Тема:Економічна активність населення

Однією з категорій, яка характеризує використання ресурсів праці, є економічна активність, що визначається як міра економічної діяльності і спрямована на реалізацію внутрішнього та зовнішнього потенціалу людини задля досягнення економічних результатів і задоволення суспільних та власних потреб. Крім економічної активності в життєдіяльності людини можна виділити й інші види активності

Ділова активність визначається як реальні, ініціативні та ефективні дії підприємницьких структур і ділових людей, спрямовані на одержання позитивних результатів підприємницької діяльності, внаслідок якої реалізуються задані програми й заплановані заходи. Вона посилює використання трудового потенціалу суспільства.

Творча активність характеризує діяльність, спрямовану на виконання творчих, нестереотипних виробничих завдань (участь у раціоналізаторстві та винахідництві, у пошуку резервів виробництва, розробці нових методів праці та ін.). Вона сприяє підвищенню ефективності використання робочої сили.

Суспільна активність виражається в розширенні участі в суспільно-політичній діяльності, в управлінні справами виробництва. Це участь в обговоренні загальнодержавних справ, у виборчих органах, у роботі громадських організацій тощо. Вона сприяє загальному розвитку трудового потенціалу суспільства.

Пізнавально-творча активність виявляється у підвищенні загальноосвітнього та кваліфікаційного рівня. Це постійний пошук нових постановок завдань, рішень, оволодіння передовими засобами та методами праці, внесення у трудовий процес нових, прогресивних елементів, які раніше не використовувались, участь у раціоналізаторстві та винахідництві тощо. Пізнавально-творча активність також сприяє розвитку трудового по¬тенціалу суспільства.

Часто трудова та економічна активність ототожнюються та визначаються як прагнення працездатної особи застосувати на практиці свої знання та досвід за винагороду. Проте категорії «трудова активність» та «економічна активність» нетотожні, тому що трудова активність виявляється у процесі праці, тоді як економічна активність — ширше поняття, яке включає і підготовку до цієї праці, профнавчання, профпідготовку, досягнення еко¬номічних результатів та активність безробітних у пошуку праці, підвищення кваліфікації, активність зайнятих у напряму продуктивнішої праці та раціоналізаторства, активність економічно неактивного населення щодо переходу в категорію економічно активного населення.

Трудова активність населення — це прагнення працездатної особи застосувати на практиці свої знання та досвід і одержати за це винагороду. Особа, яка виявляє таке бажання, є носієм трудової або економічної активності. Трудова активність може бути потенційною, такою, що відповідає прагненням особи працювати за винагороду; і реалізованою, коли особа вже є зайнятою. Потен¬ційна трудова активність є основою формування робочої сили, а реалізована — її зайнятості. Отже, співвідношення між потенційною і реалізованою трудовою активністю досить об’єктивно характеризує стан ринку праці.

Основним виміром трудової активності є її рівень (t), який розраховується як відношення чисельності трудоактивного населення (LF) до його загальної чисельності (S)

t = (LF / S) • 100 %. (4.1.1)

Узагальнюючим фактором трудової активності є соціально-економічні умови життя, психологічні настанови та стимули трудової діяльності.

За даними Е. М. Лібанової, рівень трудової активності в Україні наближається до стандартів країн з розвинутою ринковою економікою, хоча є певні відмінності, зумовлені чинним законодавством (більш ранній вихід на пенсію) (табл. 4.1.1).

Таблиця 4.1.

РІВЕНЬ ТРУДОВОЇ АКТИВНОСТІ В КРАЇНАХ ЄВРОПИ

Країни Чоловіки Жінки

15—24 рр. 25—49 рр. 50—64 рр. 15—24 рр. 25—49 рр. 50—64 рр.

Україна (1996 р.) 51,1 96,9 72,1 31,8 92,7 23,9

Великобританія 72,7 94,0 74,0 62,6 73,9 49,5

Греція 43,0 94,9 68,4 33,2 54,5 27,0

Німеччина 60,1 94,1 69,5 56,4 73,3 40,8

Франція 42,2 96,0 55,0 37,3 76,2 37,9

Італія 46,4 92,8 62,0 37,8 56,1 21,5

Іспанія 49,4 93,6 68,4 39,0 53,1 23,6

Данія 73,0 94,3 76,1 71,0 88,6 60,0

Основною характерною рисою трудової активності населення України є високі трудові орієнтири жінок. Цьому сприяє як високий освітній рівень жінок України (вища й неповна вища освіта у 43,1 % жінок), так і матеріальні нестатки. Основним фактором, який формує трудову активність населення, є соціально-економічний стан його життя, а також соціально-демографічна структура.

