Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ТЕМА 10 Підприємство та підприємництво.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
28.08.2019
Размер:
59.32 Кб
Скачать
  1. Сутність акціонерного капіталу

На відміну від промислового, торгового та позичкового капіталів акціонерний капітал функціонує не в певній сфері економіки, а в кожній з її сфер, тому він є не особливим видом капіталу поряд із промисловим, торговим і позичковим, а особливою формою організації капіталу, що функціонує у будь-якій сфері економіки. У цьому і полягає його основна особливість.

Акціонерний капітал утілює у собі, по-перше, сутнісні властивості капіталу як самозростаючої вартості (капіталу взагалі), по-друге, властивості тих особливих видів капіталу, формою організації яких він є. Так, якщо акціонерний капітал функціонує у сфері виробництва матеріальних благ, то йому, з одного боку, притаманні сутнісні властивості капіталу як самозростаючої вартості: наймана праця, виробництво додаткової вартості, рух самозростаючої вартості, які відображаються поняттями «товар робоча сила», «постійний і змінний капітали», «норма і маса додаткової вартості» тощо; а з іншого боку — властивості та функції саме промислового капіталу, які відображаються поняттями «кругооборот капіталу», «грошовий, продуктивний та товарний капітали», «оборот капіталу», «основний та оборотний капітали» тощо.

Якщо акціонерний капітал функціонує у сфері обігу товарів або у сфері кредитних відносин, він несе у собі, поряд із властивостями капіталу як самозростаючої вартості, також функції торгового та позичкового капіталів: функцію реалізації додаткової вартості, втіленої в товарах, і функцію акумуляції капіталу — а також властивості торгового і позичкового капіталів, що відображаються поняттями «продуктивні та чисті витрати обігу», «торговий прибуток», «позичковий відсоток», «підприємницький дохід» тощо. У тих випадках, коли акціонерний капітал є формою організації одночасно і промислового, і торгового, і позичкового капіталів, він утілює в собі всі їх властивості і функції.

Водночас як особлива форма організації того чи іншого виду капіталу, акціонерний капітал є не лише втіленням властивостей і функцій капіталу взагалі та властивостей промислового, торгового і позичкового капіталів зокрема — він має свої особливі сутнісні властивості, форми їх прояву, функції, які утворюють власний зміст акціонерного капіталу і не притаманні особливим видам капіталу. Власний зміст акціонерного капіталу відображається певним колом понять: «акціонерне товариство», «акція», «дивіденд», «реальний капітал», «фіктивний капітал», «ринок цінних паперів» тощо

Властивості і функції акціонерного капіталу утворюють зміст терміна «акціонерний» поняття «акціонерний капітал», а зміст терміна «капітал» як другої складової цього поняття утворюють властивості капіталу взагалі та властивості промислового, торгового і позичкового капіталів, якщо вони набувають форми акціонерного.

Отже, органічна єдність термінів «акціонерний» і «капітал», поняття «акціонерний капітал» означає, по-перше, що певний особливий вид капіталу має саме акціонерну, а не якусь іншу форму своєї організації, по-друге, що власний зміст акціонерного капіталу утворюється сукупністю таких складових: властивості капіталу як самозростаючої вартості; властивості певного виду капіталу; властивості акціонерного капіталу як особливої форми організації будь-якого виду капіталу.

З'ясування змісту акціонерного капіталу передбачає насамперед визначення його основи, яка зумовлює і особливості способу його утворення, і механізм економічної реалізації. Основою акціонерного капіталу є акціонерна власність. Як відомо, це найрозвинутіша форма спільної приватної власності, а саме форма організації відносин між суб'єктами акціонерного товариства (AT) щодо формування, належності, володіння та використання його капіталу і акціонерів AT.

Акціонерна власність відрізняється від інших форм власності (одноосібної, партнерської, кооперативної, державної тощо) насамперед своїми об'єктами і суб'єктами, відносинами між ними щодо формування об'єктів акціонерної власності та механізмом економічної реалізації цих відносин. Об'єктом акціонерної власності є акціонерний капітал, а її суб'єктом — AT, його акціонери і наймані працівники. Ці особливості акціонерної власності зумовлюють сутність акціонерного капіталу.

Акціонерний капітал — економічна форма реалізації акціонерної власності, тобто сукупність виробничих, економічних відносин між AT, його акціонерами і найманими працівниками щодо володіння, розпоряджання і використання грошей, засобів виробництва та іншого майна AT з метою одержання додаткової вартості у формі прибутку AT, дивідендів та інших доходів акціонерів.

