2.3 Рослинність

У зоні Полісся поширена переважно лісова, трав»яниста та болотна рослинність. Під покривом лісу трав»яниста рослинність розвивалась недостатньо і суттєвого впливу на грунтоутворення не мала. На безлісних просторах питома вага суходільних трав також була невисокою, оскільки тут переважала болотна трав»яниста рослинність. Природна зміна рослинних формацій змінювала і напрям грунтоутворення. У цій зоні навіть в наш час зосереджено до 50% заболочених земель України, а ліси займають 30% території.

Влив лісу на формування грунтів досить великий. Чергова зміна рослинних формацій була головною причиною різноманітності грунтового покриву корінних ділянок плато Полісся. Характерною особливістю грунтів є загальна вирівнянність рельєфу та дуже розвинений мікрорельєф у вигляді великої кількості блюдець (впадин), які на весні та восени, а також після літніх злив заповнюються водою, що ускладнює обробіток грунту та догляд за посівами. Природні кормові угідя представлені різнотравно-злаковою асоціацією. Серед злакових зустрічаються: пирій повзучий, тонконіг луговий та вузьколистий, костриця бородавчаста. Різнотрав’я представлено гикавкою сизою, цикорієм звичайним, подорожником середнім. Інколи зустрічаються бобові: люцерна хмелевидна та лядвенец рогатий. По днищих балок злакова рослинність представлена пирієм повзучим, лисохвостом луговим та різнотрав»я подорожником великим та середнім, одуванчиком нізким. На заболочених ділянках переважають середні і низькі осоки. На орних землях ростуть багато бур»янів, вони спричиняють великої шкоди сільськогосподарським культурам. Тут найбільш поширені такі бур’яни, як осот рожевий, мишій сизий, пирій повзучий, суріпа звичайна, молочай.

2.4 Гідрографія та гідрологія

Велике значення у формуванні грунтів мають грунтові та поверхневі води, які в межах господарства залягають на різній глибині. Велика дренированість поверхні на вододілах зумовлена глибоке залягання грунтової води ( більше 5 м ). Тут вони впливають на грунтоутворюючий процес. На слабоглиняних ділянках водолів грунтові води знаходяться на глибині 1,5 – 2,0 м. По днищах балок грунтові води в період обстеження знаходилися на різній глибині. У центральній частині грунтові води залягають на глибині 1,0 –1,5 м. По днищам інших балок грунтові води виходять на поверхню та викликають заболочування. Маємо два ставки біля господарства.

Розділ ІІІ. Грунти господарства.

3.1Номенклатурна назва грунтів

ТОВ «Світанок» розташований в зоні Полісся. У господарстві найбільш розповсюджені чорноземи типові, потужні малогумусовані середньосуглиністі, займаючі вододільні плато й привододільні схили. Менш розповсюджені гідроморфні грунти, розташовані по днищам балок. Чорноземи типові утворилися за рахунок дернового типу грунтів, під покривом трав»янистої степової рослинності в умовах періодичних посух. Розкладання рослинних залишків відбувалось при неповному насиченні грунту вологою, переважно в аеробних умовах, при високих літніх температурах. Висихання грунта влітку та замерзання взимку спричинило періодичне затухання біологічних процесів. Такі умови перешкоджали швидку мікролізацію органічних залишків та сприяли утворення та накопиченню гумусних речовин. Крім того, чорноземи типові характеризуються високим змістом поживних речовин та насиченістю основами. Найбільш поширені грунти в господарстві: 1. Чорноземи типові вилуговані малогумусовані. 2. Чорноземи типові малогумусовані. 3. Чорноземи типові карбонажні малогумусовані. 4. Чорноземи типові малогумусовані слабоглинні. Морфологічна будова профілю чорноземів типових наводяться на прикладі чорнозема типового карбонатного міцного малогумусованого крупнопиоувато-середньосуглинистого на лісах. Розріз закладений на рівній ділянці вододільного плато 0-1, угіддя – рілля.

Перехідні горизонти сполучають в однаковій мірі ознаки двох сусідніх горизонтів. У грунтах з поступовим ослабленням будь-якої ознаки від поверхні до породи (чорноземах, лугових, дернових та інших) ці горизонти так і називаються – перехідні; у грунтах з диференційованим профілем – за назвою двох суміжних горизонтів. Позначаються символами суміжних горизонтів. Наприклад, перехідний між гумусовим і материнською породою в чорноземах – HP; гумусовим та елювіальним в дерново-підзолистих грунтах – НЕ (гумусово-елювіальний). Майже всі ознаки, виділені в основних горизонтах, можуть проявлятись нерівномірно, в одних випадках бути головними, в інших – накладатись, виражатись нечітко. У цих випадках вони позначаються такою ж, але малою буквою. Наприклад, верхній перехідний горизонт у чорноземах між гумусовим та материнською породою характеризується значною гумусованістю та невеликою домішкою породи (Нр), а нижній перехідний – навпаки (Ph).