8. Местные бюджеты – финансовая база местного самоуправления.

Закон Украины «О местном самоуправлении» предусматривает, что из бюджетов местного бюджета должны осуществляться расходы, связанные с выполнением собственных и делегированных полномочий, финансирование которых осуществляется за счет разных источников дохода. Местные бюджеты занимают одно из ведущих центральных мест в экономической системе государства, так как в них сосредоточена значительная часть государственных финансовых ресурсов. Местные бюджеты являются самым многочисленным звеном бюджетной системы Украины. Они играют важную роль в перераспределении валового и национального продуктов, в финансировании государственных расходов и в первую очередь социально направленных расходов. Расходы местных бюджетов осуществляют непосредственное влияние на удовлетворение различных потребностей населения. Они наиболее ярко отражают их значение в функциях местного хозяйства, содержании объектов социально-культурного назначения, проведения инвестиционной политики, осуществление социальной защиты населения, в охране окружающей среды. К местным бюджетам относятся: бюджет АРК, обл., районные, бюджеты районов в городах и бюджеты местного самоуправления. К местному самоуправлению относят: бюджеты тер-х громад сёл, посёлков, городов и их объединений. После принятия Бюджетного кодекса доходы МБ разделились на 2 группы: доходы, кот. учитываются при определении межб. трансфертов ( 1 корзина, закреплённые доходы, на выполнение делегир. полномочий) и не учитываются ( 2-я корзина, собственные – закрёпляются за МОВ на постоянной основе). К 1-й корзине относятся: налог на доходы физических лиц, плата за землю (определенная доля), госпошлина в части, которая принадлежит соответствующим бюджетам, плата за лицензии, сертификаты на определенные виды хозяйственной деятельности, которые выдаются местными органами власти, плата за госрегистрацию субъектов хозяйственной деятельности, плата за торговый патент на некоторые виды предпринимательской деятельности за исключением нефтепродуктов − поступления штрафов за административные правонарушения, финансовые санкции, штрафы и пени за нарушение налогового законодательства, единый налог для субъектов малого предпринимательства. Ко 2-й корзине: 1) місцеві податки і збори; 2) плати за землю; 3) податок з власників транспортних засобів та інших са­мохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету; 4) надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами; 5) податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування; 6) надходження дивідендів, нарахованих на акці (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідно територіальної громади; 7) плата за забруднення навколишнього природної о сере­довища у частині, що зараховується до відповідного бюджету; 8) кошти від відчуження майна, яке знаходиться і кому­нальній власності, в тому числі від продажу земельних /ділянок несільськогосподарського призначення, що перебуває у кому­нальній власності; 9) фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування; 10) плата за оренду майнових комплексів, що знаходять­ся у комунальній власності; 11) надходження від місцевих грошово-речових лотерей; 12) плата за гарантії, надані з дотриманням умов, визна­чених статтею 17 цього Кодексу; 13) гранти та дарунки у вартісному обрахунку; 14) власні надходження бюджетних установ, що утриму­ються за рахунок коштів відповідного бюджету; 15) податок на прибуток підприємств комунальної власно; 16) платежі за спеціальне використання природних рл-сурсів місцевого значення.

9. Місцевы податки та збори, їх роль у формуванні доходів МБ.

Місцеві ради, відповідно до переліку місцевих податків та зборів можуть запроваджувати на своїй тер-її місцеві податки та збори, визначати механізм їх справляння та порядок сплати. А також сільським, селищним та міськім радам за наявності обєктів оподаткування необхідно обовязково запроваджувати такі податки та збори: комунальний податок, автотранспорт, ринковий збір, надання ордера за квартиру, за видачу дозвіла на розміщення обєктів торгівля та сфери послуг, із влаників собак. Відповідно до законодавства МОВ надається право встановлювати пільги зі сплати місцевих податків у вигляді повного аба часткового звільнення від їх сплати певним категоріям громадян. Суммы местных налогов и сборов зачисляются в местные бюджеты. До числа місцевих податків та зборів відносять: Налог с рекламы. Коммунальный налог. Налог по продажи импортных товаров. Сбор за выдачу ордера на квартиру. Рыночный сбор. Сбор за парковку автотранспорта. Курортный сбор. Сбор за участие на бегах на ипподроме. Сбор на выигрыш на бегах. Сбор с лиц, которые принимают участие в игре на тотализаторе на ипподроме. Сбор за право использования местной символики. Сбор за право проведения кино- и телесъемок. Сбор за проведение местного аукциона, распродажи и лотерей. Сбор с владельцев собак. Сбор за выдачу разрешения на размещение объектов торговли и сферы услуг. Недоліки місцевого оподаткування: незначна фіскальна роль місцевих податків та зборів, вузький перелік податківта зборів, відсутність самостійних прав у МОВ, не введення податку на нерухомість, нерозвиненість місцевих податків та зборів.

10. Місцеві фінанси як система. Видатки, як головний елемент системи.

Местны финансы как система включают в себя 7 взаимосвязанных структурных элементов: расходы, доходы (налоговые, неналоговые, Собственные доходы – кот, мобилизируются МОВ самостоятельно на на основании собственных решений на подведомственной им тер-ии и за счёт источников определённых МОВ. Закреплённые доходы – дох, которые на постоянной или долговременной основе полностью или частично закреплены за МОВ для выполнения делегированных полномочий. Регулирующие доходы – доходы, от которых устанавливается процент отчислений в нижестоящие бюджеты. ), способы формирования доходов (местные налоги и сборы, часть общегос. Налогов, коммунальные платежи, доходы от имущества и земли, принадлежание МОВ, доходы коммунальных предпр-й, кредиты, коммунальные позики и трансферты ), институты системы – сов-ть норм права, обычаев, традиций, а также сов-ть организационных структур, которые обеспеч. функционирование местной финансовой системы (самостоятельные местные бюджеты, внебюджетные валютные и целевые фонды, коммун. собст-ть, фин. ресурсы коммун. предпр-й, коммун. кредит,займ и платежи, текущие расходы и расходы развития, текущий бюджет и бюджет развития) , субъекты (тер-я громада сёл, посёлков города и их объединений, органы местного самоуправления: обл. И районные советы и их исполнительные органы, сельский, поселковй и городские председатели, а также местные гор. админ-ии и центральные органы гос. власти ), объекты (это фин. ресурсы, которые формируются, мобилизируются и используются МОВ для выполнения возложенных на них заданий и функций. Они находятся в фондовой и нефондовой формах: фондовая форма: местные бюджеты, резервные, внебюджетные и валютные, фонды денежных средств коммун. предпр-й, нефондовая: банковские кредиты, размещение местных займов) и отношения между субъектами системы . Расходы как главный элемент системы подразделяются на: текущие – на фынансирование сети предпр-й, организаций и органов, которые действуют в начале бюджетного года, а также на социальную защиту; расходы развития – на фын-ние инвестиционной и инновационной деятельности: капиталовложения, структурная перестройка народного хоз-ва, субвенции. Также расходы делятся на: делегированные, которые учитываются при определении межбюджетных трансфертов: : дошкольное и общее среднее образование, первичная медико – санитарная и амбулаторно – поликлиническая помощь, сельские, поселковые и городские дворцы культуры, клубы и библиотеки, учебные заведения для граждан нуждающихся в социальной помощи, здравоохранение, высшее образование, соц. защита и соц. обеспечение, мероприятия по физкультуре и спорту, на содержание местніх органов власти, соц. защита и соц. обеспечение. Собственные расходы, которые не учитываются при определении межбюдж. трансфертов: местная пожарная охрана, внешкольное образование, социальная защита и соц. обеспечение, программы местного значения, касающиеся детей, молодёжи, женщин, семьи, местные программы коммунального хозяйства, местные программы по развитию культуры и спорта, транспорт и народное хозяйство, строительство и ремонт дорог, обслуживание долга органов МСУ, управление коммунальным имуществом.. При этом бывают ещё: Обязательные - расходы направленные на выполнение обязательных заданий, которые возлагаются на все МОВ с целью обеспечения определённых услуг в масштабах страны (долговые обязательства по кредиту и займу МОВ), факультативные - расходы на собственное усмотрение МОВ на основании решений, которые принимаются местными советами.