Він формується шляхом об'єднання розрізнених грошових засобів в один великий капітал через утворення AT, випуск і розміщення (продаж) ним своїх цінних паперів — акцій, облігацій та їх похідних.

Структура і функції акціонерного капіталу

Структура акціонерного капіталу. Акціонерний капітал функціонує у формі реального і фіктивного капіталів.

Реальний капітал — гроші, засоби виробництва та інше майно AT, які використовують для створення реального багатства у речовій і вартісній формах.

Реальний капітал функціонує як одне ціле і безпосередньо є об'єктом спільної неподільної власності акціонерів AT як юридичної особи.

Фіктивний капітал — цінні папери (акції та облігації) AT, що відображають його реальний капітал і надають право на одержання доходів у вигляді дивідендів, відсотків тощо.

Фіктивний капітал у певних частках належить окремим акціонерам, знаходиться в їхньому безпосередньому володінні, розпоряджанні і використанні, тобто є об'єктом приватної власності акціонерів (фізичних і юридичних осіб). Це надає асоційованій природі акціонерного капіталу приватного характеру, що і визначає його як спільну приватну власність.

Назва «фіктивний» обумовлена тим, що цей капітал, на відміну від реального, безпосередньо не створює ні речової, ні вартісної форм багатства. Він не функціонує безпосередньо у виробничому процесі; цінні папери виступають лише титулами, тобто правом власності на реальний капітал. Фіктивний капітал здійснює самостійний рух на ринку цінних паперів. Його обіг має на меті розподіл і перерозподіл створеної реальним капіталом вартості, у тому числі додаткової вартості.

Крім реального і фіктивного капіталів, у структурі акціонерного капіталу розрізняють власний і позичений капітали.

Власний акціонерний капітал. Це кошти, отримані AT в результаті емісії — випуску і розміщення акцій.

Позичений акціонерний капітал. Його утворюють банківський кредит і кошти, отримані від випуску і розміщення облігацій — боргових зобов'язань позичальника.

Фактичним власником акціонерного капіталу є вузьке коло осіб або фінансові інститути (комерційні банки, страхові компанії тощо), які мають контрольний пакет акцій.

Функції акціонерного капіталу.

Соціально-економічні функції акціонерного капіталу визначаються функціями, які притаманні акціонерній власності. Як економічна форма буття (утворення та функціонування) акціонерної власності акціонерний капітал реалізує її функції як власні. Цими функціями є: інтегрування капіталу підприємств різних типів, видів і форм власності в один акціонерний капітал; гармонізація приватних, групових і суспільних економічних інтересів; індивідуалізація спільного капіталу AT; усуспільнення капіталу; мотивація до ефективної, творчої праці; демократизація економічних відносин на рівні AT і всієї економіки; соціалізація економіки, ринкового господарства.

Функція інтегрування капіталу підприємств різних типів, видів і форм власності в один акціонерний капітал. Сама асоційована природа акціонерного капіталу — наслідок насамперед цієї функції. «Знаряддям» її реалізації є AT, а змістом, по-перше, об'єднання в межах AT дрібних коштів, що самі по собі не є капіталом. По-друге, інтегрування власності — утворення складної системи співпідпорядкованості і зв'язку підприємств різних форм власності шляхом їхньої участі в одному акціонерному капіталі.

Функція гармонізації приватних, групових і суспільних економічних інтересів. Підґрунтя для неї створює функція інтегрування капіталу (і виробництва), що вирішує два найважливіші завдання економіки. По-перше, вона створює такі економічні форми зв'язків, надійність і ефективність яких гарантується економічними інтересами і стимулами акціонерів як спільних власників. По-друге, в результаті взаємопроникнення капіталів окремих AT, виробництво товарів і послуг зливається в економічно єдиний процес і здійснюється в межах єдиного інтегрованого суб'єкта — взаємопов'язаних капіталів AT. На цій основі розв'язується суперечність приватногосподарських і суспільних інтересів.

Функція індивідуалізації спільного капіталу AT. її визначає двоїста природа акціонерного капіталу як асоційованої приватної власності. Ця функція знаходить своє вираження у тому, що всі акціонери загалом, і тому кожен акціонер зокрема, є суб'єктом належності, володіння, розпоряджання і використання спільного капіталу AT. При цьому економічним інструментом індивідуалізації капіталу AT виступає акція. Вона фіксує частку капіталу акціонера в акціонерному капіталі AT; дає акціонеру право участі в економічній реалізації (управлінні) капіталу AT; слугує економічною і правовою основою участі у присвоєнні результатів діяльності AT через одержання дивідендів; економічно компенсує (гарантує) збереження внеску акціонера в капітал AT при його виході з акціонерного підприємства шляхом продажу належних йому акцій.

