15. Case-технологія створення інформаційних систем менеджменту.

CASE-технологія (Computer-Aided Software/System Engineering) являє собою сукупність методологій аналізу, проектування, розроблення та супроводження складних систем програмного забезпечення підтриману комплексом взаємозв’язаних засобів автоматизації. CASE надає системним аналітикам, проектувальникам і програмістам інструментарій для автоматизації проектування і розроблення ПЗ. Головна мета CASE-технології полягає у відокремленні проектування ПЗ від його кодування і наступних етапів розроблення. Основний акцент у процесі створення ПЗ припадає на етапи аналізу та проектування на противагу кодуванню. Процес створення ПЗ із застосуванням CASE-засобів має такі переваги: підвищення якості ПЗ завдяки використанню засобів автоматичного контролю проекту; прискорення процесу проектування і розроблення; позбавлення розробника рутинної роботи, надаючи йому можливість зосередитися на творчій частині розробки; підтримка розвитку та супроводження системи тощо. CASE-засоби здійснюють автоматизовану підтримку робіт на всіх етапах життєвого циклу ПЗ. У процесі створення та редагування проекту вони забезпечують роботу користувача в інтерактивному режимі з графічними моделями, підтримують організацію проекту у вигляді ієрархії рівнів абстракції, контролюють відповідність компонентів програмної системи. Властивості CASE-засобів: застосування потужної графіки для представлення та документування систем ПЗ; використання комп’ютерного сховища; інтеграцій інформації та інструментальних засобів; застосування базових програмних засобів різного призначення; автоматична кодогенерація; обмеження складності з метою одержання керовних компонентів системи; гнучкість, яка забезпечує здатність до адаптацій у разі зміни вимог і цілей проекту.

16. Програмні агенти: характеристика та основні можливості.

Програмні агенти являють собою автоматичні програмні модулі, призначені для автоматичного виконання специфічних задач з моніторингу комп’ютерних систем, пошуку інформації та інших у динамічному, невизначеному та відкритому середовищі. 1. Функції агента - включають перелік завдань, що їх може виконувати агент згідно зі своїм призначенням. 2. Можливості обміну інформацією – агент може обмінюватися повідомленнями з користувачем, з іншими агентами та інформаційними системами. 3. Автономність – означає можливість роботи агента без прямого втручання користувача. 4. Моніторинг – можливість контролю агентом середовища, в якому він діє з метою вироблення відповідної реакції. 5. Активація – механізм активації використовується агентом для впливу на своє робоче середовище. 6. Інтелектуальність – здатність агента інтерпретувати події для вироблення належних рішень. Можливості – сприймання та інтерпретування інформації із зовнішнього середовища; перетворення стратегічних намірів на тактичні, включаючи відповідні дії; вплив на зовнішнє середовище; розпізнавання ступеню досягнення цілей та успіху дій; зіставлення тактичних намірів з діями; необмежене розширення сканованих джерел інформації; індивідуальний вибір джерел і критеріїв пошуку; автоматичне сканування Інтернет-змі та формування бази публікацій за заданими параметрами; генерація попереджувальних сигналів клієнту щодо появи матеріалів, які відповідають заданим критеріям; пошук матеріалів у сформованій базі даних за певними ознаками; експорт доступних архівних матеріалів джерел для ретроспективного аналізу історії подій.