Самостійна робота студентів за темою 4 «згуртованість та соціальний розвиток колективу»

4.1. Соціальний розвиток колективу організації

Трудовий колектив є одним із найважливіших джерел задоволення соціальних потреб особистості. Саме в розширенні його можливостей щодо задоволення соціальних потреб працівників полягає сутність соціального розвитку трудового колективу. Виявляється вона у ставленні до людей як до конкурентної вартості, яку слід спрямовувати, мотивувати й розвивати з метою безпосереднього сприяння досягненню стратегічної мети організації.

Перспективи соціального розвитку трудового колективу окреслюються в соціальному прогнозуванні і реалізуються завдяки соціальному плануванню.

Соціальне прогнозування. Сутність його полягає у виробленні наукових уявлень, гіпотез майбутнього стану соціального об'єкта, в даному разі — трудового колективу.

Соціальний прогноз — конкретне уявлення про стан колективу в майбутньому, інформація про цілі його соціально-економічного розвитку, необхідні для їх досягнення засоби.

Соціальне прогнозування пов'язане з вибором об'єкта прогнозу, із встановленням бажаного інтервалу прогнозу, можливих форм використання його результатів, аналізом тенденцій розвитку і виявленням чинників, які стимулюють чи гальмують його; формулюванням і обґрунтуванням можливих варіантів цілей розвитку. Воно полягає в аналізі виявлених можливостей розвитку, виборі наиобґрунтованіших його варіантів, оцінюванні значущості і ступеня очікуваної реалізації, можливих соціальних наслідків, вивченні послідовності майбутніх подій і альтернативних варіантів розвитку, балансуванні всіх показників, включених у прогноз.

З огляду на наукову обґрунтованість, у соціальному прогнозуванні виокремлюють пошукове і нормативне прогнозування.

Пошукове прогнозування — це визначення можливих станів об'єкта управління в майбутньому на основі тенденцій його розвитку в минулому і на час здійснення прогнозу. Такий прогноз встановлює імовірний стан соціального об'єкта за збереження існуючих тенденцій. Завдяки цьому пошуковий прогноз є цільовим, тобто прогнозом бажаних цілей, вибудуваних за певною шкалою можливостей з визначенням імовірності досягнення кожної цілі.

Прогнозні пошукові дослідження дають змогу виявити можливі соціальні проблеми, які слід розв'язати. Пошуковий прогноз охоплює низку можливих станів соціального об'єкта, які аналізуються під різними кутами зору. Кінцевим його продуктом є «дерево можливих проблем», серед яких розрізняють ключові і похідні. Це «дерево» репрезентує проблемну ситуацію майбутнього, інформація про яку є основою для підготовки управлінських рішень.

Нормативне прогнозування — це визначення засобів, необхідних і достатніх для досягнення можливих станів об'єкта управління або заданих цілей. Воно пов'язане із пошуком найімовірніших шляхів досягнення бажаного результату. Мета при цьому сприймається як норма. Нею можуть бути, наприклад, пізнані суспільно необхідні потреби, а також отримані в результаті пошукового прогнозування дані. У нормативному прогнозуванні практикується і зворотна екстраполяція тенденцій — із майбутнього в існуючий стан об'єкта управління — для виявлення альтернативних шляхів руху до цього майбутнього.

Залежно від термінів розрізняють оперативне (в межах року), короткотермінове (1—5 років), довгострокове (5— 15 років) соціальне прогнозування.

Соціальним прогнозам властиві невизначеність і неоднозначність, що зумовлює необхідність детальної перевірки адекватності прогнозу досліджуваній реальності. Оцінювання прогнозу здійснюється шляхом перевірки його достовірності (верифікації). Абсолютна верифікація відбувається на основі емпіричного підтвердження чи непідтвердження прогнозу. Відносна (попередня) верифікація означає його перевірку до початку прогнозованої події за допомогою контрольних досліджень. За високого ступеня достовірності прогноз стає основою планових розробок. Остаточне об'єктивне оцінювання прогнозу можливе після закінчення його терміну.

Найвикористовуванішими у сучасному соціальному прогнозуванні є методи експертизи, екстраполяції і моделювання.

Метод експертизи — метод, який ґрунтується на нагромадженому досвіді, знанні особливостей функціонування і розвитку досліджуваних об'єктів. Здійснюють експертизу шляхом очних і заочних індивідуальних або колективних опитувань.

Екстраполяція (лат. ехіга — поза, крім і роїіо — пригладжую) — це поширення кількісних (статистичних) висновків, одержаних у результаті вивчення соціальних явищ і процесів досліджуваної сукупності, на іншу досліджувану сукупність у майбутньому періоді.

Моделювання — метод дослідження явищ і процесів, що ґрунтується на заміні конкретного об'єкта дослідження (оригіналу) подібним до нього (моделлю). Усі використовувані в соціальному прогнозуванні кількісні методи є методами моделювання.