Функція усуспільнення капіталу. Наслідком цієї функції є перетворення приватного капіталу на асоційований, суспільний капітал. Ще К. Маркс звернув увагу на цю функцію акціонерного капіталу. Він відзначав, що в AT капітал, який сам по собі базується на суспільному способі виробництва і передбачає суспільну концентрацію засобів виробництва і робочої сили, переростає межі індивідуальної приватної власності й набуває безпосередньо форми суспільного капіталу як протилежності приватного капіталу. А у розвитку акціонерного капіталу вбачав скасування капіталу як приватної власності в межах самого капіталістичного способу виробництва, перехідний пункт до зворотного перетворення капіталу на власність виробників, проте вже не на приватну власність роз'єднаних виробників, а на власність асоційованих виробників, на безпосередньо суспільну власність. Тобто саме у розвитку та поширенні акціонерного капіталу Маркс убачав перехідну форму від капіталістичного способу виробництва до асоційованого, отже, скасування капіталістичного способу виробництва в межах самого капіталістичного способу виробництва.

Функція мотивації до ефективної, творчої праці. її породжує індивідуально-спільна якість акціонерного капіталу, що є об'єктивним чинником, який стимулює формування і реалізацію працівників AT як власників акціонерного підприємства. Це передумова росту добробуту акціонерів, а отже, всього суспільства.

Функція демократизації економічних відносин на рівні AT і всієї економіки. Основою цієї функції є індивідуально-спільна природа акціонерного капіталу. Демократизація економічних відносин передбачає право на участь кожного акціонера у володінні, розпоряджанні і використанні капіталу AT, тобто у процесах привласнення-присвоєння засобів і результатів виробництва AT. Це сприяє гармонізації інтересів між усіма працівниками-акціонерами, з одного боку, і окремим працівником-акціонером і AT — з іншого. Саме тому функціонування господарських одиниць у формі AT є реальним економічним механізмом демократизації всієї системи господарювання на основі реалізації інтересів як кожної економічної ланки, так і кожного індивіда.

Функція соціалізації економіки, ринкового господарства. Вона є інтегральною функцією акціонерного капіталу, що синтезує у собі всі сутнісні характеристики акціонерної власності. її змістом є, по-перше, об'єднання розрізнених коштів у один акціонерний капітал і, по-друге, об'єднання капіталу самостійних AT в інтегрований капітал, що функціонує в різних сферах і галузях економіки (сфері виробництва, кредитно-банківській системі, торгівлі, сфері послуг, страховій справі і т. д.). Кумулятивна (лат. — нагромаджую) здатність акціонерного капіталу — здатність одних акціонерних компаній проникати в інші (за допомогою взаємного володіння акціями) — веде до усуспільнення, тобто соціалізації капіталу не тільки на рівні підприємства, а й на рівні економіки в цілому.

Із цього випливає, що поширення та розвиток акціонерної форми капіталу в Україні має особливе значення для трансформації адміністративно-командної економіки в економічну систему соціального ринкового господарства.

Акціонерне товариство як економіко-правова форма організації і функціонування підприємств.

Сутність AT. Процес становлення AT і відповідно акціонерного капіталу охоплює тривалий період історії і підпорядкований загальним законам еволюції форм підприємств. Основою і рушійними силами цієї еволюції є суперечності, притаманні приватній власності.

Однією з них є суперечність між потребою у все більших розмірах грошових ресурсів (капіталу) та обмеженими можливостями одноосібного власника підприємства. Попередники AT — різноманітні види об'єднань капіталів у одному підприємстві (повному товаристві, товаристві з обмеженою відповідальністю (ТОВ), командитному товаристві тощо), — незважаючи на істотні переваги перед підприємствами одноосібного володіння, за своєю природою не могли зосередити в одному підприємстві великої маси вільного грошового капіталу, розпорошеного у суспільстві серед індивідуальних власників. Причина — обмеженість способу залучення капіталу за допомогою паїв — внеску грошима або майном у капітал підприємства, що надає пайовику право співвласника підприємства, отримання певного доходу або майна у разі його ліквідації.

