- •Розвиток буржуазної держави та права у Франції
- •1. Початок буржуазної революції у Франції та її основні етапи
- •2. Державність Франції в період конституційної монархії
- •3.Декларація прав людини та громадянина 1789 р.
- •4.Конституція Франції 1791 р.
- •6. Диктатура якобінців (1793-1794 рр.)
- •7. Термідоріанська реакція та Директорія у Франції (1794-1799 рр.)
- •8. Консульство й імперія Наполеона
- •9. Кодекси Наполеона
- •10. Відновлення монархії у Франції. Хартії 1814 р. І 1830 р.
- •11.Друга республіка у Франції
- •12.Конституція Другої республіки 1848 р.
- •13. Переворот Луї Бонапарта та встановлення Другої імперії
- •14. Паризька комуна 1871 р.
- •15. Третя республіка у Франції. Конституційні закони 1875 р.
2. Державність Франції в період конституційної монархії
Збройне повстання 14 липня 1789 р. в Парижі та взяття Бастилії викликало широкий резонанс по всій країні. Францією прокотилася хвиля "муніципальних революцій". Народ скидав стару владу, а замість неї створював нову - буржуазні муніципалітети. У Парижі та провінційних містах буржуазія створювала свої збройні сили - Національну гвардію. Одночасно розпочалася й аграрна революція. Селяни нападали на дворянські замки, палили сеньйоріальні архіви, відмовлялися відбувати повинності. Власники маєтків переживали період, який увійшов в історію під назвою "Великий страх".
Відображенням величезного революційного підйому, який охопив усю країну в початковий період революції, стала Декларація прав людини та громадянина, прийнята Установчими зборами 26 серпня 1789 р. Та завоюваннями революції скористався не весь третій стан і навіть не вся буржуазія, а лише велика буржуазія та її союзник -ліберальне дворянство. Займаючи провідні позиції в Установчих зборах, муніципалітетах, Національній гвардії, велика буржуазія та її партія — конституціоналісти — стали панівною силою в країні.
Перший етап революції - це період панування великої буржуазії. Саме тому все законодавство й уся політика Установчих зборів визначалися її інтересами. Вони були прогресивними, коли збігалися з інтересами іншої частини третього стану (демократичні верстви буржуазії, селянство та плебейство) і сприяли знищенню феодального ладу. Такими були декрети про відміну станів, про передання державного майна в розпорядження нації (1789 р.), про церковну реформу (що ставила духовенство під контроль держави), про знищення старого, середньовічного поділу Франції та розподіл країни на департаменти (їх було 83, а на чолі - виборні виконавчі колегії (директорії), дистрикти, кантони й комуни (1789—1790 рр.)), про ліквідацію цехів (1791 р.), про знищення регламентації та інших обмежень, які стримували розвиток промисловості й торгівлі, про запровадження цивільного шлюбу та громадянської реєстрації актів народження, смерті та ін.
Стосовно основного питання революції-аграрного (вимога повної та безкоштовної ліквідації феодальних повинностей), - то велика буржуазія не поспішала його виконувати. Прийняті Установчими зборами під тиском селянських виступів рішення з аграрного питання (про скасування деяких феодальних привілеїв—десятини, права на полювання, "особистих" феодальних повинностей. Намаганнями великої буржуазії закріпити своє політичне панування були проникнуті декрети (кінець 1789 р.) про введення цензової виборчої системи й розподіл громадян на "активних" (платили податок, який дорівнював не менш як триденній заробітній платі, та становили близько 15 % населення) і "пасивних". Інтереси буржуазії обстоював і перший антиробітничий закон —Ле Шапельє (за прізвищем депутата) (1791 р.), який забороняв страйки і спілки найманих робітників.
У 1791 р. на основі Декларації прав людини та громадянина була розроблена і прийнята перша в історії Франції Конституція. Вона закріпила політичне панування великої буржуазії. Після прийняття Конституції революція для великої буржуазії, фактично, закінчилась, оскільки основної її мети - завоювання політичної влади - було досягнуто. Конституція діяла до серпня 1792 р. У цей час відбувається поділ третього стану, формуються основні політичні угрупування - фельяни (велика буржуазія), жирондисти (середня буржуазія), якобінці (дрібна буржуазія).
Улітку 1792 р. проти революції Франції були кинуті об'єднані сили європейських держав на чолі з Великобританією. У Франції готувалася
контрреволюційна змова, очолювана королівським двором Людовика ХУІ. У таких умовах, коли революції загрожували сили реакції, проти монархії піднявся очолюваний якобінцями народ. У Парижі, котрому загрожувало вторгнення коаліційних армій, керівництво повстанням народних мас взяла на себе Паризька комуна. 10 серпня 1792р. до її рук повністю перейшла вся влада в місті. Людовик XVI був заарештований за обвинуваченням у контрреволюційній змові. Закінчився період конституційної монархії. Франція стала республікою.