Тематика рефератів до модулю

„Політична психологія”.

1. Зміст поняття „політична психологія”, його генеза.

2. Предмет і метод політичної психології.

3. Основні напрямки політичної психології.

4. Предмет і метод дослідження політичної психології.

5. Основні особливості політичної психології.

6. Політичні цінності, політичні потреби, політичні інтереси, політичні думки, політичні міфи, політичні традиції.

7. Взаємозв’язок політичної психології з іншими науками, насамперед суспільними.

8. Політична свідомість як психологічний феномен.

9. Особливості політичного мислення.

10. Маси і масова свідомість. Їх взаємозв’язок і взаємозалежність.

11. Громадська думка: суть, особливості формування та прояву.

12. Влада. Її визначення вітчизняними та зарубіжними спеціалістами.

13. Особливості типів та джерел влади.

14. Поняття „національна психологія”.

15. Національний характер. Його риси.

16. Психологічно-політичні особливості суспільства перехідного періоду.

17. Особливості політичних орієнтацій громадян, їх зумовленість.

18. Чим зумовлюється вибір людиною своєї життєвої позиції і якою є детермінація політичного вибору?

19. Політична участь, її основні причини і мотиви.

20. Основні форми політичної участі людини у політичному житті суспільства.

21. Відмінність між закритими і відкритими типами політичної поведінки.

22. Індивідуальний стиль політичної діяльності.

23. Основні типи політичної поведінки.

24. Політичний лідер. Ознаки класифікації політичних лідерів

25. Основні рівні політичного лідерства.

26. Проблеми лідерства у сучасній Україні.

27. Політична еліта, її функції.

28. Особливості політичної еліти у сучасній Україні.

29. Основні типи політичної культури.

30. Рівні політичної культури.

31. Основні функції політичної культури.

32. Особливості формування політичної свідомості громадян.

33. Політичні технології і політичний процес. Їх суть, особливості і взаємозалежність.

34. Основні концепції та характеристики політичної участі як обов’язкової передумови політичного процесу.

35. Чи зумовлені політична поведінка і політична діяльність різних суб’єктів політичного процесу?

36. Якими мотивами керуються учасники політичного процесу?

37. Індивідуальні політичні технології та їх особливості.

38. Особливості використання загальних політичних технологій.

39. Механізм прийняття політичного рішення як однієї з поширених політичних технологій.

40. Особливості політичних технологій під час виборчої кампанії.

41. Політичний конфлікт.

42. Основні типи конфліктів.

43. Види політичних маніпуляцій (міжособистісні, масові).

44. Політичний лідер. Особливості основних типів політичних лідерів.

45. Пряме і приховане політичне насилля. Чи можна морально виправдати політичне насилля?

Тезауруси до тем за модулем "Політична психологія" Тезаурус до теми № 1

Структура політичної психології

1. Політична психологія як наука.

2. Особистість в політиці.

3. Групи в політиці.

4. Психологія влади.

5. Психологія політичної діяльності.

6. Психолог у політиці.

Предмет політичної психології – психологічні компоненти політичного життя суспільства, що формуються в процесі політичної соціалізації і проявля­ються в політичній свідомості та поведінці.

Методи політичної психології:

Діагностичні (спостереження, опитування, експерименти, тести, проективні методики);

Прогностичні (аналіз, порівняння, моделювання);

Розвивальні і корекційні у формі групових тренінгів та індивідуальних вправ та співбесід, — консультаційні.

Зв’язок з іншими науками. До 1967 року (публікація роботи З. Фрейда, У. Булліта „Томас Вудро Вільсон 28-й президент США. Психологічне дослід­ження”, яка була написана в 30-ті роки) політична психологія існувала в межах політології та соціальної психології. З.Фрейд вважав, що прагнення до влади є компенсацією відчуття комплексу меншовартості чи результатом сублімації лібідо. На сьогодні, політична психологія пов’язана крім соціальної з індивідуальною, педагогічною та етнопсихологією. Також політична психологія пов’язана з низкою політичних наук: загальна та порівняльна політологія, філософія та соціологія політики, політична антропологія, географія, історія, етика.

Завдання політичної психології:

1. Проблеми методології та методів науки.

2. Проблеми психологічних механізмів політичної поведінки.

3. Проблеми психології груп в політичному процесі.

4. Проблеми психології особистості в політичному процесі.

5. Проблеми психології політичної організації.

6. Психологічні проблеми політичної іміджелогії.

7. Психологічні особливості сучасної пропаганди.

Категорії політичної психології.

Соціалізація – процес включення індивіда в суспільство через оснащення його досвідом поколінь, закріпленим в культурі. Це перетворення людини в особистість через засвоєння системи соціальних ролей. Корінь російського слова „личность” – личина. Корінь англійського слова personality – персона – маска в древньогрецькому театрі.

Політика – сфера діяльності, в межах якої здійснюється реалізація індивідами та соціальними групами власних потреб за допомогою влади через управлінську діяльність.

Функції політики: владна, розпорядницька, керуюча.

Політична соціалізація – процес включення індивіда в політичну систе­му через оснащення його досвідом цієї системи, закріпленого в політичній культурі. Це процес взаємодії індивіда і політичної системи, метою якого є адаптація індивіда до даної системи, перетворення його в громадянина. На загальносоціальному рівні на людину діють макросоціальні та макрополітичні фактори. Вона їх оцінює і формує відношення до даного суспільства і політичної системи. На соціально-психологічному рівні на основі безпосереднього спілкування людина формує емоційне відношення до елементів політичної системи на побутовому рівні. На індивідуальному рівні формуються потреби, мотиви, настановлення і стереотипи, які керують свідомістю і поведінкою людини в політиці. Результатом політичної соціалізації є політична активність, пасивність чи вітчудження. В результаті політичної соціалізації формується політична свідомість і політична поведінка особистості.

Етапи політичної соціалізації (за ДЖ. Адельсоном)

1. Зміна конкретних уявлень на абстрактні (11-літні, коли говорять про закон – бачать поліцейського, коли говорять про уряд – бачать королеву, міністра, мера).

2. Розширення часової перспективи (підліток починає усвідомлювати ближчі та віддалені наслідки політичних подій, причинно-наслідкові зв’язки).

3. Поява соціоцентризму (ранній підліток оцінює політичні події для окремих людей, а середній підліток – для груп і суспільства в цілому).

4. Поява дедукції в ранньому підлітковому віці та здатності до передбачення наслідків дій.

5. Зростання обсягу політичних знань, засвоєння традиційних політичних поглядів, стереотипів.

6. Становлення системи етико-політичних принципів (починаючи з середнього підліткового віку до юності).

7. Зниження дитячого авторитаризму (з 14 років з’являється критична оцінка влади).

8. Поява соціальних цілей (закон, порядок, зменшення нерівності, бідності).