Суперечність між потребою у великих розмірах капіталу та обмеженими можливостями його концентрації в межах окремого підприємства розв'язується з появою AT, у яких централізація розрізнених коштів здійснюється шляхом випуску акцій — цінних паперів, що засвідчують внесення їхніми власниками своєї частки в акціонерний капітал AT. На відміну від паїв акція не дає права її власнику вимагати повернення внеску в капітал AT (це одна з відмінностей акціонерної власності від пайової). Економічне життя акції припиняється лише тоді, коли AT перестає існувати. Це дає змогу товариству розпоряджатися своїм капіталом, не боячись, що певну його частину навіть при погіршенні кон'юнктури необхідно буде повернути акціонерам. Такий спосіб об'єднання капіталів зробив AT найстійкішою формою підприємств із практично необмеженою життєздатністю.

Виникнення AT спричинене й тим, що різним формам підприємств із повною відповідальністю властива суперечність між величиною внесеного паю та мірою відповідальності пайовика. Вона обумовлює пошук практикою господарювання такої форми підприємства, що дає змогу привести у відповідність міру відповідальності пайовика величині його внеску в капітал підприємства. Цю суперечність розв'язує акціонерна форма власності: в AT, на відміну від власників підприємств одноосібного володіння і підприємств із повною відповідальністю, майнова відповідальність акціонера обмежена тільки величиною його внеску (вартістю акцій) у капітал AT і не поширюється на інше майно. Статутний фонд (капітал) AT розділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості.

Акціонерне товариство — економіко-правова форма організації! функціонування великих і середніх підприємств, капітал яких формується шляхом випуску (емісії) і продажу акцій та інших цінних паперів, що забезпечує обмежену відповідальність акціонера.

Акціонерні підприємства функціонують у двох основних формах, обумовлених розміщенням цінних паперів, — у формі закритих акціонерних товариств (ЗАТ) і відкритих акціонерних товариств (ВАТ).

Закриті акціонерні товариства — підприємства, акції яких розподіляються серед обмеженого кола осіб (як правило, засновників) і не підлягають вільному продажу на ринку цінних паперів.

У межах ЗАТ існує досить тверда система контролю за персональним складом акціонерів і кількістю належних кожному з них акцій. Власники акцій не мають права продати свої цінні папери іншій особі без згоди на те решти акціонерів ЗАТ. У випадку відмови від володіння акціями компанії акціонер повертає їх AT. У більшості випадків ЗАТ — це невеликі чи середні підприємства з невеликою кількістю акціонерів.

Відкриті акціонерні товариства — підприємства, акції яких вільно продаються і купуються на ринку цінних паперів.

Тобто співвласником об'єднаного майна такого товариства може стати кожний, хто купив хоча б одну акцію. При цьому акції компанії ВАТ можуть переходити від одного власника до іншого без згоди на те решти власників AT. На відміну від компаній закритого типу ВАТ представлені великими компаніями, нерідко такими «гігантами бізнесу», як «Джеііарал моторе», «АТТ» та іншими, що нараховують кілька мільйонів акціонерів.

Акціонерні підприємства мають низку особливостей і переваг, які не притаманні іншим формам організації приватних підприємств, що обумовлює їхні домінуючі позиції в структурі сучасного ринкового господарства.

Цими особливостями і перевагами є:

— універсальна застосовність AT, тобто їхня придатність для будь-якої сфери економічної діяльності;

— найвищий ступінь конкурентоспроможності порівняно з іншими формами підприємств: AT є найбільш стійкими у періоди несприятливої кон'юнктури, оскільки мають великі можливості для концентрації грошових засобів, гарантують стабільність доходів своїм власникам;

— результати господарювання AT виражаються в рівні дивіденду і відповідно ціни (курсу) акцій, що є індикатором ефективності функціонування компанії, порівняльної оцінки різних варіантів вкладення капіталу;

— висока мобільність і гнучкість використання грошових засобів: можливість оперативного перерозподілу ресурсів у своїй галузі та в економіці загалом;

— найвища міра мобілізації коштів як джерела розширеного відтворення, у тому числі залучення іноземного капіталу (це має особливе значення для інтенсифікації процесу включення України у світове господарство);

— єдність власності й управління AT;

— прийняття рішень загальними зборами акціонерів як найдемократичніша форма управління AT.

