Питання до державного іспиту

з основ видавничої справи і редагування, редакторського фаху, історії видавничої справи і редагування

для студентів ІV курсу спеціальності “Видавнича справа і редагування”

1. Історичні витоки видавничої справи у світі. Види письма. Первинний видавничий матеріал, форми книги.

2. Передумови запровадження у видавничу практику рухомих літер.

3. Ствердження друкарства як чинник кардинальних змін в організації редакційно-видавничої справи. Значення друкарства та редакторські й видавничі нововведення.

4. Виникнення українського алфавіту.

5. Книгописання в давній українській державі.

6. Зародження друкарства у світі, етапи його поширення.

7. Концепції витоків друкарства в Україні.

8. Формування мережі друкарень на галицько-волинських землях.

9. Видавнича діяльність друкарні Києво-Печерської лаври та київських приватних друкарень.

10. Чернігівсько-сіверський видавничий осередок.

11. Періодизація української видавничої справи ХІХ – початку ХХ ст. Суспільно-політичні чинники розвитку української видавничої справи початку ХІХ ст. Основні риси видавничої справи цього періоду.

12. Книговидання в Україні ІІ половини ХІХ ст.

13. Видавнича справа наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.

14. Зародження видавничої справи в Луганську.

15. Книговидання період Визвольних Змагань.

16. Розвиток видавничої справи у світі XVIII – XX ст.

17. Періодизація розвитку редагування. Період існування редагування як виду практичної діяльності.

18. Історія редагування: період нагромадження фактів редакторської теорії та практики.

19. Історія редагування: період функціонування редагування як науки.

20. Зародження літературного редагування в Україні.

21. Становлення літературного редагування як професійної діяльності в Україні. Острозький та київський видавничі гуртки.

22. Газетно-журнальне редагування. Київська та львівська школи літературного редагування.

23. Вплив на книговидання та редакторський процес цензурних циркулярів. Особливості діяльності редактора і видавництва в умовах тоталітарного суспільства.

24. Українське книговидання в УРСР. Самвидав.

25. Видавнича справа в незалежній Україні.

26. Українська видавнича справа діаспори.

27. Видавнича справа як складова культури.

28. Головні ознаки класифікації сучасних видавництв. Типова структура видавництва.

29. Порядок створення та реєстрації видавництва.

30. Розробка видавничої програми. Видавнича концепція.

31. Видавнича продукція та критерії поділу її на види.

32. Апарат видання: елементи службової частини на початкових і прикінцевих сторінках.

33. Редакторські посади: фахові вимога та функціональні обов’язки.

34. Провідна роль редактора, складові його діяльності. Взаємозв’язок видавця, редактора, автора, читача.

35. Поняття редагування. Види редагування.

36. Схема редакторського аналізу за цілями аналітичних дій: перевірка точності й глибини розуміння тексту, визначення ознак читача, прогноз розуміння ним тексту та ін.

37. Розумові прийоми, що призводять до глибокого розуміння тексту.

38. Предмет і структура редакторського аналізу. Основні умови високої якості й ефективності редагування.

39. Поняття композиції, композиційної одиниці, композиційних і тема-рематичних зв’язків. Основні завдання щодо аналізу композиції твору. Недоліки композиції.

40. Види композиційної структури. Композиційні шаблони. Залежність композиції від виду літератури, мети повідомлення, жанру повідомлення.

41. Логічні основи редагування. Прийоми виявлення логічних зв’язків.

42. Поняття рубрикації, робочого змісту. Методика роботи редактора з рубрикацією: загальні правила, кількість рівнів композиції, величина композиційних одиниць, правила скорочення й збільшення рубрик.

43. Методика аналізу тематичної організації тексту: метод фразового членування твору, метод пофразового визначення тематичної системи твору, метод тематичного прогнозування, метод рубрикації, метод моделювання тематичної структури.

44. Аналіз й оцінка мовностилістичних засобів. Прийоми, які дозволяють знаходити стилістичні помилки, що призводять до смислової неясності тексту.