11. Бюджетні трансферти та їх роль.

Основним способом переміщенні фінансових ресурсів від одного рівня влади до іншого є Бюджетні трансферти – це кошти, які безвоздмездно та безповоротньо передаються із одного бюджету до іншого. Трансферти поділяються на: дотації вирівнювання, субвенції, кошти, що перераховуються з одного бюджету до іншого та інші дотації. . В свою чергу, субсидії бувають безумовні та умовні. Субсидії хар-ся систематичністю надання та є постійними в бюдж.регулюванні. Дотації (ще наз-ть субсидії загального призначення) - надаються місцевим бюджетам для їх збалансування без цільового використання. Вони видаються на покриття різниці маж доходами та видатками бюджету і використовуються МОВ на цілі зазаначені в бюджеті. З державного бюджету дотації виділяються: бюджетам АРК, районним, одласним, містам Києву та Севастополю, містам республіканського та обласного підпорядкування. Субвенціі- кошти, які мають строго цільовий характер. Можуть надаватися як державним, так і місцевим бюджетам. Надаються для виконання наступних цілей: фінансування державних програм чи проектів, компенсація втрат доходів МОВ для виконання власних повноважень у звязку наданням пільг затверджених законодавством, виконання інвестиційних проектів, здіснення програм соціального захисту. Кошти, що перераховуються з одного бюджету до іншого – вдбуваються, коли прогнозний показник доходів бюджету перевищує розрахунковий обсяг видатків відповідного бюджету. Інші дотації – передаються з держ.бюджету до місц.бюджетів. В деяких країнах виділяють бюджетні гранти - відрізняються від субсидій тим, что мають единоразовий епізодичний характер. Трансферти поділяються на: поточні офіційні (дотації, які отримуються МБ нижчих рівнів за недостатності місцевих доходів) та капітальні (субвенції, цільове використання одержаних коштів). В залежності від джерел надходжень трансферти бувають: одержані від органів державного управління, з-за кордону і з недержавних джерел. В формуванні доходної частини МБ трансферти на сьогодні відіграють чи не найбільшу роль, тому що вони становлять найбільшу частину надходжень МБ. Роль: сбалансирование доходов и расходов бюджетов нижестоящих уровней Если расходы>доходов-дотация выравнивания

Д<р-излишек передаётся в госбюджет

12. Способи формування доходів МБ.

Способы формирования доходов обусловлены характером и особенностями єконом. системы, которая доминирует на том или ином этапе развития в той или иной стране. В развитых странах основным способом формирования доходом являются местные налоги и сборы, которые относятся в к собственным доходам и зависят от собственных решений МОВ. Также: коммунальные платежи, доходы от коммунал. имущества и земли, от деят-ти коммун. пред-й, привлечение кредитных ресурсов, коммун. займы. Однако в Украине большинство доходов формируются за счёт дотаций выравнивания и других трансфертов. Доходы МБ составляют основу финансовой базы МОВ, т.е. являются почвой для их финансовой независиомости. Після прийняття БК ввели нову класифікацію доходів місцевих бюджетів: власні доходи, доходи які враховуються при визначенні міжб. трансфертів 2-й кошик, та закріплені, які враховуються при визначенні міжб. трасфертів, 1-й кошик. Введення цих доходів покликало створити передумови для здійснення перспективного лпанування. Надходження власних доходів до МБ сприяло зацікавленності МОВ у нарощуванні дохідної бази. Закріплені доходи складають основу для визначенності податкової спроможності. Власні доходи характкризуються тим, що вони залежать від діяльності МОВ і підконтрольні їм. Собственные доходы – кот, мобилизируются МОВ самостоятельно на на основании собственных решений на подведомственной им тер-ии и за счёт источников определённых МОВ. Закреплённые доходы – дох, которые на постоянной или долговременной основе полностью или частично закреплены за МОВ для выполнения делегированных полномочий. К 1-й корзине относятся: налог на доходы физических лиц, плата за землю (определенная доля), госпошлина в части, которая принадлежит соответствующим бюджетам, плата за лицензии, сертификаты на определенные виды хозяйственной деятельности, которые выдаются местными органами власти, плата за госрегистрацию субъектов хозяйственной деятельности, плата за торговый патент на некоторые виды предпринимательской деятельности за исключением нефтепродуктов − поступления штрафов за административные правонарушения, финансовые санкции, штрафы и пени за нарушение налогового законодательства, единый налог для субъектов малого предпринимательства. Ко 2-й корзине: 1) місцеві податки і збори; 2) плати за землю; 3) податок з власників транспортних засобів та інших са­мохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету; 4) надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами; 5) податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування; 6) надходження дивідендів, нарахованих на акці (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідно територіальної громади; 7) плата за забруднення навколишнього природної о сере­довища у частині, що зараховується до відповідного бюджету; 8) кошти від відчуження майна, яке знаходиться і кому­нальній власності, в тому числі від продажу земельних /ділянок несільськогосподарського призначення, що перебуває у кому­нальній власності; 9) фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування; 10) плата за оренду майнових комплексів, що знаходять­ся у комунальній власності; 11) надходження від місцевих грошово-речових лотерей; 12) плата за гарантії, надані з дотриманням умов, визна­чених статтею 17 цього Кодексу; 13) гранти та дарунки у вартісному обрахунку; 14) власні надходження бюджетних установ, що утриму­ються за рахунок коштів відповідного бюджету; 15) податок на прибуток підприємств комунальної власно; 16) платежі за спеціальне використання природних рл-сурсів місцевого значення. Также ещё одним способом формирования доходов, если не достаточно МОВ собственных и закреплённых доходов, являются трансферты – це кошти, які безвоздмездно та безповоротньо передаються із одного бюджету до іншого. Трансферти поділяються на: дотації вирівнювання, субвенції, кошти, що перераховуються з одного бюджету до іншого та інші дотації.

13. Фінансове вирівнювання, його обєктивна необхідність. Інструменти фінансового вирівнювання, їх характеристика.

