Погляди командування іноземних армій на використання мотопіхотного (танкового) батальйону у наступі

Сучасний бій, на думку військових фахівців іноземних армій характеризуються широким використанням сучасних засобів загального ураження, зменшенням терміну підготовки до бою, безмірно зростаючої вогневої сили і рухливості військ і підрозділів, збільшення розмаху бою по глибині та по фронту, різкою зміною обстановки, частковим переростанням одного виду бою в інший вид, боротьбою за ініціативу та виграш часу.

Командування іноземних армій розглядає наступ як основний вид бойових дій. Мета наступу це знищення сил противника шляхом застосування ядерної, хімічної, високоточної зброї, вогню артилерії та мінометів, ударів тактичної та армійської авіації, а також у стрімкому нанесенні удару і просуванню частин та підрозділів в глибину розташування противника для захоплення або знищення його живої сили, озброєння, бойової техніки та оволодіння важливими районами або окремими ділянками місцевості, оборонними рубежами і іншими важливими об’єктами в глибині оборони противника.

Вважається що наступальні дії дозволяють:

- захопити ініціативу;

- нав’язати противнику свою волю;

- направити хід бойових дій у необхідному для тих що наступають русло, використовувати слабкі сторони противника;

- своєчасно реагувати на події, що розвиваються несподівано.

Командири всіх рівнів повинні використовувати любу можливість для перехоплення у противника ініціативи та переходу у рішучий наступ. Для успішного ведення наступальних дій командири любої ланки використовує наступні принципи:

- знання противника, що протидіє, його організацію, принципів ведення оборонних дій, його сильні та слабкі сторони;

- зосередження переважаючих сил та засобів на напрямку головного удару, звичайно там, де противник має найбільш слабку сторону;

- продавлення всіма засобами і способами, що є в наявності, всіх вогневих засобів противника;

- нанесення сильного удару по слабкому місцю в обороні противника, дезорганізація та знищення його сил і засобів;

- прорив в тил оборони противника з метою знищення його артилерії та пунктів тилового забезпечення і обслуговування;

- постійне та мобільне тилове забезпечення своїх підрозділів, що наступають.

Кожний з цих принципів може мати більше значення у порівнянні з іншими в залежності від періоду бойових дій та обстановки, але в цілому вони залишаються постійними при любих наступальних діях.

Велике значення приділяється знанню противника, що протидіє та району бойових дій. Командири всіх рівнів приділяють велику увагу питанням організації і ведення розвідки, як до переходу в наступ, так і в ході ведення наступу. Кожна військова ланка збирає та обробляє ті розвідувальні відомості, які необхідні для виконання визначеного завдання. Але вищестоящий штаб інформує підлеглих про ті дані, які вони не змогли добути в силу обмеженості їх можливостей. Основне завдання розвідки – установити слабкі місця в обороні противника, щоб командир міг вірно вибрати напрямок головного удару та своєчасно зосередити на цьому напрямку свої сили.

При веденні наступ з застосуванням тільки звичайної зброї на напрямку головного і допоміжного ударів на вузькій ділянці передбачається створити перевагу над противником в силах та засобах, співвідношення яких було б не менше 6 : 1.

Напрямок головного удару передбачається вибирати там, де у відповідності з задумом, обстановкою і місцевістю можливе повне та ефективне використання міцності своєї зброї і ударної сили частин та підрозділів. Наноситься головний удар на вузькому фронті та направляється проти основного об’єкту, захоплення якого краще всього буде відповідати виконанню бойового завдання. При виборі напрямку головного удару основну роль відіграє місцевість, вона повинна бути доступною для танків.

На напрямку допоміжного удару або ударів виділяється мінімум необхідних сил та засобів. Відмічається що допоміжний удар (або удари) повинні доповнювати та забезпечувати успіх головного. Підрозділи, що діють на напрямку допоміжного удару, повинні ввести противника в оман або відволікти його увагу та затрудняти противнику визначити напрямок головного удару тих, хто наступає.

Удари на другорядних напрямках перешкоджають також і маневруванню противника. Вони не дозволяють противнику протидіяти маневру підрозділів, що наступає, на любому напрямку і дозволяють здійснити охоплення або прорив.

Під час ведення наступу підрозділи намагаються зберегти ініціативу, втрата її ставить під загрозу успіх наступу. Для утримання ініціативи вважається важливим стрімкий маневр, вмілий та своєчасний перенос вогню і ефективні глибокі удари.