Розглядаючи економічну активність населення, необхідно звернути увагу на відмінності об’єктів, на які спрямована економічна актив¬ність залежно від категорії населення (зайняті, безробітні). Так, об’єктами економічної активності зайнятого населення є продуктивна праця, внутрішня мобільність, збільшення прибутку тощо .

Об’єктами економічної активності безробітного є пошук праці, започаткування власної справи, підвищення конкурентоспроможності тощо.

Мотивація економічної активності населення — це процес свідомого вибору певної лінії поведінки з метою підвищення продуктивності праці зайнятого населення та активності безробітного у сфері пошуку роботи та підвищення конкурентоспроможності. Як вважає кандидат економічних наук Т. В. Перегудова, мотивація економічної активності населення підпорядковується загальній схемі процесу мотивації, але він має і свої специфічні особливості. На першій стадії цього процесу особа усвідомлює наявність потреби. Так, у безробітного основною потребою є працевлаштування чи започаткування власної справи. Задоволення цієї потреби дасть йому можливість задовольнити потреби в матеріальній винагороді, мати соціальний статус, місце та роль у суспільстві, реалізувати свої здібності тощо.

На другій стадії пошук засобів задоволення потреби може бути здійснено у три способи: самостійний пошук, усвідомлення потреби, реєстрація в місцевих органах центрів зайнятості (ЦЗ).

На третій стадії безробітний визначається, що потрібно зробити, щоб отримати бажану роботу.

На четвертій стадії безробітний має отримати винагороду за дії.

На п’ятій стадії людина досягає певної мети і задовольняє свою потребу. Кінцевою метою безробітного є отримання роботи чи започаткування власної справи. Можуть бути й проміжні цілі, такі як отримання нової спеціальності, підвищення кваліфікації тощо. Тому, якщо не було досягнуто кінцевої мети, процес мотивації повторюється, починаючи з третьої стадії.

Аналогічно триває і процес мотивації економічної активності зайнятого населення

На характер мотиваційного процесу економічної активності ресурсів праці значною мірою впливають різні чинники. Як вважає Т. В. Перегудова, це такі фактори:

економічні: потреба в робочій силі, рівень оплати праці та його співвідношення з прожитковим мінімумом, можливості праце¬влаштування після перекваліфікації; рівень номінальних доходів;

законодавчі чинники;

соціально-економічні умови життєдіяльності: психологічні настанови й економічні стимули економічної активності населення;

мобільність (професійна, за видами економічної діяльності, територіальна), ставлення до легальної і нелегальної економічної діяльності, готовність до зміни при необхідності первинних умов своєї економічної діяльності, налаштованість на певний рівень інтенсивності економічної діяльності, орієнтація на часткову, повну або вторинну зайнятість;

соціально-демографічні: стать, вік, професія, трудовий стаж, особистий досвід, загальна й професійна культура, спрямованість інтересів, ціннісні орієнтації, сімейний стан, наявність малолітніх дітей, утриманців і членів сім’ї, які потребують систематичного догляду, стан здоров’я;

демоекономічні: рівень освіти і професійно-кваліфікаційна підготовка, рівень доходів і їх співвідношення з можливим заробітком, наявність інших (крім заробітної плати) джерел життєдіяльності;

соціально-психологічні: мобільність (професійна, галузева, територіальна), ставлення до легальної і нелегальної економічної діяльності, готовність до зміни при необхідності первинних умов своєї економічної діяльності, настанови на рівень інтенсивності економічної діяльності, орієнтація на часткову, повну або вторинну зайнятість, наявність підприємницьких здібностей.

Методи мотивації економічної активності населення

Методи мотивації економічної активності населення — це способи впливу держави на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення умов ефективного використання трудового потенціалу відповідно до напрямків державної економічної політики. Методи посилення мотивації економічної активності населення можна класифікувати: за формами впливу — прямі та непрямі; залежно від засобів впливу: правові, адміністративні, економічні. Об’єктами впливу є робоча сила і роботодавці.

Методи прямого впливу безпосередньо діють на функціонування суб’єктів ринку.

Методи непрямого регулювання — регламентують поведінку суб’єктів опосередковано, через створення певного економічного середовища, яке змушує їх діяти в потрібному державі напрямі.

Основні методи мотивації економічної активності мають виявлятися через: правове регулювання, адміністративне регулювання — сертифікація та стандартизація, дозволи та погодження, ліцензування, економічні методи — фінансово-кредитні, податкові.

