- •Управління як соціальний феномен.
- •2.Предмет, задачі і функції управління.
- •2. Предмет, об'єкт і завдання психології управління
- •3. Формування психології управління як науки.
- •4 Школи управління.
- •5. Тенденції розвитку управління.
- •6. Методи психологічних досліджень в управлінні.
- •1. Психологічні методи вивчення особистості в системі управління
- •2.Соціально-психологічні методи вивчення організації в структурі управління
- •3.Методи, спрямовані на розв'язання управлінських завдань і прийняття управлінських рішень
- •7. Індивід, індивідуальність, особистість в управлінні
- •Соціальні позиції і ролі особистості в системі упарвлінських відносин
- •Вплив соціальних ролей на формування особистості.
- •Соціальні норми, як регулятори поведінки особистості в організаціях.
- •11.Основні функції управлінської діяльності.
- •12. Структура якостей керівника
- •13 . Детермінанти та механізми розвитку особистості керівника
- •14. Стиль управлінської діяльності.
- •15. Концепції стилів управління
- •Взаємовідносини керівника з підлеглими.
- •17. Психологіна основа авторитету керівника.
- •18. Проблема статі в управлінні
- •19. Ортобіоз особистості керівника
- •20 . Регресивний розвиток керівника та управлінська деформація
- •21. Соціально-психологічні аспекти прийняття управлінських рішень.
- •22. Зовнішні та внутрішні детермінанти прийняття управлінських рішень.
- •23. Колегіальний підхід до прийняття управлінських рішень
- •24. Методи розробки та прийняття управлінських рішень
- •25. Стратегія і тактика проведення ділових ігор.
- •26. Поняття делегування
- •27. Комунікації та їх загальна характеристика
- •28. Особливості ділового спілкування
- •29 Проблеми міжособистісного сприйняття в управлінському спілкуванні.
- •30. Підготовка і проведення наради.
- •31. Психологія управлінського впливу керівника.
- •32. Соціально-психологічний клімат в колективі
- •33. Психологічна сумісність як фактор ефективного управління.
- •35. Управління конфліктними ситуаціями в умовах сумісної діяльності.
- •36. Приховане управління. Маніпуляції
- •37. Захист від маніпуляції.
18. Проблема статі в управлінні
Вимоги до управлінської діяльності не можуть бути втілені в життя без урахування психологічної своєрідності людини, яка виявляється і в її статі. Навіть якщо чоловіки й жінки посідають однакові посади та відіграють однакові ролі в організації, вони все-таки мають різні обов´язки і виконують різні завдання. Дуже небагато працівників хочуть працювати під керівництвом жінки. Хоча їй властива охайність, уважність, деталізація обов´язків тощо, однак не достатньо виражена ділова спрямованість, переважають орієнтація на сім´ю, неформальні відносини, підвищена емоційна чутливість. Жінки, порівняно з чоловіками, хворобливіше переживають помилки і критичні зауваження, гостріше реагують на неповагу до себе вищого керівництва, постійно потребують оцінювання своєї праці, менш схильні до ризику. Попри те, як засвідчили дослідження німецьких і британських учених, організації, якими керують жінки, стабільніші, а очолювані чоловіками фірми постійно супроводжують труднощі. Чоловіків більше приваблює абстрактна, престижна робота (постановка завдань, програмування основних процесів тощо), а рутинну роботу (написання програм тощо) вони перекладають на жінок. Водночас у розумінні особливостей реалізації управлінських функцій жінками-керівниками залишаються ще не подоланими статево-рольові стереотипи (переконання про схильність жінок до виконавчої, а не до творчої роботи, відсутність у них необхідних для ефективної управлінської діяльності якостей, залежність від групи тощо).
Чоловікам краще дається директивний стиль керівництва, жінкам — стиль соціального лідера. Якщо ж в організації превалює демократичний стиль керівництва, жінки-лідери цінуються так само високо, як і чоловіки. За авторитарного стилю оцінювання жінок-лідерів нижче. Жінки-керівники більш товариські, уважніші до людей, готові до співпраці, сміливіші й активніші у налагодженні соціальних контактів, експансивніші й динамічніші у спілкуванні, поступливіші, доброзичливіші та чутливіші, експресивніші. У них вища стійкість у стресових ситуаціях, ефективніше застосовують індивідуальний підхід до підлеглих. Разом з тим, вони більш конформні та залежні від групи, їм притаманна сильніша, ніж у чоловіків, тривожність. Для жінок-керівників центральними комунікативними якостями, що визначають успішність управлінської діяльності, є порядність, гнучкість у стосунках, повага до людей, товариськість, відповідальність, колегіальність, надання ініціативи підлеглим, вимогливість до себе, врахування індивідуальних особливостей підлеглих, доброзичливість, толерантність.
Чоловікам-керівникам більш властиві об´єктивність, довіра до колег, упевненість у собі, відсутність дріб´язковості, комунікативна врівноваженість, вимогливість до підлеглих. У них, як і в жінок, стрижневими комунікативними складниками є здатність до соціальної взаємодії, уміння відмовитися від стереотипів, уміння бути самим собою. Цей перелік доповнює такий показник (у жінок його немає) особливостей управлінської взаємодії, як об´єктивність і здатність сприймати працівників такими, як вони є.
Наявність в установі чоловіків і жінок підвищує емоційно-психологічний та чуттєвий стан групи, урізноманітнює особистісні захоплення й інтереси, підвищує дієвість громадської думки. Чоловічо-жіночі організації згуртованіші, присутність жінок пом´якшує атмосферу, так само як і присутність чоловіків у жіночих групах. В організаціях, де переважають чоловіки, міжособистісні відносини оцінюються співробітниками позитивніше, а в жіночих групах — негативніше.
В організації існує поділ за статевою ознакою як по горизонталі, так і по вертикалі. Горизонтальний поділ наявний, коли чоловіки і жінки виконують різні види робіт. Вертикальний поділ засвідчує існування перешкод на шляху професійного росту і просування жінки. Наслідком його є те, що чоловіки займають вищі рівні влади в організації, а жінки — нижчі. Суттєвим бар´єром, який змушені долати жінки, є чоловіча природа організаційної праці: керівники, які високо цінують сильні аналітичні здібності, можливо, неусвідомлено просувають по службі переважно чоловіків. Аналогічно впливають конкуренція, напруга діяльності. Перебування чоловіків на управлінських посадах вважається закономірним явищем, їх просування по службі в організації заохочується і організаційними, і соціальними чинниками.