Повідомлення та реферати

1. Моно- та багатополярність як нова геополітична модель світу.

2. Глобальні проблеми сучасності: політичний аспект.

3. Геополітичне становище України.

4. Національні інтереси та національна безпека України.

Основні поняття: геополітика, міжнародні відносини, світова політика, багатополярність, монополярність, національні інтереси, національна безпека, глобальні проблеми.

1. На порозі ХХІ століття світ кардинально змінює свій облік. Розпадаються одні держави, народжуються нові, утворюються політичні та економічні союзи, про які раніше не можна було й думати, виникає новий світовий порядок, який характеризує сучасні міжнародні відносини.

Міжнародні відносини – це особливий тип суспільних відносин. Вони є системою політичних, економічних, науково-технічних, соціальних, дипломатичних, правових, військових, гуманітарних зв’язків і відносин між державами, народами, союзами та організаціями. Це система міждержавних і недержавних взаємодій у глобальному, регіональному масштабі, або на рівні двосторонніх відносин. Їх мета полягає у створенні найвигідніших умов для функціонування і розвитку суб’єктів взаємодії.

Друга половина ХХ сторіччя в міжнародних відносинах характеризувалася як період “холодної війни” між Заходом і Сходом, що очолювали СРСР та США. З розпадом СРСР і впродовж останнього десятиріччя відбулася фундаментальна трансформація усього світового ладу та світового політичного процесу.

Визначимо основні тенденції сучасних міжнародних відносин, які мають бути обговорені на практичному занятті.

• зникла біполярна система, від якої залежала доля людства. Світ став монополярний (домінування США у всіх сферах життя);

• утворюються нові полюси, у перспективі – багатополюсна система світової політики (США, Європа, Китай, Росія, Тихоокеанський реґіон і т.ін.);

• процес суверенізації ряду національних держав призвів до підвищення конфліктності та виникнення “гарячих точок” (Балкани, Чечня, Афганістан та ін.);

• загострення глобальних економічних та соціальних проблем; останнім часом інший вигляд набирає міжнародний тероризм;

• загострення етнічних проблем, релігійної зокрема (ісламський фундаменталізм); це дуже непросте питання потребує окремого обговорення;

• на жаль, в світі, який змінюється і начебто в демократичному напрямку, знову сила стає реальністю для вирішення суперечливих питань. Протиборство Сходу і Заходу зміщується в напрямку: багата Північ – бідний Південь.

Студент має подумати над кожним з цих питань та підготуватися до їх обговорення.

Разом з тим сучасний етап міжнародних відносин характеризується зростаючою інтернаціоналізацією світогосподарських зв’язків: розширення масштабів науково-технічної революції, принципово нової ролі засобів інформації і комунікації, складним станом ресурсів планети, загальною екологічною небезпекою, соціальними проблемами. У такі складні і напружені геоекономічні і геополітичні відносини увійшла Україна на початку 90-х років ХХ ст.

2. Враховуючи те, що друге питання практично вивчалося у курсі “Історія України” і студенти мають загальне уявлення, підкреслимо таке.

По-перше, звернемося до подій 1991 (грудень) – 1994 рр. Це були роки дипломатичного визначення України як суверенної демократичної держави, суб’єкта міжнародних відносин. Першою країною, яка встановила з Україною дипломатичні відносини, була Польща (3.12.91).

По-друге, поряд з напруженою дипломатичною діяльністю, велася розробка зовнішньої політичної концепції, визначення її напрямів.

Зміст української зовнішньої політики у першій половині 90-х рр. зводився до розв’язання проблем ядерного роззброєння, з’ясування відносин з Росією щодо Криму та Чорноморського флоту, до заохочення іноземних інвестицій і т.ін.

Одним з напрямків стала участь України в діяльності міжнародних організацій (ООН, ЮНЕСКО, МАГАТЕ, МОП та ін.).

Окремим напрямком зовнішньополітичної діяльності України є діяльність з країнами СНД.

З кожного питання, що характеризує будь-який напрямок, є багато інформації у запропонованих підручниках.

3. В сучасних умовах пріоритетні напрями зовнішньої політики мають виходити з поєднання глобальних і реґіональних інтересів України. Сьогодні Україна навряд чи зможе виступити як суб’єкт глобальних економічних і політичних процесів. Скоріше можна визначити реґіональні напрями, де Україна могла б відстоювати свої інтереси.

Головний напрямок – це європейський. Входження до Європейських структур -ОБСЄ, Рада Європи, ЗЄС, ЦЄІ. Але він не заперечує інші напрями. При цьому найважливішими залишаються:

• розвиток стратегічного партнерства з Росією, США, причому окремого обговорення потребує питання про відносини з НАТО;

- поглиблення партнерських зв’язків з Берліном, Лондоном, Парижем…;

• Центральна Європа і країни Прибалтики;

• СНД та південні сусіди.

Геополітичне положення України зумовлює її роль між багатьма реґіональними процесами: центрально-східноєвропейським, чорноморським та балтійським. На перше місце висуваються комунікаційні транзитні функції Чорного моря, де Україна втрачає свої позиції здебільшого через непродуману економічну політику (митні та кордонні бар’єри, збільшення портових зборів та ін.), хоча існують й інші причини.

Встановлення прямих зв’язків між Україною і сусідніми державами, включення українських підприємств у розробку великих реґіональних проектів, формування у різних областях та містах організаційних та комерційних структур слід розглядувати лише як перший крок України у напрямку до багатостороннього реґіонального співробітництва. Треба підкреслити, що хід цих процесів, як і визнання ролі України у світовій політиці, буде залежати значною мірою від політичних та економічних перетворень в Україні.