. Організація цивільного захисту в сучасних умовах

Мета: дати поняття студентам про надзвичайні ситуації, вплив на життєдіяльність людей з метою організації захисту працівників об’єктів господарювання (навчальних закладів).

Професійна спрямованість: підготовка студентів з цивільного захисту є обов'язковим предметом для професійної орієнтації усіх напрямків вищої освіти за педагогічним чи іншим професійним спрямуванням. Тому необхідно навчити майбутніх вчителів організації та діям у надзвичайних ситуаціях, а також основам організації і проведення рятувальних робіт.

Основні поняття теми: надзвичайна ситуація, аварія, катастрофа, цивільний захист,постійні комісії, служби ЦЗ, сили ЦЗ.

План

1. Основні положення міжнародного права з питань захисту людей.

2. Закон і положення про цивільну оборону України, її роль, місце і завдання в структурі заходів із забезпечення Життєдіяльності населення держави.

3. Організація цивільної оборони на об’єктах господарської діяльності.

4. Постійні комісії з надзвичайних ситуацій при виконавчих органах влади, їхня мета і завдання.

5. Цивільна оборона зарубіжних країн.

Список літератури

1. Алтунін А. Т. Формирования гражданской обороны в борьбе со стихийными бедствиями. –М., 1978.

2. Гражданская оборона: Учебник для вузов / Под ред. Д. И. Михайлика. — М.: Высш. шк., 1986. — 207 с.

3. Губський А.І. Цивільна оборона. Для пед. Ін-тів. – Львів., „Ластівка”, 1995. – 216 с

4. Закон України „ Про цивільну оборону” – 1993 р.

5. Закон України від 14 січня 1998 р Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань:.–К.,1998

6. Закон України „ Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру” 2000 рік.

1. Основні положення міжнародного права з питань захисту людей

Під час війни людина повинна дотримуватися певних норм гуманності навіть щодо ворога. Ці норми викладені, головним чином, у чотирьох Женевських Конвенціях від 12 серпня 1949 р. і які мають силу до цього часу:

"Про поліпшення долі поранених та хворих у діючих арміях" та "Про поліпшення долі поранених, хворих та осіб зі складу збройних сил на морі, які потерпіли корабельну аварію" (забезпечують захист поранених, хворих, та осіб, які потерпіли корабельну аварію. Всі ці особи повинні користуватися заступництвом та захистом за будь-яких обставин, їх повинні підбирати, поводитися з ними гуманно та надавати їм максимально можливий та у найкоротші терміни медичний догляд та психологічний супровід, якщо цього вимагає їхній стан).

"Про поводження з військовополоненими" (у випадку взяття у полон поранених та хворих чи осіб зі складу збройних сил, кожен із противників повинен надавати їм такий догляд, як і за власним пораненим. Якщо ж військовополонений помер, то його тіло не повинно бути віддане землі, морю чи спаленню без належного попереднього пізнавання та констатування смерті за допомогою належного медичного огляду).

"Про захист цивільного населення під час війни" (наголошує на певних елементарних нормах захисту, які стосуються кожної особи, яку зачепить збройний чи воєнний конфлікт, незалежно від її національності чи території, на якій вона проживає. Особливу увагу Четверта Конвенція приділяє цивільним особам (що знаходяться під владою ворога), які поділяють на дві категорії: цивільні особи, які знаходяться у країні ворога; населення на окупованій території).

Завдання та діяльність цивільного захисту згідно з Женевською Конвенцією та Додатковими протоколами.

Цивільний захист є виконанням деяких або всіх названих нижчевказаних завдань, спрямованих на захист цивільного населення від небезпеки:

• оповіщення;

• евакуація;

• надання сховищ та їх обладнання;

• проведення заходів із світломаскування;

• рятувальні роботи;

• медичне обслуговування;

• боротьба з пожежами;

• виявлення та визначення небезпечних районів;

• знезараження та інші подібні заходи захисту;

• термінове надання житла та постачання;

• термінова допомога у встановленні та підтриманні порядку в районах надзвичайних ситуаціях.

Отже, цивільний захист є системою організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій, які загрожують життю та здоров’ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і особливий період.

Надзвичайна ситуація (НС) – це порушення нормальних умов життя і діяльності людей, що може призвести до людських і матеріальних втрат.

Організації з цивільного захисту(ОзЦЗ) — це ті установи та інші організаційні одиниці, які організовані або уповноважені компетентною владою сторони, що знаходиться у конфлікті, виконувати будь-яке з завдань.

Міжнародне гуманітарне право стосується кожного з нас, однак воно ще недостатньо відоме людям.

„Гуманітарне право є гілкою міжнародного суспільного права та зосереджене на захист особи”. До середини XIX століття угода про захист населення мали лише випадковий характер і ґрунтувалися лише на зобов’язаннях.

Виконання гуманітарного права різко змінило це положення: відтепер держави були пов'язані загальною угодою, яка застосовується за будь-яких обставин. Для людства це стало значним кроком вперед.

Таким чином, при розробці законодавчих актів, які стосуються діяльності Цивільного захисту, необхідно враховувати основні положення цих важливих міжнародних документів і керування ними під час своєї практичної діяльності.

Оригінали Женевських Конференцій опубліковано в Женеві 12 серпня 1949 року, оригінали Додаткових Протоколів до Женевських Конвенцій опубліковано в Женеві 8 червня 1977 року французькою та англійською мовами; оригінали справжніх Конвенцій та Додатки до них зберігаються в архівах у Швейцарській Конфедерації, а засвідчені копії надані Швейцарською Федеральною Радою кожній Державі, яка підписала її або приєдналася до них.