45. Прийоми виявлення помилкового смислового зв’язку. Прийоми виявлення помилкового логічного наголосу. Виявлення омонімічних форм, які створюють неясність тексту. Прийоми досягнення лаконічності.

46. Факт, фактичний матеріал, функції фактів у тексті. Джерела інформації. Принцип об’єктивності. Загальні умови успішності аналізу й оцінки фактичного матеріалу. Прийоми перевірки фактичної точності й достовірності тексту: звіряння факту з авторитетним джерелом, внутрішньотекстова перевірка, офіційне підтвердження.

47. Методи і прийоми внутрішньотекстової перевірки: метод фактологічного членування, метод зіставлення фактів, метод підрахунків, метод ранжирування фактів тощо.

48. Редакторська підготовка заголовків: функції, види заголовків.

49. Редакторська підготовка цитат.

50. Передмова: завдання, зміст, основні вимоги, авторська належність, передмова і вступ, порядок розміщення різних передмов, шрифтове оформлення. Вступна стаття: призначення, заголовок, місце у виданні, поліграфічне оформлення.

51. Післямова. Супроводжувальна стаття. Критерії залучення авторів до укладання цих елементів апарату видання. Особливості редагування передмов, вступних статей, післямов до різноманітних за цільовим та читацьким призначенням видань.

52. Коментарі: визначення, види коментарів, відмінності від приміток, особливості змісту та редакційного оформлення.

53. Примітки: визначення, призначення, види, основні редакційні вимоги.

54. Підрядкові примітки: загальні положення, використання знаків виноски різних видів, нумерація, розміщення, пояснювальний чи перекладний зміст у складі підрядкових приміток, позначки про мову та авторську приналежність. Редакційне оформлення повторних і типових приміток.

55. Примітки-боковики. Затекстові примітки: застосування і склад, система розміщення, зв’язок затекстових приміток з основним текстом.

56. Завдання, значення, елементи та види покажчиків. Види покажчиків, яких потребує конкретне видання. Методика складання покажчика та правила його редакційно-технічної обробки.

57. Основні вимоги до покажчиків: цілеспрямованість покажчика на вирішення головних завдань, які відповідають головним завданням читачів; повнота та ін.

58. Визначення, завдання, види колонтитулів. Технічне оформлення колонтитулів.

59. Поняття та призначення змісту. Які видання допускається видавати без змісту. Редакційно-технічні вимоги до змісту.

60. Загальні вимоги до наукових текстів. Функції наукових текстів.

61. Методичні прийоми викладу наукових матеріалів (послідовний, цілісний, вибірковий).

62. Обґрунтованість і достовірність наукових положень. Специфіка роботи редактора з науковими текстами.

63. Характерні ознаки форми викладу змісту наукових публікацій. Архітектоніка наукових збірників.

64. Автореферат: загальні вимоги й специфіка роботи.

65. Статті, тези, доповіді, збірники наукових праць, реферати: специфіка роботи редактора.

66. Дисертація й монографія: відмінності та специфіка роботи редактора.

1. Проаналізувати композицію тексту, виявити недоліки, відредагувати, дати назву. Поділити текст на абзаци.

