- •Тема 1. Економічна природа бізнесу і підприємництва
- •1.1. Історичний розвиток поняття «підприємництво»
- •1.2. Бізнес і підприємництво
- •Елементи системи бізнесу
- •Сутність підприємницької діяльності
- •1.5. Функції та принципи підприємництва
- •1.6. Суб’єкти та об’єкти підприємницької діяльності
- •1.7. Рушійні сили підприємництва
- •Рушійні сили розвитку підприємництва
- •1.8. Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності
- •Поняття підприємницького середовища та його складові елементи
- •1.10. Етика підприємництва
- •Етичні норми: правила їх використання в управлінській сфері
- •Етичні норми у взаємовідносинах із діловими партнерами, конкурентами
- •Меценатство як прояв етичної поведінки
- •Етикет як сукупність форм, манер поведінки, правил ввічливості, що прийняті в тому чи іншому товаристві
- •Правила представлення і знайомства
- •Правила ведення ділових бесід
- •Правила ділового переписування
- •Правила ведення телефонних переговорів
- •Вимоги до зовнішнього вигляду, манер, ділового одягу
- •Вимоги до мови
- •Сучасний діловий протокол
- •2. Запитання для самоконтролю
- •3. Перелік рекомендованої літератури
- •Види господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню1
- •Органи, що видають ліцензії
- •Перелік побутових послуг, які підлягають патентуванню2
Рушійні сили розвитку підприємництва
|
|
Економічні закони ринку |
Прагнення до відтворення матеріальних і духовних благ |
Суперечності |
Потреби |
Конкуренція |
Інтереси |
Ризик |
Стимули |
Ділова творчість людини |
|
Рис. 1. Основні рушійні сили розвитку підприємництва
Економічний інтерес — це форма реалізації потреби, це користь, вигода, яка досягається у процесі реалізації економічних відносин. Якщо економічні відносини не реалізують економічних інтересів, суб'єкти господарювання намагаються досягти своєї вигоди поза діючими економічними відносинами (порушують закони, розвивають тіньову економіку тощо).
Особистий економічний інтерес винятково багатогранний, варіативний, як і потреби, що лежать у його основі. Людина є носієм всіх економічних інтересів — особистого, колективного, суспільного, групового, сімейного та ін. Через особистий економічний інтерес можна реалізувати інтерес сім'ї, колективу, суспільства, ефективно вирішити суперечності між ними. Особистий інтерес являє собою усвідомлене відображення об'єктивних економічних відносин у діяльності суб'єктів підприємництва. Ігнорування його є основним гальмом розвитку підприємництва. Реалізувати свій інтерес людина може, лише включившись у суспільне виробництво.
Цільова спрямованість ділової діяльності людей полягає у задоволенні потреб та інтересів. У цих двох категоріях перехрещуються всі аспекти підприємництва, і з цього погляду вони є загальними, тобто наявними скрізь, де розвивається підприємництво. Специфіка потреб та інтересів, а отже, і підприємництво визначаються економічним та соціальним становищем людей. Підприємництво є водночас реалізацією їх інтересів і задоволенням потреб. Бажання підвищити свій добробут заохочує людину працювати ефективніше і продуктивніше, і це зрозуміло, тому що така праця, як правило, дає кращі результати.
Система стимулів — надзвичайно важлива характеристика системи підприємництва. Очікування винагороди виступає як рушійна сила підприємництва, що стимулює підприємців виробляти більше, а роботодавців — витрачати ресурси раціонально. Стимули, виконуючи свою роль з обслуговуванням підприємництва, мають різний вплив на ставлення людей до праці. Так, матеріальні стимули спонукають до праці в надії на винагороду, духовні — на суспільне визначення, соціальні — на кращі умови. Проте, незважаючи на різні способи впливу на суб'єктів підприємництва, функція у стимулів одна — активізувати підприємницьку діяльність. Саме в умовах підприємництва у людини з'являється можливість створити власну справу, зайнятися тією працею, яка їй подобається, де вона може реалізувати власні ідеї, інтереси, потреби, де праця стає стимулом її діяльності.
Економічна конкуренція — це суперництво, змагання за досягнення найкращих результатів, економічна боротьба між фірмами (підприємцями) за найбільш вигідні умови виробництва та збуту товарів. Економічна конкуренція — це суперництво між підприємцями щодо задоволення власних інтересів, пов'язаних із продажем виробленої продукції, виконанням робіт, наданням послуг одним і тим самим споживачам.
У своєму прагненні до задоволення потреб споживачів підприємець реалізує власний економічний інтерес, лише вступаючи у змагання за споживача, намагаючись виштовхнути свого суперника зі сфери виробництва. Конкуренція є об'єктивною закономірністю становлення і розвитку підприємництва, важливою передумовою впорядкування цін, сприяє витісненню з виробництва неефективних підприємств, раціональному перегрупуванню ресурсів, захищає споживача від диктату виробників.
Економічні закони ринку також виступають рушійними силами розвитку підприємницької діяльності. Перш за все, це стосується закону вартості, закону попиту і пропозицій.
Суть першого з них полягає в тому, що обмін товарів здійснюється на основі їхньої суспільної вартості, тобто відповідно до суспільно-необхідних витрат праці на їхнє виробництво. В умовах ринку закон вартості діє як закон цін. Ціна — вияв закону вартості. Коливання цін є стимулятором збільшення виробництва одних товарів та зменшення інших. Ціни — це потужний регулятор, який впливає одночасно на попит і пропозицію. Попит визначає обсяг і структуру пропозиції, диктує свої вимоги до виробництва. З іншого боку, пропозиція формує попит через асортимент вироблених товарів та їхні ціни. Як правило, чим вище ціна, тим менше купують товарів, тобто менший обсяг реалізованого попиту. Щодо пропозиції, то чим вищі ціни, тим вигідніше виробляти товари і тим більше їх надходитиме на ринок. Суперечність між попитом та пропозицією є прискорювачем виробничих, комерційних, інноваційних процесів.