2. Споживчі властивості товарів

Розрізняють такі основні споживчі характеристики товару:

Функціональна властивість — це споживна властивість, що обумовлюе використання товару за його призначенням.Вони є найважжливішими при оцінці якості товарів.

Надійність товару — це споживна властивість товару зберігати в часі в установлних межах значення показників функціонувальних властивостей відповідно до заданих режимів і умов технічного обслуговування, ремонту транспортування.

Довговічність — споживна властивість виконувати потрібні функції до переходу в граничний стан при встановленні в системі технічного обслуговування.

Ремонтоздатність — здатність товарів відновлювати свої властивості шляхом профілактичного огляду і ремонту та технічного обслуговування.

Збереженність — це властивість виробів зберігати певний час кількісні і якісні показники, що забезпечують їх використання за призначенням.

Ергономічні властивості товару — забезпечують зручність і комфорт споживання чи єксплуатації товару.

Гігіенічні властивості характеризують умови що впливають на організм і працездатність людини, при експлуатації виробів.

Антропометричні властивості характеризують відповідність конструкції виробу і його елементів формі і масі тіла людини, що забезпечує комфорт.

Психологічні властивості — це здатність товарів забезпечувати при споживанні відповідність виробів, прийняттю мислення та навичків людини.

Психофізіологічні властивості — властивості товарів, що комплексно задовольняють як психологічні, так і фізіологічні потреби, створюючи відчуття комфорту.

Естетичні — це споживні властивості, які виявляються у чуттєво-сприятливих ознаках форми, задовольняє естетичні потреби людини.

Інформаційна виразність — здатність виробу через особливості форми відображати соціально-естетичні уявлення.

Раціональність — форми полягають в едності форми і змісту виявленні її відповідності умовам виробництва та експлуатація відбиття функціонально-кунструкторських суттевиробів.

Досконалість виробничого виховання та товарного вигляду характеризує чистоту виконання контурів окремих елементів виробу, захисні покриття.

Екологічні властивості — рівень шкідливості,я який здійснюють товари на оточуюче середовище при її експлуатації чи споживанні.

Хімічна небезпека — це відсутність недопустимого ризику здоров'ю, життю людини, та її майну, що може бути нанесено токсичними речовинами.

Пожежна мае важливе значення при оцінюванні якості виробів використанні, яких пов'язане із застосуванням легкозаймистих і легкозгоряючих матеріалів.

Радіаційна — це відсутність неприпустимого ризику, який може бути завданий життю чи здоров'ю людини, радіоактивними елементами або іонами які вопромінюются з цих елементів.

Механічна характеризує захист людини, її майна від різних механічних дій, ударів, тертя, проколів у процесі експлуатації.

3. Цінова політика підприємства:види, цілі, стратегії

Цінова політика – це комплекс заходів спрямованих на встановлення цін, знижок, умов оплати з метою задоволення потреб споживачів і одержання прибутку підприємства.

Маркетингова цінова політика – комплекс заходів фірми, до якого відноситься формування ціни, знижок, умов оплати за товар, реалізація якого покликана забезпечити задоволення потреб споживачів і отримання фірмою прибутку, а також вирішення стратегічних завдань фірми. Основна кінцева мета – одержання максимального прибутку. Проміжними цілями можуть бути: захист на ринку своїх позицій, вихід на ринок з новим товаром, швидке відшкодування виробничих витрат.

З маркетингової точки зору, ціна – це сума тих цінностей, які споживач віддає за право володіння певними товарами чи послугами.

Історично склалося так, що ціна завжди була основним фактором, який визначає вибір покупця. Це твердження характерне для країн з низькою купівельною спроможністю населення і продуктів типу товарів широкого вжитку. Однак останнім часом здійснюють вагомий вплив на вибір покупців нецінові фактори.

Ціни класифікують за різними принципами:

За характером обслуговування обігу: оптові ціни покупки й продажу;біржові роздрібні ціни.Залежно від державного впливу, регулювання, ступеня конкуренції: вільні ціни (ціна попиту, ціна пропозиції);регульовані ціни (граничні, фіксовані).

За способом фіксації: тверді;рухомі (ціни, зафіксовані на дату підписання контракту);ковзаючі (ціна може бути переглянута з урахуванням змін у витратах виробництва).

Залежності від виду ринку: ціна товарних аукціонів;біржові котирування;ціна торгів.

Розглядати ж цінову політику фірми слід лише у взаємозв'язку з тими завданнями, які загалом ставить перед собою фірма. Перш за все необхідно вирішити, які саме цілі фірма намагається досягти за допомогою конкретного товару й чим чіткіше уявлення про них, тим легше встановити ціну. Отже, можна назвати такі варіанти поведінки фірми на ринку й політики у сфері ціноутворення: Забезпечення процесу виживання;Максимізація поточного прибутку;Завоювання лідерства за показниками якості;Завоювання лідерства за показниками частки ринку.

Забезпечення процесу виживання є основним завданням фірми в тих випадках, коли на ринку функціонує дуже багато виробників і панує гостра конкуренція. Для того щоб забезпечити роботу підприємств і збут своїх товарів, зберегти відносини з каналами збуту, фірми змушені встановлювати низькі ціни в надії на сприятливу реакцію споживачів. Виживання важливіше за прибуток. Встановлювані ціни мають покривати витрати, гарантувати хоча б просте відтворення. До тих пір, доки знижені ціни покриватимуть витрати, ці фірми можуть ще деякий час продовжувати комерційну діяльність.

Максимізація поточного прибутку. Багато фірм намагаються максимізувати поточний прибуток. Вони здійснюють оцінку попиту й витрат відносно різних рівнів цін і вибирають ціну, яка забезпечить максимум надходжень поточного прибутку та максимум покриття витрат. Поточні фінансові показники для фірми мають вагоміше значення, аніж довгострокові.

Завоювання лідерства за показниками якості. У цьому випадку підходи фірми до роботи на ринку набувають ґрунтовної значущості. А для цього потрібна серйозна підготовка до проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок, створення сучасного парку устаткування, упровадження нових технологій, залучення висококваліфікованих фахівців. Найвища якість створеного продукту дає підставу встановлювати високу ціну. І це виправдано. Фірма орієнтується на споживача серйозно й на тривалу перспективу.

Завоювання лідерства за показниками частки ринку. Деякі компанії вважають, якщо їм належить значна частка ринку, то вони можуть мати незначні витрати й найбільш високі прибутки. Намагаючись досягти лідерства за показниками максимальної частки ринку, вони йдуть на максимально можливе зниження цін. Скажімо, протягом одного року фірма хоче затвердити свою частку ринку з 10 до 15 %. З урахуванням цього завдання вона і буде формувати свою ціну.