Головними причинами,я кі зумовлюють нерівномірне становище різних регіонів країни, що зумовлює різні надходження доходів є: нестабільність і неузгодженність законодавства, щорічні зніми у складі доходів та видатків, вдсутність твердого бюджетного регулювання, вдсітність інтересу МОВ в розвитку іх тер-й. У звязку з цим доходи і видатків різних бюджетів мають відмінності. Фінансове вирівнювання – приведення у відповідність витрат бюджетів (за екон. і функц. классифікацією) до гарантованого державою мінімального рівня соціальних послуг на одного мешканця, ліквідацію диспророрцій у здійсненні бюджетних видатків за окремими тер-ми. Основним показником, який характеризує суспільні потреби є видатки у розрахунку на одного мешканця. Хоча з кожним роком число видатків та доходів бюджетів постійно зростає, однах цього все одно не достатньо для задоволення потреб кожного мешканця країни. Напр, видатки на освіту в середньому становили 229 грн, на охорону здоровя 184 грн, на соц. захист 132 грн, а на спорт взагалі 10 грн. А в кожному регіоні вони по різному коливаються, це все залежиться від відмінностей в екон. та соц. розвитку тер-й. Тенденція наростання горизонтальних фіскальних дисбалансів в Украиїні зумовила необхідність появи фінансового вирівнювання. Поява фін. вирівнювання була викликана: 1) нерівномірність тер-го розміщення продуктивних сил, яке призвело до диференцювання податкової бази тер-й України; 2)викликано значною різницею в обсягах витрат у сфері надання державних та громадських послуг та цін на ці послуги. Найбільші витрати на ці послуги несуть екологічно забрудненні регшіони Сходу та чорнобиля. 3) посилаючись на конституцію україни соц-економ. Пправа громадян країни зумовлюють проведення владою ефективних заходів із забезпечення єдиних стандартів по всій тер-її держави.. 4) передачею від центральної влади на місцевий рівень значної частини видатків. 5) послуги які фінансуються з бюджету одного регіона користуються і жителі інших регіонів. Головним інструментов вирівнювання регіонів є трансферти - це кошти, які безвоздмездно та безповоротньо передаються із одного бюджету до іншого. Трансферти поділяються на: дотації вирівнювання, субвенції, кошти, що перераховуються з одного бюджету до іншого та інші дотації. Для досягнення екон. та соц. розвитку кожної з тер-й необхідно дотримуватися таких принципів: необхідно враховувати розбіжності в соц. та екон. розвитку кожної тер-ї, особливості місцезнаходження, природньо кліматичні, демографічні умови, механізм фін. Вирівнювавння має бути узгодженним та мати єдину ціль, надання суспіл. постуг кожному громадянину тер-ї на єдиному рівні.

14. Інститути, суб’єкти та об’єкти системи місцевих фінансів.

Местны финансы как система включают в себя 7 взаимосвязанных структурных элементов: расходы, доходы, способы формирования доходов, институты системы – сов-ть норм права, обычаев, традиций, а также сов-ть организационных структур, которые обеспеч. функционирование местной финансовой системы (самостоятельные местные бюджеты, внебюджетные валютные и целевые фонды, коммун. собст-ть, фин. ресурсы коммун. предпр-й, коммун. кредит,займ и платежи, текущие расходы и расходы развития, текущий бюджет и бюджет развития) , субъекты (тер-я громада сёл, посёлков города и их объединений, органы местного самоуправления: обл. И районные советы и их исполнительные органы, сельский, поселковй и городские председатели, а также местные гор. админ-ии и центральные органы гос. власти ), объекты (это фин. ресурсы, которые формируются, мобилизируются и используются МОВ для выполнения возложенных на них заданий и функций. Они находятся в фондовой и нефондовой формах: фондовая форма: местные бюджеты, резервные, внебюджетные и валютные, фонды денежных средств коммун. предпр-й, нефондовая: банковские кредиты, размещение местных займов) и отношения между субъектами системы . На сегодняшний день центральное место среди местніх финансовіх институтов занимают местные бюджеты. Уже сегодня их насчитывается 12213 единиц. К их числу относят: бюджет АРК, облстные, районные, районов в городах и бюджеты местного самоуправления (сёл, посёлков, городов и их объединений). В местных бюджетах сосредоточена треть всех ресурсов МОВ. Обязательная часть доходов формируется за счёт местных налогов и сборов которых Украине насчитывается 2 налога и 12 сборов. До принятия БК ещё одним фин. институтом считались целевые фонды, которые включали в себя внебюджетные фонды, однако затем посчитали, что нет необходимости в формировании внебюджетных фондов, так как доходы в них поступали незначительные и нестабильные, которые имели эпизодный характер. Наиболее расширенной формой привлечения доходов является выпуск местных займов.

15. Міжнародні стандарти організації місцевих фінансів. Європейська хартія місцевого самоврядування.

У сучасномі міжнародномі праві сформувалась окрема галузь, яка визначає міжнародні стандарти організації місцевих фінансів, регламентує діяльність місцевого самоврядування. Ці стандарти є обовязковими для всіх країн, які прєдналися до цих стандартів. Україна, приєднавшись до цих стандартів повинна забезпечити достітні і стабільні власні фінансові ресурси МОВ, слід сбалансувати фінансові ресурси МОВ з іх функціями та компетенцією, необхідно розширити можливості місцевого самоврядування в сфері місцевого оподаткування, вдосконалити систему фінансового вирівнювання, розробити більш удосконалу систему трансфертів, розширити доступ МОВ до ринку позичкового капіталу.Україна приєднавшись до Євопейської хартії взяла на себе зобовязання будувати місцеві фінанси відповідно до міжнародних стандартів. Європейську Хартію підписали у жовтні 1985 року. Стаття 9 визначає основні принципи організації фінансів місцевого самоврядування. А називається стаття „Фінансови засоби органів місцевого самоврядування” Згідно статті МОВ слід наділити власними повноваженями, ці органи мають право в межах економ.діяльності самостійно розпоряджатися цими засобами. В 2 пункті – хартія визначає порядок формування та обсяги фінансових ресурсів, які повинні належати МОВ. П 3 – до МБ повинна надходити частина від місцевих податків та зборів і МОВ мають право самостійно встановлювати ставки. П 4 – обумовлює свободу формування МОВ моделі фінансової системи. Пункт 5 – необхідність впровадження процедур фінансового вирівнювання, предназначених для ліквідування наслідких нерівноиірного розподілу доходів та захисту слабких регіонів. П 6 - необхідність погожджувати з МОВ необхідність виділення їм коштів, у вигляді трансфертів. П 7- субсидії, які надвються МОВ не можуть напралятися на фінансування певних проектів. П 8 – з метою фінансування інвестицій МОВ мають право доступу до внутрішнього ринку позичкового капіталу.

16. Вертикальні та горизонтальні фіскальні дисбаланси, дати визначення, розкрити причини виникнення та шляхи усунення.