По поглядам іноземного командування, в сучасних умовах ті, хто наступають повинні швидко маневрувати, здійснювати глибокі прориви, протидіяти вогневому ураженню противника та його контрударам і підтримувати високий темп наступу. Бо противник визначивши напрямок головного удару, може зосередити на цьому напрямку необхідні сили і засоби.

В статутах армій іноземних держав є таке поняття як етапи наступу. До них відносяться:

- зближення з противником;

- сам наступ (з ходу чи передчасно підготовлений);

- розвиток успіху;

- переслідування.

Зближення з противником проводиться з метою відновлення або встановлення, як що воно було втрачено, безпосереднього зіткнення з противником. В ході цього етапу бойові дії ведуть незначні сили – війська прикриття та авангарди, а головні сили висуваються в похідних та перед бойових порядках на широкому фронті.

Сам (безпосередньо) наступ проводиться для прориву оборони противника і створення сприятливих умов для здійснення маневру.

Розвиток успіху проводиться для закінчення остаточного розгрому противника. Частини і підрозділи, що розвивають успіх, намагаються оточити та знищити противника, особливо його резерви, для того щоб захопити об’єкти в його глибокому тилу, порушити комунікації, не допустити його планомірний відхід.

Переслідування, як правило, починається після етапу розвитку успіху з метою завершити знищення підрозділів противника, що відходять та не допустити його можливості організувати оборону на нових рубежах.

Крім того, застосовуються і інші наступальні дії, до яких відноситься:

- наступ з обмеженою метою;

- тактичні дії, що відволікають.

До наступу з обмеженою метою іноземні військові спеціалісти відносять:

• розвідку боєм;

• рейди;

• випереджаючи удари перед переднім краєм.

Розвідка боєм – це наступ, який проводиться з метою уточнення складу та угрупування противника. Підкреслюється, що для розвідки боєм необхідно виділити таку кількість сил і засобів, які змогли б при нудити противника перейти до активних бойових дій, розкрити свої оборонні позиції, угрупування, систему вогню та плани по використанню своїх резервів. Дивізія на ділянці проведення розвідки боєм виділяє до посиленого батальйону.

Рейди – це наступ з вклиненням в глибину території противника з обмеженою метою. Дивізія для проведення рейду виділяє танкову батальйонну тактичну групу або розвідувальний батальйон. Підрозділу звичайно ставиться завдання одне або кілька завдань:

- захоплення полонених, обладнання, техніки та озброєння або їх знищення;

- отримання інформації про розташування, склад, можливості, способах організації та ведення оборони;

- введення в оман або вимотування підрозділів противника, що ведуть оборону.

Випереджаючи удари перед переднім краєм – це наступальні дії дивізії в обороні. Вони проводяться з метою знищення частини сил противника, зміни плану його бойових дій та недопущення можливості вивчення обстановки в районі бойових дій. Для проведення ударів звичайно притягуються підрозділи та частини другого ешелону.

Тактичними діями, що відволікають вважаються:

• неправдиві атаки;

• демонстративні дії;

• обманні дії;

• неправдиві демонстрації.

Неправдиві атаки проводяться з метою відволікти сили та засоби противника з напрямку головного удару своїх військ. Для проведення такої атаки притягуються підрозділи силою від роти до бригади. Їх завдання:

- активними бойовими діями при нудити противника завчасно ввести в бій резерви;

- добитися від противника переносу ним вогню з напрямку головного удару на другорядний напрямок, завчасно розкрити оборонні позиції та систему вогню;

- створити паніку та нерішучість в діях підрозділів противника.

Демонстративні дії проводяться для введення противника в оман шляхом відкритого показу військ в районах, де наступ не планується. Для введення в оман розвідки противника при проведенні демонстративних дій широко використовуються макети, навчальне та неприродне озброєння, бойова техніка і інше обладнання. Воно проводиться без здійснення маневру та поза зіткненням з противником.

Обманні дії – це складова частина відволікаючих дій по введенню противника в оману. Вони можуть застосовуватися підрозділами та частинами з метою при нудити противника розкрити свою нумерацію, стан і бойову готовність.

Неправдиві демонстрації – це заходи які проводяться в інтересах демонстрації противнику хибних об’єктів та споруд шляхом імітації, маскування або їх поєднання.

Вибір той або іншої форми маневру залежить від задуму командира на ведення наступу. При цьому враховується:

- бойове завдання своїх військ, їх бойовий склад, можливості та розташування;

- особливості місцевості у смузі наступу, що передбачається;

- бойовий склад, можливості, розташування та можливий характер дій противника, що протидіє;

- час, необхідний підрозділам для виконання бойового завдання.