Водночас AT не позбавлені недоліків. Акціонерна форма створює можливість для подвійного оподаткування (у випадку з партнерствами, індивідуальними підприємствами її немає). Складна процедура організації та значні витрати зі створення AT доповнюються непродуктивними витратами (проведення зборів акціонерів, аудиторські перевірки, підготовка податкових декларацій і річних звітів), які не мають такої ваги в партнерствах та індивідуальних фірмах. Ці форми підприємств дають змогу досить легко вилучати капітал. У випадку з AT усім охочим викупити свої акції доводиться чітко дотримуватися процедури викупу. Інвестори ж можуть вилучити капітали з AT, тільки продавши свої акції, що за несприятливої кон'юнктури не відповідає їх інтересам. Крім того, акціонерна форма може створювати сприятливий ґрунт для зловживань, що особливо характерне для перехідної економіки. Зокрема, йдеться про формальне засновництво, що не має на меті вкладення зібраних за допомогою випуску акцій грошових засобів у реальне підприємство — мобілізовані капітали найчастіше спрямовують туди, де можна одержати максимальний засновницький прибуток, а це не завжди збігається зі сферами, де справді існує необхідність у капіталовкладеннях з погляду потреб економіки.

Акції та їх види. В AT централізація коштів здійснюється шляхом випуску акцій.

Акція (лат. act/o — розпорядження, дозвіл) — цінний папір без установленого строку обігу, що свідчить про дольову участь акціонера в капіталі AT.

Розрізняють два основних види акцій: прості (звичайні) і привілейовані.

Прості (звичайні) акції. Це найрозповсюдженіший вид акцій. Він дає акціонеру право голосу на зборах акціонерів, а також право на одержання частини прибутку AT у формі дивіденду. На відміну від привілейованої акції дохід (дивіденд), що приносить проста акція, не є гарантованим. Він коливається залежно від величини прибутку AT. Розподіл прибутку між власниками простих акцій здійснюється відповідно до частки, вкладеної ними в акціонерний капітал. Вона визначається як відношення кількості акцій у власника до загальної кількості випущених акцій товариства. Виплата дивідендів власникам простої акції здійснюється після всіх виплат компанії, у тому числі й після виплати дивідендів власникам привілейованих акцій.

Привілейовані акції. Вони дають їх власникам право на одержання фіксованого дивіденду незалежно від величини прибутку AT-

Звичайно фіксується заздалегідь визначений розмір дивіденду у відсотках Я0 номінальної вартості акції. На відміну від простих акцій привілейовані не дають акціонеру права голосу на загальних зборах акціонерів.

Крім того, існують акції іменні і на пред'явника.

Іменні акції. їхній власник повинен входити до реєстру AT. Продати іменну акцію можна лише за допомогою внесення змін до реєстру акціонерів.

Акції на пред'явника. На відміну від іменних акцій їхні власники, як правило, не відомі AT. Акції на пред'явника можуть бути продані шляхом прямого передавання від пред'явника (її власника) покупцю. Історично акції на пред'явника виникли значно пізніше іменних акцій, їхня поява була пов'язана з розвитком ринку цінних паперів.

Облігації та їх різновиди. Крім акцій, AT випускають облігації.

Облігація (лат. obligatio — зобов 'язання) — цінний папір на пред'явника у вигляді боргового зобов'язання позичальника, що дає право його власнику на одержання доходу у вигляді фіксованого відсотка від номінальної вартості.

Облігації підлягають погашенню (викупу) протягом обговореного при випуску позики строку. На відміну від акціонера облігаціонер є не співвласником, а кредитором AT і не має права голосу на зборах акціонерів. Облігації, як і акції, обертаються на ринку цінних паперів і мають свій курс.

Різновидами облігацій є конвертовані облігації, безвідсоткові (цільові) облігації, облігації з правом дострокового викупу, дохідні облігації.

Конвертовані облігації. Вони можуть обмінюватися на інші цінні папери компанії, що їх випустила, насамперед на її акції.

Безвідсоткові (цільові) облігації. їх випускають як позику під товари і послуги. Власник безвідсоткових облігацій має право на одержання товарів і послуг замість грошового доходу.

Облігації з правом дострокового викупу. Вони можуть бути викуплені емітентом до настання строку погашення за заздалегідь обговореною ціною.

Дохідні облігації. За цими облігаціями відсоток виплачується тільки у випадку одержання компанією доходу.

Емітентами облігацій є уряди країн, місцеві органи влади, а також акціонерні компанії, представлені великими банками, промисловими і торговими корпораціями.