Стан формування і використання місцевих бюджетів істотно залежить від вирішення проблем збалансованості бюджетів, котрі є наслідком невирішених питань у галузі фіскального федералізму. Однією з головних цілей державної регіональної фінансової політики щодо зближення рівнів соціально-економічного розвитку територій є подолання вертикальних і горизонтальних дисбалансів і фінансове вирівнювання. Під вертикальними фіскальними дисбалансами розуміють невідповідність між обсягами фінансових ресурсів того чи іншого рівня влади, регіонального або місцевого, і обсягами завдань та обов’язків, які на нього покладаються в процесі розподілу компетенцій між центральною, регіональною і місцевою владами. Вертикальний фіскальний дисбаланс означає недостатність фінансових ресурсів у певного рівня влади для забезпечення громадських і державних послуг у межах його завдань.

Вертикальні фіскальні дисбаланси можна усунути кількома шляхами. Центральна влада або влада вищого територіального рівня може взяти частину обов’язків із надання державних і громадських послуг і цим зменшити коло обов’язків того рівня влади, де виник вертикальний фіскальний дисбаланс. Інший шлях – це запровадження владою того територіального рівня, де виник вертикальний фіскальний дисбаланс додаткових податків. Ще один шлях – передання центральною владою частини своїх податків територіальному рівню влади, що має такий дисбаланс. Вертикальні фіскальні дисбаланси можна позбутися і за рахунок надання центральною владою грантів, субсидій та інших трансфертів. На відміну від вертикальних фіскальних дисбалансів горизонтальні фіскальні дисбаланси пов’язані з різними фінансовими можливостями органів влади одного територіального рівня. Горизонтальний фіскальний дисбаланс – це невідповідність між обсягами фінансових ресурсів однієї або кількох територіальних одиниць одного рівня й обсягами завдань, котрі на них покладаються і забезпечуються іншими територіальними одиницями цього рівня. Горизонтальний фіскальний дисбаланс виникає тоді, коли одна або кілька територій того самого рівня не мають достатніх фінансових ресурсів для надання державних і громадських послуг в обсягах, що надаються іншими територіями відповідно до певних стандартів. Горизонтальні фіскальні дисбаланси виникають тому, що є так звані бідні й багаті території. Ці дисбаланси можуть виникати й тому, що деякі території мають більші потреби, ніж інші. Ще однією причиною горизонтальних дисбалансів може бути вища вартість державних і громадських послуг у межах одних територій порівняно з іншими. Фінансове вирівнювання – це процес усунення вертикальних і горизонтальних дисбалансів. У процесі фінансового вирівнювання здійснюються заходи щодо перерозподілу фінансових ресурсів як між ланками системи бюджетів по вертикалі, так і між «бідними» й «багатими» територіями – по горизонталі. Мета фінансового вирівнювання рівнів, котрі мають вертикальні й горизонтальні фіскальні дисбаланси з метою їх усунення.

17. Зарубіжний досвід забезпечення самостійності місцевих бюджетів.

Щоб уникнути проблем ставлення інституту смостійних МОВ необхідно розглянути зарубіжний досвід формування вланих доходів, які складають в Швеції та Швейцарії 70%, Іспанії – 50 %, Норвегії – 56%. Це також говорить про те, що неохідно розділити місцеві бюджети на поточний бюджет та бюджет інвестицій. Доходи бюджету розвитку повині формуватися за рахунок податкових надходжень, банківських кредитів, а видатки слід спрямовувати лише на інвестиційні проекти. В поточних бюджетах видатки спрямовуются на поточні потреби, на утримання соц.-культурної сфери. В федеративних бюджетах іиди місцевих бюджетів визначаються для кожного субєкта федерації, а в унітарних державах види бюджетів втановлюються на основі єдиного загальнодержавного зак-ва, тому доцільно використовувати поняття система бюджетів, а не бюджетна система. Доходи бюджету розвитку формуються за рахунок банківських кредитів, муніципальних позик, інвестиційних субсидій. В зарубіжних країнах також є поняття додатковий бюджет(дозволяє коригувати поточний бюджет, забезпечує звязок між основними бюджетами попереднього та поточного фінансового років) та приєднані бюджети(відображає фінансові операції окремих місцевих громадських служб, що мають фінансову самостійність). Для заруб. Країн характерна три, або чотирирівнева система. Трирівнева система сформована в Норвегії,Фінляндії. Читирирівнева – Франція, США.

18. Бюджетний кодекс та його роль.

Бюджетный кодекс Украины, который был принят в июне 2001 года. В Бюджетном кодексе определяются основные моменты функционирования бюджетной системы, ее структура, правовые нормы, устанавливаются основные требования к бюджетному процессу и правилу межбюджетных отношений. Этим Кодексом определяются основы бюджетной системы Украины,ее структура, принципы, правовые основы функционирования, основы бюджетного процесса и межбюджетных отношений и ответственность занарушения бюджетного законодательства. Согласно Бюджетному кодексу Украины и с целью своевременного составления проекта Государственного бюджета и регулирование межбюджетных отношений, Верховная Рада Украины определяет основные направления бюджетной политики на плановый год, которые принимаются в виде специального постановления. Этому постановлению предшествует тщательный анализ финансового состояния страны, разработка основных прогнозных макропоказателей экономического и социального развития. Бюджетный кодекс – это первый правовой акт, который позволил объединить все финансовое зак-во страны. 1) кодексом регулируется правовые отношения, которые возникают в процессе подготовки, составления, рассмотрения, утверждения и исполнения бюджета, подготовки и рассмотрения отчетов об их исполнении. 2) также БК регулируется отношения, которые возникают между участниками бюджетного процесса во время контроля за соблюдением бюджетного зак0ва, а также устанавливает ответственность за бюджетные правонарушения. 3) В БК приведены основные бюджетные термины, понятия и их определения, которые позволяют однозначно воспринимать и толковать бюджетный процесс, формировать и исполнять бюджеты на единых методологических основах и принципах. 4) БК устанавливает конкретный перечень нормативно-правовых актов, которые регулируют бюджетные отношения в У. 5) БК устанавливается верховенства бюджетного зак-ва, поэтому все нормативно-правовые акты должны применяться в части, которые не противоречат БК и зак-ву о гос. бюджете. Для практической реализации этой нормы БК предусматривается процедура отслеживания комитетом ВРУ по вопросам бюджета всех законопроектов, которые предоставляются субъектами правозаконодательной инициативе в ВРУ с целью определения их влияния на доходную и расходную части бюджета в процессе формирования и недопущения его разбалансирования при исполнении. 6) В БК определено отношение украинского зак-ва в этой сфере международному, если международным договором Укр. установлено какие-либо др. положения, чем в соответствующих нормах бюджетного зак-ва Украины, то такие положения требуют рассмотрения и принятия отдельных решений по внесению изменений в укр. зак-во в случае ратификации межд. договора Украиной. Бюджетным кодексом Украины регулируются отношения, которые возникают в процессе составления, рассмотрения, утверждения, выполнения бюджетов и рассмотрения отчетов про их выполнение, а также контроля за выполнением Государственного бюджета Украины и местных бюджетов» Законы, нормативно-правовые акты органов центральной власти и решения ОМС не должны противоречить конституции Украины, БК и закону о гос. бюджете. В противном случае принятия нормативно-правовые акты и решения признаются не действительными и подлежат отмене органом, который принял такой нормативно-правовой акт или решение. В общих положениях БК установлена длительность Б периода. Проблема зак-ой неопределенности в случае, когда ВРУ до конца года не принимает закон о гос. бюджете на след. год, то это не яв-ся основанием для утверждения др. бюджетного периода, этот период может быть другим только в случае чрезвычайных ситуаций, предусмотренной конституцией У. в случае распределения бюдж.средств, распорядителями бюдж.средств подчиняются различным ведомствам соответственно выделение бюдж. средств может быть выделено как из одного ведомства так и из другого, т.е. бюдж. средства используются и распределяются нецелесообразно.