Правові методи регулювання — це діяльність держави щодо встановлення обов’язкових для виконання юридичних норм поведінки суб’єктів права. Проте відсутність стабільності законодавства в Україні значно ускладнює дію мотиваційних механізмів, наявність значної кількості різноманітних законодавчих та нормотворчих актів антимотивує розвиток підприємництва. Як підрахували фахівці, бізнесову діяльність регламентують майже 100 законів, понад 30 указів Президента України та близько 300 постанов Кабінету Міністрів. Лише упродовж 1997—2000 років до цих законодавчих актів було внесено близько 1000 змін і доповнень.

Адміністративні методи державного регулювання економічної активності ресурсів праці — це інструменти прямого впливу держави на їх діяльність. Основними є сертифікація та стандартизація, дозволи та погодження, ліцензії, квоти, санкції, норми, стандарти, державні замовлення, ціни тощо.

Сертифікація та стандартизація. Мотивуючими аспектами є прозорість і простота процесу сертифікації та стандартизації. Для 40 % респондентів, які висловили ставлення до процедур сертифікації під час опитування, процес сертифікації є значною перешкодою для розвитку їхнього бізнесу. Понад 22 % мали проблеми у процесі сертифікації.

Дозволи та погодження. Мотивуючими аспектами в даному випадку є:

• зменшення терміну на отримання дозволів і погоджень;

• простота процесу отримання дозволів і погоджень. Отримання дозволів залишається проблемнішим для малих і середніх підприємств.

Ліцензування. Із набранням чинності у 2000 році Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» відбулося значне поліпшення процесу ліцензування. У зв’язку з цим зменшилася питома вага респондентів, які вважають процес отримання ліцензій значною перешкодою для розвитку бізнесу (у 2001 році 35 %, у 2000 - 43 %).

Проте антимотивуючими аспектами були:

— постійні зміни в законодавстві;

— порушення термінів видачі ліцензій. Понад 40 % керівників обстежених підприємств повідомили про порушення термінів отримання ліцензій.

Митне регулювання. Мотивуючими аспектами:

спрощення процесу митного регулювання;

зменшення тривалості та зменшення вартості.

Порушення, на які найчастіше вказують керівники підприємств, виникають у процесі заповнення митних документів, проходження митного контролю та перетину державного кордону.

Економічні методи. Застосування економічних методів державного регулювання економіки дає змогу створювати умови, які спонукають суб’єктів ринку діяти в необхідному для суспільства напрямі, виконувати ті чи інші завдання згідно із загальнодержавними та приватними інтересами. Ці методи включають фінансові, кредитні механізми та механізм оподаткування.

Система фінансування. Недостатньо ефективною та розвинутою в Україні є система фінансування суб’єктів підприємницької діяльності. Існують різні інститути, які надають кредити підприємницьким структурам. До них належать Державний інноваційний фонд, який був створений 1993 року для фінансування інноваційних проектів; фонд підтримки підприємництва, ЗАО «Кредитно-гарантійна установа». Крім цього, існують і кредитні лінії Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), Німецько-Українського фонду (НУФ), фонду «Євразія», Світового банку реконструкції та розвитку (СБРР).

Функціонує Український фонд підтримки підприємництва (далі — Український фонд). Його регіональні фонди діють у багатьох областях та у містах Києві, Севастополі, Шостці. Розпочато роботу з фондом «Євразія» у рамках Програми малого бізнесу в малих містах України. Реалізується створена з ініціативи Українського фонду підприємництва Програма надання підтримки малому та середньому бізнесу. Основними недоліками сучасної системи надання кредитів суб’єктам підприємницької діяльності є те, що населення недостатньо поінформоване про існу¬вання та роботу таких структур.

Податкова система. Одним з механізмів мотивації населення України до економічної активності є наявність такої системи оподаткування, яка б спонукала до підприємницької діяльності. У цьому випадку можна виявити такі мотиваційні аспекти:

• спрощення податкової системи;

• стабільність податкової системи. Податки на прибуток підприємств, додану вартість, відрахування до соціальних фондів не раз корегувалися, техніка їх обчислення не раз змінювалася та ускладнювалася;

• зменшення податкового тиску.

Усі опитані керівники одностайні у тому, що податок на додану вартість (ПДВ) є найобтяжливішим для підприємств як щодо нарахування та сплати, так і повернення податкового кредиту. На думку 62 % респондентів-експортерів, відшкодування ПДВ становить значну перешкоду для здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Використання інвестиційного податкового кредиту з огляду на зарубіжний досвід є одним з основних інструментів впливу держави на підприємницьку діяльність. Так, у США такий кредит означає зниження оподаткованого мінімуму на суму капіталовкладень на придбання машин і устаткування. У Німеччині пільгові інвестиційні кредити надаються підприємствам для освоєння відсталих регіонів, спеціальні інвестиційні кредити — для створення високотехнологічних виробництв, субсидії — відповідно до структурної програми розвитку середніх міст та ін.

