ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
«Харківський коледж медичного обладнання»
Курсовий проект з предмету «Рентгенівська медична апаратура»
Тема: «Проектування рентгенівського відділення ______________ __________________________(назва лікувально-профілактичного закладу за варіантом курсового проекту)»
|
Студент групи ________________________ ______________________________________ Керівник курсового проекту Щербак Н.С.
|
|
|
Харків
2012
ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
«Харківський коледж медичного обладнання»
Дисципліна «РЕНТГЕНІВСЬКА МЕДИЧНА АПАРАТУРА»
Спеціальність «Експлуатація і ремонт електронної медичної техніки»
З А В Д А Н Н Я
на курсовий проект студента
__________________________________________________________________________
Тема проекту ____________________________________________________________
___________________________________________________________________________
2. Строк здачі студентом закінченого проекту 15 травня 2012 року
3. Вихідні дані до проекту ____________________________________________________
___________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
5. Перелік графічного матеріалу ________________________________________________
___________________________________________________________________________
Керівник проекту ________________________________________________________
ЗМІСТ
Вступ.
1. Вибір і планування приміщень рентген відділення.
2. Розрахунок потужності освітлювальної проводки.
3. Розрахунок потужності трансформаторної підстанції. Розрахунок силової електропроводки.
4. Розрахунок заземлюючого пристрою рентгенівського кабінету.
5. Розрахунок захисту від невикористаного рентгенівського випромінювання.
6. Техніка безпеки при монтажі рентгенівського апарата.
Висновок.
Література.
ВСТУП.
Медична допомога являє собою комплекс лікувально-діагностичних, профілактичних заходів, які проводяться за визначеною технологією з метою досягнення конкретних результатів. Основним елементом системи являється ефективність медичної допомоги, яка являє собою характеристику даного об’єкта, яка відображає ступінь досягнення конкретних результатів при визначених матеріальних, часових та трудових витратах. Під конкретними результатами в залежності від оцінюваного об’єкта можуть розуміється динаміка стану пацієнтів, стан здоров’я визначеного контингенту, трудової політики, задоволення споживача, яким може бути пацієнт, медичний працівник, що назначив які-небудь дослідження, консультації та ін. Матеріальні, часові та трудові витрати відображують і ступінь застосування матеріальних і кадрових ресурсів та визначають по суті вартості надання медичної допомоги.
Ефективність медичної допомоги залежить від вибору медичних технологій та їх виконання чи якості медичної допомоги. Медичні технології являють собою сукупність та порядок різних заходів, методів діагностики, лікування, реабілітації, профілактики, необхідних для досягнення конкретних результатів.
Медичне опромінення, тобто опромінення пацієнтів у результаті медичного обстеження чи лікування, являє собою один з головних антропогенних факторів опромінення населення.
Сучасне рентгенологічне відділення оснащено складним фізико-технічним обладнанням, має розвинуту організаційну структуру та поєднує в собі особливості лікарської праці з працею інженерною.
У поняття «загальна організація» сучасного рентгенологічного відділення входять:
- високий рівень капіталовкладень на будівництво й оснащення, при цьому спостерігається тенденція до постійного подорожчання обладнання;
- необхідність раціонального використання обладнання з метою зниження собівартості проведення рентгенологічного дослідження і підвищення пропускної здатності відділення;
- необхідність ритмічного забезпечення витратними матеріалами;
- потреба в обміркованій організації потоків і транспортування хворих із різних відділень лікувального закладу;
- необхідність організації обміну інформацією вирішення питань зв’язку й упорядковування потоків документів;
- наукова організація праці персоналу.
Лікувально-профілактичні установи можна розділити на дві основні групи: амбулаторії і стаціонари.
Амбулаторія – це лікувальна установа, яка надає лікувальну допомогу хворим, що приходять, і хворим, що знаходиться вдома. До установ амбулаторного типу відносять власно амбулаторії, поліклініки, медико-санітарні частини, диспансери, консультації, пункти невідкладної допомоги, станції швидкої допомоги.