19. Фінансові нормативи бюджетної забезпеченності та корегуючі коефіцієнти до них.

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченності – гарантований державою рівень фінансового забезпечення при наявності бюджетних ресурсів, що використовується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів. Відповідно до БК фін. норматив бюджетної забезпеченності визначається шляхом ділення загального обсягу фін. ресурсів, що спрямовуються на реалізацію бюджетних програм, на кіль-ть мешканців чи споживачів соц. послуг. Фінансові нормативи корегуються коєфіцієнтами, що враховують відмінності у вартості надання соц. послуг в залежності від: соц-екон., кліматичних, екологічних особливостей тер-її, кількості населення чи споживачів соц. послуг. Корегуючі коеф. Затверджуюються Кабмином. При розрахунку фінансового нормативу бюджетної забезпеченості може передбачатися обсяг нерозподілених видатків, який об'єднує види видатків на ті повноваження, встановлення нормативів по яких є недоцільним.

20. Фінансова автономія місцевого самоврядування та основні її показники.

Финансовая автономия явл-ся базой самостоятельности МОВ. Понятие автономия раскрывает содержание термина «самоуправление» - автономное функционирование какой-либо организации, оно означает, что решение организации, которая имеет автономию принимается её членами, все дела члены этой организации решают совместно. Финансовая автономия - самоуправление в сфере финансов. Т.е. такую систему может организовать каждый орган власти, определить её структуру. Если в гос-ве нет распределения функций и задач между различными ораганми власти, то не может быть и речи оь фин. автономии. Фин. автономия МОВ – это фин. независимость этих органов при выполнении возложенных на них функций. А фин. независимость в совокупности с организац. и админ-й являются эффективным решение МОВ возложенных на них функций и заданий. Сущ-т критерии на основании которых возможно определить масштабы и границы финансовой автономии МОВ. В первую очередь, это система прав, которая определяет фин. компетенцию МОВ: право на самостоятельную разработку, утверждение и исполнение местных бюджетов, право установления местных налогов и сборов, право создания валютных, целевых, страховых, пенсионных и других фондов, право на привлечение кредитных ресурсов, на создание собственных фин. – кредитных учреждений. Уровень фин. автономии определяется системой показателей: 1) удельный вес расходов на реализацию собственных полномочий (хар-т объём функций, которые обеспеч-ся МОВ за пределами прямого гос. контроля.); 2) удельный вес расходов на обеспечение делегированных полномочий показывает объём заданий гос. власти переданных МОВ. Этот показатель показывает на сколько МОВ являются агентами центральной власти; 3) Удельный вес обязательных расходов (обеспечивается МОВ под контролем гос. власти на уровне установленных единых гос. стандартов. Этот показатель указывает на масштабы вмешательства гос. власти в сферу деятельности МОВ, если МОВ не в состоянии обеспечить финансирование расходов на уровне гос. стандартов, то гос. власть предоставляет необходимую фин. помощь); 4) Удельный вес собственных доходов - степень зависимости МОВ в доходных источникх от их собственной деятельности и решений. 5) Удельный вес собственных и делегированных доходов - показывает уровень самостоятельности МОВ с учётом переданных им на долгосрочной основе дополнительной доходной базы; 6) Удельный вес доходов от местных налогов и сборов - показывает ту часть доходов МБ, которые формируются за счёт местных налогов и сборов; 7) коэффициент относительной налогоспособности отдельной адм-тер-й единицы – отражает мероприятия по выравниваю доходов и расходов МБ.

21. Позабюджетні фонди, їх роль та значення.

С принятие БК МОВ лишены права на создание внебюджетных целевых и валютных фондов. Они функционировали в 90 – х годах, но дело в том, что доходы имели незначительные и нестабильные источники. Например, в единый внебюджетный фонд поступали сэкономленные средства, полученные МОВ по поводу разъяснительных соц. и экон. проблем, добровольные взносы и пожертвования от юридических и физических лиц., прибыль от проведения субботников.,. В 99 году поступления от таких доходов составляли 0,2 %. Сегодня в составе МОВ формируются фонды охраны окружающей среды, целевые фонды АРК и МСУ. В фонд охраны окружающей среды поступает сбор за загрязнение окружающей среды и распределяется следующим образом: 20 % - тер-е громады, 50 % - АРК и областные бюджеты и 30 % - гос. бюджет. А вообще механизм формирования этих фондов носит непрозрачный и неконтролируемый характер. Недостатки: нарушение в самом процессе формирования, применение принудительного характера взимания с предприятий, использование средств не по назначению, применение благотворительных взносов и их использование гос. администрациями для личных целей. Изначально средства внебюджетных, целевых и валютных фондов находились на специальных счетах в банках и не включались в соответствующие местные бюджеты, однако позднее эти средства начали включать в соответ. Бюджеты АРК, местных советов. На сегодняшний день местные советы могут выпускатьместные позыки, но этот выпуск имеет не систематический характер и не приносит особых доходов в местные бюджеты. Денежно – вещевые лотереи также исчезли после принятия Президентом соотв-го указа про монополизацию лотерей. Средства предпр-й коммунальной собственности также не приносят особых результатов, так как сегодня эта деятенльность носит нерегулируемый характер и не способствует развитию предприятий. Благотворительные взносы так же не пользуюются особой популярностью.

22. Комунальний кредит, його форми та правове регулювання в Україні.