Державна підтримка відбувається шляхом надання податкових пільг у процесі інвестування, здійснення витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), створення робочих місць. Одним з найважливіших напрямів державної підтримки малого підприємництва є сприятлива податкова політика щодо інвестицій, витрат на НДДКР, створення робочих місць.

Щодо цього Україні варто запозичити досвід розвинутих країн. Наприклад, у Франції в разі створення нових промислових зон підприємства, що спеціалізуються на виготовленні певних видів продукції, отримують податкові пільги терміном на 10 років. В Англії не вилучаються податки при здійсненні капіталовкладень в устаткування, на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки, а в разі здійснення капіталовкладень у будівництво споруд податки знижуються майже на 80 %. Прогресивне оподаткування фірм існує і в інших країнах, які не належать до розвинутих. Так, у Малайзії, якщо ви вкладаєте капіталу у передові галузі, податки протягом 5 років не сплачуєте зовсім; у наступні 5 років також не сплачуєте, якщо кількість працівників перевищує 500 осіб, а діяльність компанії за цей період сприяла підвищенню технологічного рівня виробництва.

Для аналізу економічної активності трудового потенціалу виокремимо її екстенсивний та інтенсивний аспекти.

Екстенсивний аспект економічної активності — це зростання її рівня за рахунок зменшення чисельності економічно неактивного населення, що може відбуватися під впливом соціально-демографічних, демоекономічних, соціально-психологічних, економічних факторів. Його можна розглядати через визначення рівня економічної активності населення, який (рівень) дорівнює відношенню чисельності економічно активного населення у віці

від 15 до 70 років

Інтенсивний аспект економічної активності населення виявляється в реалізації інтелектуального та фізичного потенціалу робочої сили у процесі економічної діяльності. Кількісний результат економічної активності виражається в досягнутому рівні продуктивності праці, обсягу виконаної роботи протягом одиниці часу, в обсягу валового внутрішнього продукту (ВВП), національ¬ного доходу (НД). Інтенсивний аспект економічної активності населення має забезпечуватися заходами мотивації та стимулювання зайнятого населення до продуктивної праці, раціоналізаторства, підприємництва тощо.

Аналізуючи мотивацію економічної активності населення, Т. В. Перегудова виділяє такі проблеми:

сучасний трудовий світогляд характеризується відчуженістю праці, результатом чого є економічна пасивність. За даними порівняльного дослідження, проведеного у 2001 році, у США вважають роботу головною справою життя 50 % працездатного населення, в Швеції — 45 %, у ФРГ — 25 %, а в країнах СНД і в Україні — лише 10 %;

пасивність безробітного населення до пошуку роботи, підвищення своєї конкурентоспроможності. На останнє вказують дослідження, проведені Інститутом підготовки кадрів Державної служби зайнятості України. Їх результати дали можливість зробити такі висновки:

— більшість опитаних безробітних не налаштована на активний пошук роботи і мобілізацію власних сил;

— домінує досить низький рівень самостійності по відношенню до трудової зайнятості;

— песимістично налаштовані 12,7 % опитаних безробітних і 14,3 % довготривалих безробітних, вважаючи, що ніщо не допоможе поліпшити їхню ситуацію;

відсутній комплексний аналіз економічної активності населення, який би враховував зайняте і безробітне населення з виявленням основних мотивів та стимулів кожної категорії;

недостатньо ефективною та розвинутою є система фінансування суб’єктів підприємництва та наявність високих податків, про що мовилося вище.

Підвищення економічної активності населення і його працездатної частити можливе за допомогою мотивації. Застосування засобів мотивації базується на розумінні її як багатоаспектної категорії, яка є сукупністю рушійних сил, що спонукають людину до виконання зазначених дій. Методологічні засади мотивації економічної активності населення повинні передбачати врахуван¬ня системи різноманітних факторів (мотивів, стимулів) щодо підвищення її рівня.

На базі визначення механізму мотивації як комплексного та цілісного інструментарію щодо перетворення мотивації-потенції на мотивацію-реальність, на безпосередню дію було сформульовано визначення механізму мотивації економічної активності населення як комплекс економічних, правових, адміністративних методів, які є спонукальними мотивами до економічної активності.

Отже, підвищення економічної активності населення є суттєвою рушійною силою в розвитку і використанні трудового потенціалу суспільства.