Залежно від використовуваного математичного інструментарію розрізняють трендові (екстраполяційні), факторні (аналітичні) і евристичні (у т. ч. імітаційні та ігрові) моделі. До цієї групи зараховують побудову матриць, сценаріїв, граф-моделей.

Найчастіше використовують у соціальному прогнозуванні трендові і факторні моделі. Побудову трендових моделей засновано на виявленні тенденцій змін прогнозованого показника, кількісному його описові (через математичну залежність), за допомогою якого розраховують значення цього показника в майбутньому на певну дату прогнозу.

При розробленні планів соціального розвитку, застосуванні методів соціального впливу в колективі соціальне прогнозування є інформаційною основою. Параметрами соціального прогнозу є вікові і статеві зміни в колективі; зміни загальноосвітнього і кваліфікаційного рівнів працівників; зміни їх матеріального забезпечення та побутових умов; динаміка співвідношення фізичної і розумової праці та ін.

Соціальне планування. Реалізується воно шляхом складання плану соціального розвитку колективу організації (підприємства). В зарубіжному менеджменті такими планами є програми підвищення якості трудового життя; моделі планування людських ресурсів; програми службового просування (планування кар'єри); політика розвитку людини та ін.

Соціальне планування — визначення цілей, параметрів розвитку соціальних об'єктів у певній часовій перспективі.

Планування соціального розвитку трудових колективів, реалізація цих планів пом'якшують адаптацію працівників до нових соціально-економічних умов, стимулюють позитивне сприйняття реалій життя, сприяють стабілізації працівників у нових соціально-економічних координатах.

Механізм соціального планування є засобом побудови соціальних відносин відповідно до цілей і завдань розвитку організації. Зміст його полягає у пізнанні закономірностей, принципів, способів, прийомів, процедур формування планового впливу, формуванні і здійсненні його задля досягнення бажаної мети в розвитку об'єкта управління.

План соціального розвитку розробляють не менше ніж на п'ять років, оскільки за коротший термін соціальні проблеми розв'язати неможливо. Традиційно він складається з таких чотирьох розділів:

1) удосконалення соціальної структури колективу. У ньому передбачають планові зміни співвідношення між оперативними працівниками, ІТП, службовцями у зв'язку з кваліфікаційно-професійними змінами, скороченням використання фізичної праці, механізацією і автоматизацією виробничих та управлінських процесів. Також визначають орієнтири підвищення рівня загальної та професійної освіти, статево-вікових змін складу працівників, обґрунтовують заходи щодо управління рухом кадрів і скорочення їхньої плинності;

2) удосконалення умов праці, її охорона та зміцнення здоров'я працівників. Передбачається усунення небезпечних для життя і здоров'я людей виробничих факторів. Ідеться про нейтралізацію факторів, які зумовлюють нервово-психічні перевантаження працівників, вироблення системи заходів щодо зниження виробничого травматизму і захворювань та їх запобігання, поліпшення медичного обслуговування тощо;

3) гарантії життєвого рівня, житлових та культурно-побутових умов працівників. Цей розділ охоплює заходи щодо оптимізації заробітної плати, матеріального і морального стимулювання, поліпшення житлово-побутових умов, підвищення рівня культурного і побутового обслуговування працівників, вдосконалення роботи дитячих закладів, баз відпочинку. При цьому особливу увагу приділяють зменшенню частки працівників із низькою заробітною платою і доходами на одного члена сім'ї;

4) підвищення трудової та соціальної активності працівників. Містить заходи, спрямовані на підвищення виробничої і соціальної активності, економічного, правового, морального, естетичного і фізичного виховання членів колективу, розвитку спортивної і культурно-масової роботи.

План соціального розвитку має бути погоджений з відповідними заходами щодо соціального розвитку і захисту працівників, які розробляє профспілкова організація.

Управління соціальним розвитком трудового колективу належить нині до однієї з найважливіших сфер діяльності служб персоналу, воно прямо й безпосередньо впливає на ефективність функціонування виробничо-господарської організації.

Запитання. Завдання

1. Якими параметрами характеризують ступінь згуртованості трудового колективу на різних стадіях його розвитку?

2. Використання яких методів дає змогу виявити осіб, чиї норми поведінки, погляди та інтереси сприймаються в колективі як еталони, з якими найбільше прагнуть взаємодіяти співробітники?

3. У чому полягають основні функціональні обов'язки менеджера як учасника міжособистісних відносин у колективі?

4. Які чинники обумовлюють соціально-психологічний клімат у трудовому колективі?

5. Проаналізуйте види і методи соціального прогнозування.

6. Які розділи повинен містити план соціального розвитку трудового колективу?

Згуртованість і соціальний розвиток колективу

Вправа

На рис. 1 наведено ієрархію комунікацій між членами колективу всередині організації, а у табл. 1 — відповідні характеристики, що визначають ефективність цих комунікацій. Беручи за основу послідовність формування ефективності комунікацій, занесіть ці твердження у незаповнені прямокутники на рис. 1.

Результат діяльності групи