Коммунальный кредит – это экономические отношения которые возникают между МОВ и физ. и юр. лицами на возвратной, платной и срочной передаче финансовіх ресурсов. Основная причина сущ-я КК это противоречие между нуждами МОВ и реальными возможностями. На объём заимствований влияет: население психологически легче воспринимает увеличение долга, нежели увеличение налогового бремени, расширились обоснования применения в фискальной политике заимствований, стремительно растут объёмы финансовых рынков. Причина існування комунального кредиту, як і державного, полягає в постійній суперечності між потребами органів влади і реальними можливостями їх задоволення. Власне, таке протиріччя є рушійною сил будь-якого розвитку чи країни загалом, чи окремих територій, нас пунктів, суб'єктів господарювання. Проте комунальний і державний кредити мають одну відмінність, яка полягає у продуктивному характері комунального кредиту на відміну від державного. Державні позики випускаю-правило, з метою покриття бюджетного дефіциту, а місцеві позик здійснення інвестиційних, переважно прибуткових, проектів.Основными формами КК явл-ся: облигационные займы, безоблигационные займы, коммунал. коммерч. банковский кредит, коммун. кредит гос. банка, взаимный коммун. кредит. В Украине с 90-х годов постепенно развивается кредит коммунальных облигационных займов и коммерч. коммун. банковский кредит. В соот-ие с ЗУ „О ценных бумагах и фондовой бирже” МОВ в 91 году получили право на выпуск внутренних местных займов. Было установленно, что средтва полученные от местных займов будут направляться в МБ и внебюджетные фонды местных советов и использоваться на цели, указанные при выпуске облигаций. Этим законом был установлен порядок регистрации выпуска местных займов Кабмином или по его поручению Минфином. Однако по указу Президента „О гос. комиссии по ЦБ и ФР” регистрация в 95 году была возложена на Гос. комиссию по ЦБ и фондовому рынку. По решению Гос. комиссии было установлено, что МОВ устанавливают размер местных займов и кредитов обязательно согласовывают с Минфином. К безоблигационным займам относят: договора аренды, налоговые займы, ипотечные займы под залог имущества. Участие местных советов в финан-кредит. Отношениях регламентируется также ЗУ „Про бюджетную систему Украины” от 95 года. Ещё один акт регламентирует порядок заимствований МОВ 98 год Указ Президента „Про упорядочивание внутренних и внешних заимствований, которые проводятся ОМС”.

23. Дотації вирівнювання, види, роль та порядок розрахунку.

Дотации выравнивания относят к бюджетным трансфертам. Бюджетні трансферти – це кошти, які безвоздмездно та безповоротньо передаються із одного бюджету до іншого. Дотації (ще наз-ть субсидії загального призначення) - надаються місцевим бюджетам для їх збалансування без цільового використання. Вони видаються на покриття різниці маж доходами та видатками бюджету і використовуються МОВ на цілі зазаначені в бюджеті. З державного бюджету дотації виділяються: бюджетам АРК, районним, одласним, містам Києву та Севастополю, містам республіканського та обласного підпорядкування. Формула дотаций выравнивания: Т = a(V-D), где a – коэф. выравнивания для местных бюджетов в соотношение от 0,6 до 1, V- расчётный объём показателя расходов, D- прогнозный показатель объёма доходов. Расчёт прогнозного показателя объёма доходов, закреплённых местными бюджетами осуществляется путём применения индекса относительной налогоспособности, соответствующей адм. – тер-й единицы, которая определяется на основе отчётных данных о фактических поступлениях соответствующих налогов и сборов в эти бюджеты за предыдущие 3 года, которые предшествуют году, в котором осущ-ся планирование показателей на плановый год. Основная масса средств, которые выделяются местным бюджетам в форме дотаций, сосредоточена в бюджетах городов областного и районного подчинения, в районных.. сельских и поселковых бюджетах. Так, обсяг дотацій визначається шляхом зіставлення видатків відповідних МБ, визначених із застосуванням фінансових нормативів і коригуючих коефіц і доходів (кошику доходів), які, згідно, з БК, надходять до МБ. Розрахунок прогнозного кошика доходів здійснюється з використанням індексу відносної податкоспроможності, тобто коеф, що визначає рівень податкоспроможності адмін.-територіальної одиниці порівняно з середнім показником по країні в розрахунку на одного мешканця. З прийняттям БК України, обсяг дотації вирівнювання, надається з ДБ У бюджетам АРК, обласним, районним, міст Києва та Севастоп., міст республіканського та обласного значення; з бюджетів Києва і Севастополя, мість республіканського і обласного значення бюджетам районів у містах, сіл, селищ, міст районного значення та їх об,єднань. Дотації вирівнювання надаються МБ якщо місцеві бюджети не збалансовані, коштів не вистачає для виконання делегованих та власних повноважень, для забезпечення населення соціальними послугами не нижче рівня мінім соц гарантій.

24. Фінансовий контроль, його принципи, види, форми та методи

Фінансовий контроль - особливу діяльність щодо перевірки формування і використання фондів фінансових ресурсів у процесі створення, розподілу та споживання ВВП з метою оцінювання обгрунтованості й ефективності прийняття рішень і результатів їх виконання. Принципи ФК: незалежність, гласність, превентивність (попереджувальний характер), дієвість, регулярність, об,єктивність, всеохоплюючий характер. Види ФК, залежно від суб, які здійсн ФК: державний (загальнодержавний і муніципальний), відомчий (внутрішньокорпоративний), внутрішньогосподарський, громадський і аудиторський(незалежний). Види ФК, залежно від суб й об,єкта ФК: зовнішній і внутрішній. Види ФК за ступенем охоплення підконтрольного об,єкта: Комплексний, тематичний, повний, частковий, суцільний, вибірковий. За джерелом інформації: документальний і фактичний. За цільовою спрямованістю контрольних дій: стратегійний і тактичний. За місцем здійснення контролю: безпосередньо на місці, дістанційний. Залежні від часу проведення виділяють такі форми ФК: попередній, проводиться до здійснення фінансових операцій, поточний, проводиться у процесі проведення фінансових операцій(перерахув податків, зборів, утворення фондів грошових коштів, здійснення виплат та ін), наступний, проводиться після закінчення певних періодів, за підсумками місяця, кварталу, року. Методи ФК вкл. Ревізії, тематичні перевірки, обстеження, безперервне відстежування фін діяльності.Ревізії-метод документального контролю за фін.-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фін питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, витрат, привласнень та крадіжок коштів, матерільних цінностей, попередження фінансових зловживань. Ревізії бувають: компелксні, охоплюють всі сторони діяльності підприємства; часткові, охоплюють лише її окремі сторони; тематичні, що одночасно проводяться в однотипних установах з певного переліку питань; планові і позапланові; суцільні й вибіркові (залежно від повноти залучення документів). Перевірка здійснюється з метою докладного вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організайії або їх підрозділів. Обстеження-це ознайомлення на місті з окремими ділянками фін роботи, в процесі якого віявляються її позитивні і негативні сторони. Характерним для обстеження є зіставлення фактичного стану справ з нормативним.

25. Доходи які враховуються та не враховуються при наданні міжбюджетних трансфертів.