Полтавщина відома народними художніми промислами і ремеслами. Решетилівське вишивання і килимарство та опішнянська кераміка стали окрасою багатьох художніх та краєзнавчих музеїв світу. В Опішні створено унікальний видавничий центр “Українське народознавство”, мета якого полягає у збереженні та популяризуванні національного народного мистецтва. Зразки підготовлених там книг сьогодні можна зустріти на виставках різних рівнів. Саме Опішня нині є одним із найвідоміших в Україні науково-дослідницьких центрів етнічної самобутності, розвитку, утвердження і збереження традицій національної образотворчої культури. У цьому старовинному козацькому містечку створено єдиний у межах нашої держави Всеукраїнський центр наукового дослідження, збереження і популяризації вітчизняного гончарства, аналогів якому не знайти в жодній державі світу. Незважаючи на те, що сьогодні наукова та культурна справа у нашій державі не є прибутковою, центр у Опішні продовжує важливу справу збереження історичних надбань, українського національного менталітету, відроджуючи та підтримуючи зв'язок між минулим і сьогоденням. Працівники центру дбайливо оберігають неповторне народне мистецтво, творчо розвивають його, досліджують у наукових працях, піклуючись про донесення нашого національного багатства до наступних поколінь. Важливою частиною Всеукраїнського центру наукового дослідження, збереження і популяризації вітчизняного гончарства є видавництво “Українське Народознавство” – одне з найменших в Україні за чисельністю працівників, але водночас і одне з найповажніших і найтитулованіших у нашій державі за рівнем видання і розповсюдження книжкової продукції. Не дуже багато книг щороку випускає воно в світ – лише одну, дві, чи три – але ж ці видання з часом стають справжніми раритетами, якими користуються не лише науковці, спеціалісти, українська діаспора, а й викладачі вищих навчальних закладів та вчителі загальноосвітніх шкіл. Видавництво “Українське Народознавство” сьогодні є практично єдиним, яке чимало років діє в сільській місцевості, а не в місті, районному чи обласному центрі. Воно відроджує і захищає одне з найдавніших ремесел українського народу – гончарство, залишається відданим традиціям культурних надбань України. «Українське Народознавство» прагне видавати сучасну елітарну наукову книгу, яка нині, на жаль, не користується масовим попитом у населення. Цілком зрозуміло, що ніякого економічного, фінансового зиску від своєї діяльності видавництво не отримує. Але рушійною силою цього колективу є патріотичний ентузіазм. Отож, в Опішні функціонує унікальне наукове видавництво, цілком зорієнтоване на розвиток національної культури, народного мистецтва, зокрема гончарства як унікального феномена народної культури, як філософії гармонійного життя. Видавництво “Українське Народознавство” – це своєрідна наукова лабораторія, яка популярно знайомить читачів з національними традиціями гончарства, виховує шанобливе ставлення кожного до національних святинь України.

1. Проаналізувати подану рубрикацію, виявити її недоліки.

Назва видання “Оформлення зовнішніх елементів радянської книги”.

Зміст:

Історичний нарис оформлення зовнішніх елементів книги

Глава 1. Оформлення зовнішніх елементів дореволюційної російської книги

Глава 2. Оформлення зовнішніх елементів радянської книги

Проблеми методики оформлення зовнішніх елементів радянської книги

Глава 3. Питання видавничого проектування елементів зовнішнього оформлення книги

Глава 4. Проблеми образного відбиття змісту книги в її зовнішньому оформленні

2. Проаналізувати подану рубрикацію, виявити її недоліки.

Вступ

Аналіз й оцінка рубрикації

1. Визначення понять “рубрикація”, “рубрика”, види заголовків та їх функції..

2. Дрібність рубрикації.

3. Абзаци й переліки.

4. Число ступенів рубрик.

5. Методика перевірки супідрядності рубрик.

6. Графічне оформлення заголовкового комплексу.

7. Вимоги до заголовків.

Висновки

Додатки

5. Проаналізувати подану рубрикацію, виявити її недоліки.

Пояснювальна записка

Модуль І. Українське книгодрукування й редагування від зародження до кінця ХVІІІ ст.

Тема 1. Історичні витоки видавничої справи у світі

Тема 2. Походження слов’янської писемності

Тема 3. Рукописна книга Київської Русі

Тема 5. Початок книгодрукування у світі

Тема 5. Концепції витоків книгодрукарства в Україні

Тема 6. Осередки видавничої справи в Україні кінця ХVІ – ХVІІІ ст.

Тема 7. Розвиток видавничої справи у світі ХІХ – початку ХХІ ст.

Практична робота № 1

Іван Федоров як фундатор постійного друкарства в Україні

Практична робота № 2

Видавнича діяльність друкарні Києво-Печерської лаври

Завдання для контрольної модульної роботи № 1

Модуль ІІ. Українська видавнича справа і редагування ХІХ – початку ХХІ ст.

Тема 1. Характеристика української видавничої справи ХІХ – початку ХХ ст.

