- •1)Охарактеризуйте форму державного правління та державного устрою сучасної України.
- •2)Розкрийте сутність та ознаки політичних партій
- •3)Охарактеризуйте основні принципи та цілі зовнішньополітичної діяльності сучасних держав.
- •4)Дайте визначення партійної системи та ох-те типологію партійних систем м. Дюверже.
- •Типології:
- •5) Глобальні проблеми сучасності та основні шляхи їх рішення
- •6) Місце і роль груп інтересів у політичній системі суспільства
- •7) Охарактеризуйте основні засади ліберальної ідеології.
- •8) Громадянська культура
- •9)Основнi напрями зовнiшньої полiтики України:
- •10)Політична ідеологія рівні її функц
- •11)Республікансько парл. Форма держ устрою
- •12)Роль та завдання ідеології
- •13) Форми державного устрою в сучасному світі
- •14)Політична соціалізація, її суть, етапи та чинники
- •15)Сутність, ознаки, функції політичних партій
- •Громадяни і їх організації
- •25)Дайте визначення монархічної форми державного правління та охарактеризуйте її види.
- •26)Охарактеризуйте функції політичних партій
- •27)Дайте визначення республіканської форми державного правління та охарактеризуйте сутність парламентської республіки
- •28)Охарактеризуйте консервативну ідеологію (класичний консерватизм)
- •30) М. Алмонд і с. Верба запропонували своє бачення структури системи політичної культури. Вони вважали, що ця структура складається з орієнтацій різних типів:
- •33)Дайте визначення республіканської форми правління та охарактеризуйте сутність президентської республіки
- •34) Охарактеризуйте соціал - демократичну ідеологію
- •35)Дайте визначення держави як головного інституту як політичної системи суспільства,вкажіть ії основні ознаки та атрибути.
- •36)Сутність і специфіка міжнародних відносин
- •41)Державний устрій України — це її територіальна організація, яка
28)Охарактеризуйте консервативну ідеологію (класичний консерватизм)
Назва доктрини консерватизм походить від латинського слова conservare, що означає «охороняти», «зберігати». Щоправда, з'явилась вона дещо пізніше, ніж сама доктрина, а саме 1818 p., коли французький письменник, виразник ідеології дворянсько-монархічних кіл Франсуа Шатобріан (1768—1848) почав видавати журнал «Консерватор». Родоначальником консерватизму був англійський політичний діяч, філософ і публіцист Едмунд Берк (1729—1797), який у своїх численних працях засуджував Французьку революцію. Його книга «Роздуми про революцію у Франції» (1790) стала своєрідною Біблією консерватизму.
Консерватизм як тип суспільно-політичної думки та ідейно-політичної течії (від лат. conservare – зберігати, охороняти) відображає ідеї, ідеали, орієнтації, ціннісні норми тих класів, фракцій і соціальних груп, становищу яких загрожують об’єктивні тенденції суспільно-історичного й соціально економічного розвитку. Консерватизм - політична ідеологія і практика суспільно-політичного життя, зорієнтована на збереження і підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад. Передумовою виникнення консерватизму стала Велика Французька революція 1789 року, в результаті якої мир був приголомшений радикалізмом політичного перевлаштування. Тому консерватизм відкидає будь-які революційні зміни суспільного устрою. Консерватизм наголошує на необхідності збереження традиційних правил, норм, ієрархії соціальних і політичних структур, інститутів, покликаний захищати статус-кво, пояснювати необхідність його збереження, враховуючи реалії, що змінюються, пристосовуватись до них. Основні положення консерватизму:
базовими цінностями є: порядок, стабільність і традиціоналізм;
суспільство і держава є результатом природної еволюції, а не договори і об'єднання громадян (як прийнято вважати в лібералізмі);
суспільство розвивається завдяки наявності в ньому так званої природної життєвої сили, існування якої раціонально пояснити неможливо, тому немає необхідності втручатися в хід історичного розвитку;
приватна власність, ринок і вільне підприємництво є результатом розвитку якогось природного життєвого начала;
політичним ідеалом є сильна держава, чітка політична стратифікація: влада належить еліті, а свобода є підкорення влади і лояльність до неї.
Класичний консерватизм також зміг трансформуватися в неоконсерватизм («рейганоміка» в США, «тетчеризм» в Англії), який далеко пішов від первинної ідеї:
відбулася помітна еволюція у бік пріоритету прав і свобод окремої особи при істотному обмеженні економічних і соціальних функцій держави за рахунок приватизації державної власності і скорочення державних програм;
консерватизм став ідеологією широких верств «середнього класу» західного суспільства;
29)Політична партія - це організована група громадян, що виражає інтереси тих чи інших соціальних верств і прагне до реалізації своєї мети шляхом боротьби за державну владу і її використання.
Що відрізняє партію від інших суспільно-політичних організацій і груп тиску?
Організаційна оформленість: стійкі внутрішньопартійні відносини і наявність розгалуженої структури на загальнонаціональному, регіональному і місцевому рівнях (виборні центральні органи і сітка регіональних відділень).
Відкрита налаштованість на владу. Ця ознака відрізняє партії не тільки від суспільних рухів, але й від груп тиску. Останні часом володіють реальною владою, але не афішують цього, віддаючи перевагу озвученню своїх інтересів через партійних лідерів.
Пошук масової опори: безпосередньо активних членів і виборців. Це вимагає від партій проведення агітаційної роботи, пропаганди своїх доктрин.
Ідеологічність партійних доктрин. Правда, у сучасній практиці поширений феномен електоральних партій, в яких ідеологія виступає на задній план, а головними функціями стає висування кандидатів: мобілізація виборців на підтримку кандидата. На думку відомого французького політолога М.Дюверше, такими є демократична і республіканська партії США - свого роду команди спеціалістів з завоювання голосів і адміністративних посад. Але в будь-якому випадку партія пропонує своїм послідовникам певну систему орієнтацій стосовно стратегії розвитку суспільства.
Наявність програмної мети - певного проекту розвитку суспільства. Програма відображає інтереси окремої соціальної групи або претендує на вираження інтересів більш широких мас.
Ці риси відрізняють реальну партію не тільки від суспільних рухів, але й від карликових партій, "одноденних" партій, характерних для країн, які здійснюють перехід до демократії.
Не дивлячись на наявність значної літератури, присвяченої партіям, єдності в розумінні їх сутності немає.
Найбільш поширеними є такі підходи:
Класовий. Становлення партій пов'язується з виділенням великих соціальних груп (класів), а самі партії є найбільш активною і організованою частиною якого-небудь класу, що виражає його інтереси. Цей погляд на партію отримав обґрунтування у роботах К.Маркса, Ф.Енгельса і В.Леніна. Сьогодні класовий підхід зустрічає все більше критики, що пов'язано з розмиванням самих класів;
Ідеологічний. Становлення партій пов'язується з виділенням груп, основних не стільки на спільності соціально-економічного становища, скільки на спільності поглядів. Сама ж партія, як писав Б.Констан, є групою людей, які визнають одну і ту ж політичну доктрину.
Інституціональний. Партія розуміється як організація, діюча в системі держави (М.Дюверже).
Функціонально-прагматичний. Становлення партій пов'язується з метою завоювання влади, самі вони трактуються як групи людей, що ставлять перед собою завдання приходу до влади. Саме даний підхід домінує у сучасній політології.