После принятия Бюджетного кодекса доходы МБ разделились на 2 группы: доходы, кот. учитываются при определении межб. трансфертов ( 1 корзина, закреплённые доходы, на выполнение делегир. полномочий) и не учитываются ( 2-я корзина, собственные – закрёпляются за МОВ на постоянной основе). Собственные доходы – кот, мобилизируются МОВ самостоятельно на на основании собственных решений на подведомственной им тер-ии и за счёт источников определённых МОВ. Закреплённые доходы – дох, которые на постоянной или долговременной основе полностью или частично закреплены за МОВ для выполнения делегированных полномочий. К 1-й корзине относятся: налог на доходы физических лиц, плата за землю (определенная доля), госпошлина в части, которая принадлежит соответствующим бюджетам, плата за лицензии, сертификаты на определенные виды хозяйственной деятельности, которые выдаются местными органами власти, плата за госрегистрацию субъектов хозяйственной деятельности, плата за торговый патент на некоторые виды предпринимательской деятельности за исключением нефтепродуктов − поступления штрафов за административные правонарушения, финансовые санкции, штрафы и пени за нарушение налогового законодательства, единый налог для субъектов малого предпринимательства. Ко 2-й корзине: 1) місцеві податки і збори; 2) плати за землю; 3) податок з власників транспортних засобів та інших са­мохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету; 4) надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами; 5) податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування; 6) надходження дивідендів, нарахованих на акці (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідно територіальної громади; 7) плата за забруднення навколишнього природної о сере­довища у частині, що зараховується до відповідного бюджету; 8) кошти від відчуження майна, яке знаходиться і кому­нальній власності, в тому числі від продажу земельних /ділянок несільськогосподарського призначення, що перебуває у кому­нальній власності; 9) фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування; 10) плата за оренду майнових комплексів, що знаходять­ся у комунальній власності; 11) надходження від місцевих грошово-речових лотерей; 12) плата за гарантії, надані з дотриманням умов, визна­чених статтею 17 цього Кодексу; 13) гранти та дарунки у вартісному обрахунку; 14) власні надходження бюджетних установ, що утриму­ються за рахунок коштів відповідного бюджету; 15) податок на прибуток підприємств комунальної власно; 16) платежі за спеціальне використання природних рл-сурсів місцевого значення.

26. Видатки які враховуються та не враховуються при наданні міжбюджетних трансфертів.

Главным элементом МФ являются расходы. Именно с расходов начинается анализ финансовой системы этих органов власти. Расходы являются точным отображением функций и заданий, кот. возлагаются на МОВ. Расходы МОВ делятся на: делегированные, которые учитываются при определении межбюджетных трансфертов: и собственные расходы, которые не учитываются при определении межбюдж. трансфертов: расходы, которые осущ-ся для реализации заданий в пределах собственной компетенции и собственных полномочий. Расходы, которые учитываются при …делятся на группы: бюджеты сёл, посёлков, городов районного значения и их объединений, районные бюджеты, бюджеты городов республиканского (АРК) и областного значения и бюджеты АРК и областные бюджеты. К делегированным относят: дошкольное и общее среднее образование, первичная медико – санитарная и амбулаторно – поликлиническая помощь, сельские, поселковые и городские дворцы культуры, клубы и библиотеки, учебные заведения для граждан нуждающихся в социальной помощи, здравоохранение, высшее образование, соц. защита и соц. обеспечение, мероприятия по физкультуре и спорту, на содержание местніх органов власти, соц. защита и соц. обеспечение. К собственным: местная пожарная охрана, внешкольное образование, социальная защита и соц. обеспечение, программы местного значения, касающиеся детей, молодёжи, женщин, семьи, местные программы коммунального хозяйства, местные программы по развитию культуры и спорта, транспорт и народное хозяйство, строительство и ремонт дорог, обслуживание долга органов МСУ, управление коммунальным имуществом. Бывают также: Обязательные - расходы направленные на выполнение обязательных заданий, которые возлагаются на все МОВ с целью обеспечения определённых услуг в масштабах страны (долговые обязательства по кредиту и займу МОВ), факультативные - расходы на собственное усмотрение МОВ на основании решений, которые принимаются местными советами. Бывают: текущие – на фынансирование сети предпр-й, организаций и органов, которые действуют в начале бюджетного года, а также на социальную защиту; расходы развития – на фын-ние инвестиционной и инновационной деятельности: капиталовложения, структурная перестройка народного хоз-ва, субвенции.

27. Фінансові ресурси органів місцевого самоврядування та їх характеристика.

Местные финансовые ресурсы – формируются в процессе формирования, распределения и использования ВВП. Основная часть ВВП находится в распоряжении гос-ва, МОВ, предприятий и организаций. Он создаётся за счёт налогов и других обязательных платежей, прибыли и амортизационных отчислений. На объём фин.ресурсов влияют: распределение полномочий между ЦОВ и МОВ, распределение доходов, действующая система налогообложения, порядок формирование межбюджетных трансфертов, состояние финансового рынка, финансовое состояние предприятий. В зависимости от места формирования фин. ресурсов их делят на: собственные фин. ресурсы, сформированные на тер-рии МСУ, и фин. ресурсы сформир-е на других тер-ях. Основное место в формировании фин. ресурсов играют общегос. налоги(НДФЛ, транспортный налог, единый налог), неналоговые поступления – адм. сборы и платежи, плата за аренду целостных имущественных комплексов, гос. пошлина, доходы от операций с капиталом – продажа основного капитала, земли и нематериальных активов, приватизация. Выполнение функций и заданий возложенных законодательством на МОВ зависит от объёмов финансовых ресурсов, которые пребывают в их распоряжении. На объёмы фин. ресурсов влияют: распределение полномочий между ЦОВ и МОВ, распределение доходов гос. Бюджета и местных бюджетов, действующая система налогообложения (кол-во налогов, льготы, ставки), организация межб. отношений и предоставление трансфертов, состояние экономики страны в целом. Основными материальными и финансовыми составляющими МОВ явл-ся: доходы МБ, движимое и недвижимое имущество, находящееся в коммунальной собственности, целевые фонды, благотворительные и спонсорские взносы, внебюджетные фонды, фын. ресурсы коммун. предпр-й, земля и природные ресурсы. Расписать каждую составляющую.

28. Концепції ораганізації внутрішніх міжурядових фінансових відносин. Концепуія субсидіарності та її основні ознаки.

Міжурядові фінансові відносини – це реальні фінансові відносини, що склалися між різними рівнями публічної влади по вертикалі. Під терміном публічна влада, слід розуміти – державна влада, влада тер-х громад та місцевого самоврядування. Кожен з рівнів публічної влади має свої завдання та функції, фінансову автономію, власну адміністрацію. У процессі надання державних послуг уряди різних рівнів влади співпрацюють між собою. Отже можна сказати, що міжурядоі фінансові відносини виникають у процесі діяльності різних рівнів влади, з виконання покладених на них відповідно до законодавства функцій. Сьогодні можна з точністю сказати, що без перебудови внутрішніх міжурядових відносин Украиїна не зможе ефективно сформувати місцеві фінанси, створити стабільну та діючу фінансову ситему. Концепції організації внутрішніх міжурядових фінансових відносин: бюджетний федералізм (це форма організаціїї внутр. міжур. фін. відносин, яка має наступні ознаки: чітке розмежовування видатків різних рівнів влади і наділення ці рівні повноваженнями самостійно формувати власну доходну базу; побудова відносин на основі фоговірно – правових форм їхньої організації; організація цих ВМФВідносин при активній ролі не тільки ЦОВ, а й регіональної та місцевої через консультацї та переговори.), бюджетний унітаризм (це форма організаціїї внутр. міжур. фін. відносин, основні принципи організації яких визначає центральна влада, місцевій та регіональній владі відводиться пасивна роль) та субсидіарність. Із концепції субсидіарності можна виділити наступні принципи: 1)центральна державна влада може втручатися в фінансові справи місцевої влади, лише в тих справах, де МОВ показали свою нездатність вирішувати проблеми. 2) так як сам термін „субсидіарність” означає „допомога”, то центральна державна влада може надавати допомогу владі нихчого рівня, і така допомога повинна сприяти зміцненню фінансової самостійності та автономії місцевої влади. 3) Розподіл повноважень між різними рівнями влади в усіх сферах діяльності. 4) принцип співробітництва різних рівнів влади – в деяких країнах (Франція) на основі цього принципу укладаються планові контракти – угоди між різними рівнями влади щодо спільних інвестицій. 5) принцип делегованого управління – центральна влада може делегувати (передати) частину своїх повноважень місцевій владі.