Практична робота № 3

Розвиток видавничої справи і редагування в Україні кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Тема № 2. Видавнича справа періоду радянської влади

Практична робота № 4

Видавничий рух періоду Визвольних Змагань (1917 – 1920)

Практичне заняття № 5

Українська видавнича справа в умовах цензурних обмежень і заборон

Практичне заняття № 6

Українська видавнича справа за кордоном

Тема 3. Видавнича справа в незалежній Україні (1990 – 2007)

Література до курсу

4. Проаналізувати текст щодо тематичної організації та композиції. Виявити помилки. Відредагувати.

Іван Франко – редактор

Історична ситуація кінця ХІХ – початку ХХ ст., що сформувала передумови для енциклопедичної діяльності І.Франка, була доволі складною. Він упродовж тривалого часу на наукових засадах формував власну цілісну концепцію енциклопедичного охоплення явищ та її викладу відповідно до вимог читача. Письменник вважав своїм громадянським обов’язком створення довідкового видання, яке б сприяло піднесенню освітнього та культурного рівня українського народу.

Упорядковуючи списки джерел, зібраних кількома укладачами покажчика "Матеріали до галицької бібліографії", І.Франко на початку мав намір для зручності читачів подати відомості про кожного автора окремо, однак зрозумів, що це значно ускладнило б хронологічний порядок, а отже, і користування працею. Тому він надав перевагу іншій послідовності викладу – за хронологією.

Фундаментальні довідкові праці, написані в цей період, стали складовою національної науки порівняно пізно не через інтелектуальну обмеженість чи низький рівень українців, а внаслідок несприятливих суспільно-політичних реалій. І.Франко висував вимогу системності. Він закидав редакторам "Мартирології" – своєрідної енциклопедії православних святих і мучеників – повторюваність, перекручування імен, зміну дат та ін.

І.Франко був надзвичайно вимогливий до культури видання.

Що однією вимогою письменника була пильна увага до бібліографічних матеріалів різноманітних за змістом тогочасних довідників, а саме – їх повнота.

Не оминав увагою науково-методичні проблеми створення енциклопедій. Він неодноразово наголошував на доцільності та необхідності попереднього складання загального плану видання, повного списку слів і термінів, що мають бути поясненими, чіткого та остаточного визначення обсягу статей, наукового усталення критеріїв добору явищ, фактів, про які планується подавати відомості.

В енциклопедичній спадщині І.Франка чільне місце посідає праця "Кілька слів о тім, як нам упорядковувати і провадити наші людові видавництва" (1882), де він накреслив власний план створення та видання популярної енциклопедії. Письменник, зокрема, радив відійти від тих принципів поділу на науки, які існували на той час у школах, адже народна просвіта часто-густо наголошувала на другорядних речах.

4. Проаналізувати робочий зміст навчального підручника “Журналістська етика”. Визначити недоліки рубрикації, пояснити їх.

Вступ

РОЗДІЛ І

Журналіст і інформація

1. Вимоги при роботі з інформацією

2. Перевірка даних і виправлення помилок

3. Відповідність інформації дійсності

4. Робота з чутками

5. Відокремлення фактів від коментарів

6. Метод “маски”

7. Фабрикування інформації

8. Плагіат

9. Маніпулювання інформацією

Висновки. Рекомендована література. Питання для самостійного опрацювання. Практичні завдання

РОЗДІЛ ІІ

Журналістика як бізнес

1. Медіа і реклама

2. Висновки. Рекомендована література. Питання для самостійного опрацювання. Практичні завдання

РОЗДІЛ ІІІ

Журналістика в екстремальних ситуаціях

1. Висвітлення катастроф і стихійних лих

2. Висвітлення актів громадянської непокори

3. Висвітлення етнічних конфліктів

Висновки. Рекомендована література. Питання для самостійного опрацювання. Практичні завдання

РОЗДІЛ ІУ

Журналіст в умовах воєнних дій

Висновки. Рекомендована література. Питання для самостійного опрацювання. Практичні завдання

Додатки

4. Проаналізувати текст і зробити висновки щодо однорідності змісту матеріалу з фактологічної точки зору.