- •Розвиток буржуазної держави та права у Франції
- •1. Початок буржуазної революції у Франції та її основні етапи
- •2. Державність Франції в період конституційної монархії
- •3.Декларація прав людини та громадянина 1789 р.
- •4.Конституція Франції 1791 р.
- •6. Диктатура якобінців (1793-1794 рр.)
- •7. Термідоріанська реакція та Директорія у Франції (1794-1799 рр.)
- •8. Консульство й імперія Наполеона
- •9. Кодекси Наполеона
- •10. Відновлення монархії у Франції. Хартії 1814 р. І 1830 р.
- •11.Друга республіка у Франції
- •12.Конституція Другої республіки 1848 р.
- •13. Переворот Луї Бонапарта та встановлення Другої імперії
- •14. Паризька комуна 1871 р.
- •15. Третя республіка у Франції. Конституційні закони 1875 р.
Розвиток буржуазної держави та права у Франції
1. Початок буржуазної революції у Франції та її основні етапи
Ідеї та практика державного будівництва в роки Великої Французької революції справили значний уплив на розвиток усього людства, стали основою формування сучасної демократичної держави.
Причинами революції були:
конфлікт між новими продуктивними силами та феодальними виробничими відносинами (зміцніла буржуазія вже не хотіла миритися з феодально-абсолютистським ладом, не потребувала опіки з боку держави);
більшість населення (селянство, міські низи) через численні податки, повинності та безробіття вели злиденне життя. Загальне не задоволення викликала юридична нерівність і станові привілеї (дворянство і духовенство були звільнені від сплати основної маси податків. Лише дворянство могло займати адміністративні та судові посади);
загальна криза французького абсолютизму: щорічний дефіцит у королівській скарбниці перевищив 80000000 ліврів, а державний борг досяг 4500000000 ліврів, постійно збільшувалися податки, знецінювалися гроші; королівська ж влада витрачала великі гроші на утримання двору, ведення війн та інші потреби;
ідеологія французького Просвітництва (погляди Ф. Вольтера, Ш. Монтеск'є, Ж.-Ж. Руссо, Д. Дідро та ін., які піддавали жорстокій критиці "старий порядок" і заявляли про соціальні та політичні претензії непривілейованої частини населення Франції").
У 1788—1789 рр. в країні виникла революційна ситуація. Селянські повстання, що охопили багато французьких провінцій, доповнювалися виступами плебейства в містах (Ренне, Греноблі, Безансоні тощо). Монархія, що виявилася нездатною старими методами втримувати свої позиції, змушена була піти на поступки: в 1787 р. були скликані нотаблі (збори призначених представників трьох станів), а потім засідання Генеральних штатів, куди було обрано 600 представників від дворянства та духовенства, а також 600 депутатів від третього стану (переважно великої буржуазії). Дворянство, духовенство та король обстоювали станове голосування (кожний стан - один голос), сподіваючись у такий спосіб підкорити собі всю діяльність Генеральних штатів. Третій стан відхилив цей принцип (пропонував поіменне голосування) та 17 червня 1789 р. проголосив Генеральні штати Національними зборами, а 9 липня - Установчими зборами. Тим часом уряд стягував до столиці війська та готувався до розправи з антифеодальним рухом. Однак на боротьбу з абсолютизмом піднялися народні маси. 13 липня 1789р. спалахнуло збройне повстання в Парижі. 14 липня повстанці штурмом взяли королівську фортецю - в'язницю Кастилію. Ця подія врятувала Установчі збори та ознаменувала початок буржуазної революції.
В історії Великої Французької революції виділяють такі основні етапи:
14липня 1789р. - 10 серпня 1792р. - перетворення Франції на конституційну монархію. Провідну роль відігравала велика буржуазія та ліберальне дворянство, що переважали в Установчих зборах;
10 серпня 1792 р.-2 червня 1793 р. - утвердження республіки, проведено більш радикальні антифеодальні заходи, домінувала торговельно-промислова буржуазія;
2 червня 1793 р. - 27 липня 1794 р. - диктатура якобінців, завершується ліквідація феодальної системи, встановлюються капіталістичні відносини, етап найвищого піднесення революції, її кульмінація.