29. Власні, закріплені та регулюючі доходи МБ, їх склад та характеристика.

После принятия Бюджетного кодекса доходы МБ разделились на 2 группы: доходы, кот. учитываются при определении межб. трансфертов ( 1 корзина, закреплённые доходы, на выполнение делегир. полномочий) и не учитываются ( 2-я корзина, собственные – закрёпляются за МОВ на постоянной основе). Собственные доходы – кот, мобилизируются МОВ самостоятельно на на основании собственных решений на подведомственной им тер-ии и за счёт источников определённых МОВ. Закреплённые доходы – дох, которые на постоянной или долговременной основе полностью или частично закреплены за МОВ для выполнения делегированных полномочий. Регулирующие доходы – доходы, от которых устанавливается процент отчислений в нижестоящие бюджеты. К их числу относятся дотации выравнивания и субвенции. До принятия БК к этим доходам относились: подоходный налог, НДС, АС, НП. Эти доходы использовались для сбалансирования доходной части МБ, чтобы все расходы предусмотренные в этом бюджете были обеспечены соотетствующими источниками финансирования, однако после принятия БК в качестве расширяющих источников остались дотации и субвенции. Основными недостатками этих доходов явл-ся то, что до принятия БК ежегодный % отчислений от регулирующих доходов изменялся законом „О гос. бюджете”, это не давало МОВ планировать на долгосрочной основе развитие своих тер-рий. К 1-й корзине относятся: налог на доходы физических лиц, плата за землю (определенная доля), госпошлина в части, которая принадлежит соответствующим бюджетам, плата за лицензии, сертификаты на определенные виды хозяйственной деятельности, которые выдаются местными органами власти, плата за госрегистрацию субъектов хозяйственной деятельности, плата за торговый патент на некоторые виды предпринимательской деятельности за исключением нефтепродуктов − поступления штрафов за административные правонарушения, финансовые санкции, штрафы и пени за нарушение налогового законодательства, единый налог для субъектов малого предпринимательства. Ко 2-й корзине: 1) місцеві податки і збори; 2) плати за землю; 3) податок з власників транспортних засобів та інших са­мохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету; 4) надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами; 5) податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування; 6) надходження дивідендів, нарахованих на акці (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідно територіальної громади; 7) плата за забруднення навколишнього природної о сере­довища у частині, що зараховується до відповідного бюджету; 8) кошти від відчуження майна, яке знаходиться і кому­нальній власності, в тому числі від продажу земельних /ділянок несільськогосподарського призначення, що перебуває у кому­нальній власності; 9) фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування; 10) плата за оренду майнових комплексів, що знаходять­ся у комунальній власності; 11) надходження від місцевих грошово-речових лотерей; 12) плата за гарантії, надані з дотриманням умов, визна­чених статтею 17 цього Кодексу; 13) гранти та дарунки у вартісному обрахунку; 14) власні надходження бюджетних установ, що утриму­ються за рахунок коштів відповідного бюджету; 15) податок на прибуток підприємств комунальної власно; 16) платежі за спеціальне використання природних рл-сурсів місцевого значення.

30. Міжурядові фінансові відносини, основні концепції їх організації. Бюджетний унітаризм, його ознаки.

Міжурядові фінансові відносини – це реальні фінансові відносини, що склалися між різними рівнями публічної влади по вертикалі. Під терміном публічна влада, слід розуміти – державна влада, влада тер-х громад та місцевого самоврядування. Кожен з рівнів публічної влади має свої завдання та функції, фінансову автономію, власну адміністрацію. У процессі надання державних послуг уряди різних рівнів влади співпрацюють між собою. Отже можна сказати, що міжурядоі фінансові відносини виникають у процесі діяльності різних рівнів влади, з виконання покладених на них відповідно до законодавства функцій. Сьогодні можна з точністю сказати, що без перебудови внутрішніх міжурядових відносин Украиїна не зможе ефективно сформувати місцеві фінанси, створити стабільну та діючу фінансову ситему. Концепції організації внутрішніх міжурядових фінансових відносин: бюджетний федералізм (це форма організаціїї внутр. міжур. фін. відносин, яка має наступні ознаки: чітке розмежовування видатків різних рівнів влади і наділення ці рівні повноваженнями самостійно формувати власну доходну базу; побудова відносин на основі фоговірно – правових форм їхньої організації; організація цих ВМФВідносин при активній ролі не тільки ЦОВ, а й регіональної та місцевої через консультацї та переговори.), бюджетний унітаризм та субсидіарність. Бюджетний унітаризм - це форма організаціїї внутр. міжур. фін. відносин, основні принципи організації яких визначає центральна влада, місцевій та регіональній владі відводиться пасивна роль. В унітарних державах міжур. відносини виникають між 2-ма рівнями влади: ЦОВ і МОВ. Україна є унітарною державою, тому тут суб’єктами міжур. відносин є ЦОВ, МОВ і органи місцевого самоврядування. При унітаризмі центральна влада веде активну політику забезпечення єдиних стандартів громадських послуг по всій тер-її країни та вирівнює фіскальні дисбаланси. При унітарній моделі існують можливості позширення повноважень МОВ, цей процес наз-ся децентралізація. Унітаризм запозичим деякі принципи у федералізму, а саме наданяя консультацій з МОВ через асоціації. Можна сказати, що децентралізація поєднала в собі принципи унітаризму та федералізму.

1.Власны доходи. Проаналізуйте ступінь залежності доходних джерел МОВ від їхньої власної діяльності та власних рішень.

2% -15% - вкрай низький;

15-20% - незначний

20-30% - достатньо вагомий

від 30% - висока ступінь залежності.

2. Власні та закріплені доходи. Проаналізуйте ступінь самостійності МОВ в межах надоної їм компетенції.

До 20% - низький ступінь самост-ті

20-40% - незначний

40-50% - достатньо самостійні

від 50% - висока самостійність

3. Розрахувати обсяг видатків на реалізацію власних повноважень. Ступінь автономіїї МОВ від ЦОВ.

2% -15% - вкрай низький;

15-20% - незначний

20-30% - достатньо вагомий

від 30% - висока ступінь залежності.

4. Розрахувати обсяг видатків на реалізацію делегованих повноважень. Якою мірою МОВ є агентами ЦОВ.

До 40% - в незначній ступені є агентами ЦОВ

40-50% - значна ступінь

від 50% - висока ступінь.

5. Розрахувати обсяг місцевих податків. Ступінь автономії МОВ в сфері місцевого оподаткування.

До 20% - низька ступінь автономії

Від 20% - висока ступінь автономії.