2. Дати характеристику структури договору страхування

Між страховиком та страхувальником в письмовій формі укладається договір страхування, в силу якого страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку виконати страхові виплати страхувальнику або іншій особі, на користь якої було укладено договір страхування, а страхувальник зобов’язується сплатити страхові внески у встановлені строки.

Основними важливими елементами договору страхування є:

—   об’єкти страхування;

—   використання системи страхування;

—   страхова сума;

—   страховий тариф за узгодженням сторін;

—   розмір страхової премії;

—   термін (строк) страхування;

—   порядок змін та припинення дії договору страхування;

—   права, обов’язки та відповідальність сторін договору.

При складанні договору страхування необхідно керуватися основними положеннями ст. 16 Закону України про страхування, де чітко визначені:

—        дефініції договору страхування

—        необхідні реквізити та обов’язкова інформація;

—        обов’язки страховика;

—        обов’язки страхувальника;

—        порядок виплати страхових сум;

—        умови відмови у виплаті страховиком відшкодувань тощо.

При укладанні договору страхування, завжди постає проблема вибору визначення частки передачі ризику страховику й оптимального співвідношення між розмірами страхової премії та страхового покриття. Окрім того, договірні зобов’язання в страхуванні мають важливу особливість, яка відрізняє їх від інших зобов’язань. А саме, якщо звичайні договірні зобов’язання передбачають неодмінне виконання обов’язків обома сторонами, то при страхуванні одна сторона завжди виконує страховий платіж, а інша – страховик – виконує страхові виплати тільки за умови настання страхового випадку. А це, в свою чергу, викликає певні особливості у фінансовій та обліковій роботі страховика.

Договірні відносини у страхуванні регулюються нормами зобов’язального права. Підставами виникнення зобов’язань з добровільного страхування виступають договори майнового чи особистого страхування чи перестрахування. За загальними правилами, договір страхування є реальним. Тобто він не вступає в силу, якщо інше не передбачено умовами страхування. Він укладається за заявою страхувальника в письмовій формі шляхом видачі йому письмового страхового свідоцтва (сертифіката, поліса), що підтверджує факт укладання договору страхування.

Договір страхування є двостороннім. Адже права та обов’язки мають обидві сторони – страховик і страхувальник. Якщо обов’язок страхувальника своєчасно вносити страхові платежі є безумовним, то обов’язок страховика виплатити страхову суму чи страхове відшкодування виникає тільки за умови настання страхового випадку.

Основними факторами, що визначають можливість страхових виплат, є:

—   факт настання страхового випадку;

—   документальне підтвердження факту настання страхового випадку;

—   встановлення причин та обставин настання страхового випадку;

—   відповідність страхового випадку встановленому обсягу страхової відповідальності;

—   обумовлені в договорі наслідки настання страхового випадку;

—   страхова сума (або її частина), яка підлягає виплаті;

—   визначення розміру страхової виплати та її конкретного одержувача.

Страхові виплати важливо розуміти як виконанням страховиком своїх обов’язків за договором, а не формою цивільно-правової відповідальності перед страхувальником. Тому, з огляду на зазначене, невірно тлумачити страхову відповідальність як обов’язок страховика виплатити страхове відшкодування. Майнова відповідальність страховика може настати за несвоєчасні страхові виплати, за порушення договору чи умов страхування тощо.

Чинне законодавство визначає основні права та обов’язки сторін договору страхування. Проте, деякі положення по відношенню до страхувальника визначаються безпосередньо страховиком. Тому доцільно при укладанні договору докладно дізнатися про всі особливі умови страхування.

Варіант 3