3.Проєкт ходу світловіддалемірної полігонометрії

3.1 Загальна характеристика і основні параметри запроектованого ходу

На частині карти масштабу 1:25000, де буде виконуватися знімання у масштабі 1:5000, проектують хід полігонометрії 4 класу (згідно з завданням). Хід має опиратися на пункти геодезичної основи вищих класів, що вказані на завданні.

Під час проєктування ходу користуються допусками з таблиці 2 і керуються наступними рекомендаціями:

• Хід по можливості прокладають посередині ділянки робіт для кращого забезпечення її плановою геодезичною основою;

• Бажано прокладати хід уздовж доріг, річок, меж тощо;

• Пункти полігонометричного ходу закладають у місцях гарантованого їх зберігання. Постійними центрами типу У15Н або У15 (див. додаток) закладають пункти полігонометрії 4 класу 1 розряду на незабудованій території, попарно, через 1000 метрів. На забудованій території постійними знаками закріплюють всі точки ходу;

• Не обов’язково проектувати хід витягнутої форми. Хоча для витягнутого ходу об’єм вимірювань зменшується, а точність зростає, оскільки хід буде коротший, важливим є те,що пунктів у ламаному полігонометричному ході буде більше і їх можна використати для подальшого згущення мережі;

• Між сусідніми пунктами ходу має бути взаємна видність зі штативів для висоти візирного променя, не менше 0,5 м над поверхнею землі. В сумнівних випадках потрібно розв’язати питання видимості побудовою профілю між цими пунктами з врахуванням висот будівель і рослинності у створі ліній;

• В пункти ходу включають ОПВ, які розташовані поблизу від нього;

• Слід дотримуватися допусків на довжину сторін ходу

Вказати між якими вихідними пунктами запроектований хід і зарисувати типи центрів, що вибрані для закріплення пунктів ходу; коротко охарактеризувати трасу ходу, звертаючи увагу на забезпечення видимості між пунктами.

Загальна характеристика ходу:

а) довжина ходу [S]= 11,55км , за допустимої [S]_доп = 14 км;

б) довжина замикаючої L=23 км;

в) кількість ліній в ході n= 9, при допустимій n= 15;

г) максимальна довжина лінії S_max= 3000 м, при допустимій S_max= 3000 м;

д) мінімальна довжина лінії S_min= 500 м, при допустимій S_min=250 м;

е) середня довжина ліній у ході S_сер= 888,46м, при оптимальному значенні S_опт= 500 м.

(Лінії виміряні на карті за допомогою поперечного масштабу і вимірника. Кути повороту ходу виміряні за допомогою транспортира.)

[х] [y]

Хц=――― ; Yц=―――;

n +1 n +1

3.2 Розрахунок точності світловіддалемірних вимірювань

Основними похибками світловіддалемірних вимірювань є:

а) похибка (m_sh) приведення ліній до горизонту;

б) похибка (m_s) різниці фаз;

в) похибка (m_sv) визначення приладової поправки;

г) похибка (m_s) циклічної поправки;

д) похибка (m_qp) за центрування та редукцію;

е) похибка (m_sn) неточне значення показника заломлення;

є) похибка (m_sвих) координат віхідних пунктів.

ж) похибка(m_s1 ) дрейф генератора частоти.

Похибки вимірювання ліній світловіддалемірами різних конструкцій, зазвичай, виражають рівнянням регресії

m_s = а_мм в(Sкм_ср)мм = 10 + 6*0.8625= 15.2мм,

де а- випадкова складова частина похибки; в- систематична частина, пропорційна довжині лінії 8, км.

Сумарна похибка на хід з 13 ліній буде:

[m_s]= m_s = 15.2 • √13 =52.6 мм

Приймаємо цю похибку, як середню квадратичну. Тоді гранична похибка

[m_s]_гр = 2[m_s] = 2*52.6=105.2мм

Виходячи з властивостей похибок світловіддалемірних вимірювань, можна записати рівність випадкових похибок:

m_вип =1/2√а² − m²_∆φ= 1/2√ 100−49= 3.57≈ 4 мм

та систематичних похибок:

m_сист= в/√3 = 6/√3 = 3.46 ≈ 3 мм

Окремі допустимі похибки центрування і редукції знайдемо за формулою:

m_ц = m_р = m_цр/√2 = 3.57/√2 = 2.5 мм