- •Релігієзнавство
- •Буддизм
- •1. Релігієзнавство, його предмет та дослідницька галузь.
- •2. Зміст терміну "релігія".
- •3. Сутність релігії.
- •4. Походження релігії.
- •5. Принципи класифікації релігій.
- •1. Виникнення первісних релігій.
- •2. Анімістичні вірування та культ предків.
- •3. Магія та шаманізм як первісна віра та психотехнологія.
- •4. Землеробські культи.
- •1. Індійські національні релігії (брахманізм, індуїзм, джацнізм, сикхізм).
- •2.Західні індоєвропейські національні релігії.
- •3. Давньоєгипетська національна релігія.
- •4. Національні релігії Китаю
- •5. Національна релігія Японії - Сінтоїзм.
- •“Іудаїзм - національна релігія юдеїв”.
- •1. Загальна характеристика авраамічних релігій.
- •2. Зміст та джерела іудаїстського віровчення.
- •3. Історичний розвиток іудаїзму.
- •4. Священна книга іудаїзму Талмуд.
- •“Буддизм”
- •1.Виникнення буддизму.
- •2. Віровчення буддизму.
- •3. Історичні шляхи буддизму.
- •1. Основи християнського віровчення.
- •2. Святе письмо християн - Біблія.
- •3. Головні християнські віросповідання
- •4. Екуменічний рух у сучасному християнстві
- •1. Виникнення та основи віровчення ісламу.
- •2. Основні гілки мусульманській релігії.
- •3. Шаріат - принципи ісламського права.
- •4. Ісламський фундаменталізм.
- •1.Загальна характеристика нетрадиційних релігій.
- •2. “Церква об’єднання” Муна.
- •3. Релігія “Бахаї”.
- •4. Товариство “Свідомості Кришни”.
- •5. Церква сайєнтології.
- •6. Сатанізм.
1.Загальна характеристика нетрадиційних релігій.
Дослідники нетрадиційних релігій виділяють такі загальні їх ознаки:
- Головою нетрадиційного релігійного руху як правило є так званий “харизматичний лідер” (від грец. charisma - дар), який запевняє, що саме він володіє новим унікальним одкровенням щодо природи Божества та принципів світобудови.
- Лідер започатковує нову релігійну комуну, неформальну “сім’ю”, у якій його називають вчителем та “отцем”.
- Лідер встановлює правила поведінки, абсолютно обов’язкові для всіх членів своєї “сім’ї”, але сам дозволяє собі ігнорувати проголошені їм правила.
- Нетрадиційна релігійна група, як правило, дотримується апокаліптично-катастрофічного погляду на світ. Члени організації часто відмовляються від свого майна, змінюють місце проживання, щоб з’єднатися з одновірцями.
- Лідером та наближеними до нього послідовниками використовується спеціальна техніка контролю за поведінкою новоприйнятих до “сім’ї”, що у багатьох випадках передбачає ізоляцію нових членів від зовнішнього світу та суворі харчові обмеження.
- Відправлення релігійного культу (ритуальне поклоніння божеству) як правило здійснюється колективно, причому з елементами психотехнічних методів впливу на свідомість віруючих (у першу чергу на нових членів релігійної групи).
Щодо класифікації новостворених релігій, то фахівці - релігієзнавці, що їх вивчають, виділяють такі основні різновиди:
1) Неохристиянські об’єднання - “Церква об’єднання” Муна, “Церква Єдиної віри” Вісаріона та інш. Для таких віросповідань характерними є тенденція щодо об’єднання християнського віровчення з елементами східних релігій, яскраве відбиття мотивів “кінця світу” та впевненість у месіанське призначення саме своєї релігійної громади, а також наукоподібна риторика під час захисту положень своєї віри та надання керівнику статусу посланця Божого чи навіть самого “живого Бога”, що прийшов відкрити людям нове одкровення і моральні настанови.
2) Сайєнтологічні (від англ. science - наука) чи наукоподібні - класичний представник - ”Церква сайєнтології” Р. Л. Хаббарда. У подібних нетрадиційних релігійних рухах набувають містичного тлумачення ті різноманітні явища природи та психічного життя людини, що є на сьогоднішній день непізнаванними для науки.
3) Неоорієнталістські культи (ті, що мають східне джерело свого походження) - ”Товариство свідомості Кришни”, Тихоокеанський вузол - буддійський центр”, Міжнародне товариство “Всесвітня чиста релігія” та інш. Їх загальною рисою є антиінтелектуальна (протирозумова) спрямованість, що часто виражає себе у занадто критичному, навіть у ворожому ставленні до науки і раціональних форм культури, та активне використання засобів психофізичного впливу на людину.
4) Неоязичницькі релігійні рухи - Собор рідної віри, РУН-віра, Ладовірство та інш. (наведені назви тих, що поширені в Україні та серед українців діаспори).
5) Сатанинські культи, напр., “Церква Сатани”. Проголошує себе антиподом християнству і свідомим носієм зла.
Слід зазначити, що приведений вище розподіл новітніх релігійних культів має деякою мірою відносний характер, бо між коротко охарактеризованими 5-ма основними формами, як за правило, виникають суттєві перехрестя. Всі вони є своєрідним духовним продуктом сучасності, у якому відобразився переломний і суперечливий характер нашої епохи.