Стаціонар – лікувальна установа, в якій проводиться лікування хворого в палаті на ліжку. До установ стаціонарного типу відносяться лікарні, клініки, госпитали, пологові будинки, санаторії. Залежно від величини і підпорядкування лікарні діляться на республіканські, обласні, міські, районні і сільські. Крім того, лікарні бувають загальні, із спеціалізованими відділеннями і спеціалізовані, призначені для лікування хворих з певними захворюваннями. Наприклад, лікарні для інфекційних хворих, хворих туберкульозом, для нервових і психічно хворих і т. д.
Амбулаторно медичну допомогу отримує більше 80 % хворих, в стаціонарі близько 20 %. І ті, і інші установи займаються не тільки лікуванням, але і профілактикою.
Поліклініки - це багатопрофільна лікувально-профілактична установа, яка проводить лікування хворих і займається профілактикою захворювань як в своїх власних стінах, так і "вдома". В деяких випадках поліклініка є структурним підрозділом медсанчастини або лікарні. У поліклініці на відміну від амбулаторії кваліфіковану медичну допомогу можна отримати у різних фахівців (у амбулаторії прийом ведуть тільки лікарі основних спеціальностей). Поліклініки оснащені всім необхідним устаткуванням для розпізнавання хвороб і їх лікування, одночасно вони є місцем практики студентів і науково-дослідницьких занять. При необхідності амбулаторії направляють хворих на консультацію в поліклініки
Лікарня (клініка, госпіталь) - медична установа, проводить повний комплекс лікування хворих і спостереження за ними в стаціонарних умовах. У лікарнях пацієнтам надаються всі види послуг, зокрема хірургічне втручання або процедури з використанням найсучаснішого устаткування. Окрім цього, в завдання клінік входить ізоляція пацієнтів з інфекційними захворюваннями
Медсанчастини - організовані на великих промислових підприємствах для надання багатопрофільної медичної допомоги працівникам, а також їх сім'ям. Завданням медико-санітарної частини є надання першої допомоги, попередження захворювань, пов'язаних з процесом роботи, і лікування хворих. До складу медсанчастини зазвичай входять: поліклініка, здравпункт і стаціонар.
Здравпункти - структурні підрозділи медсанчастини, організовувані на промислових підприємствах, в дитячих садах, школах, вищих навчальних закладах. Основне завдання - надання першої допомоги при травмах, отруєннях і гострих захворюваннях. Крім цього, здравпункти проводять планові профілактичні заходи, які направлені на зниження захворюваності.
Дитяча і жіноча консультації, крім лікування дитячих і жіночих хвороб, проводять спостереження за дітьми у віці до 16 років і за вагітними жінками протягом всього періоду вагітності і годування. Консультації входять до складу поліклінік.
Станції медичної швидкої допомоги - це єдині медичні установи, орієнтовані на надання цілодобової допомоги в екстрених ситуаціях. На виклик виїжджає бригада фахівців, яку очолює фельдшер, за винятком випадків, коли хворим необхідні послуги висококваліфікованих лікарів. Всі станції швидкої медичної допомоги мають в своєму розпорядженні спецтехніку, обладнану найсучаснішою апаратурою. Завдяки цьому, при необхідності всім жителям надається екстрена висококваліфікована і спеціалізована допомога, що включає проведення реанімаційних заходів щодо дороги в стаціонар.
Диспансер – це лікувально-профілактична установа амбулаторного типу, але вузького профілю. У круг роботи персоналу диспансеру входить лікування і попередження захворювань будь-якого але одного роду. Наприклад, туберкульозний диспансер займається лікуванням хворих туберкульозом, попередженням туберкульозу у осіб, що оточують хворого будинку і на роботі, масовим обстеженням населення для виявлення ранніх форм туберкульозу, попередженням захворювання шляхом проведення щеплень і т. д. Відповідно онкологічний диспансер займається лікуванням і попередженням злоякісних пухлин.
Клініка – це лікарня, де здійснюється не тільки стаціонарне лікування хворих, але і навчання студентів і науково ‑дослідницьку робота.
Госпіталем називають лікарню для військовослужбовців і пенсіонерів колишніх військовослужбовців.
Санаторії – це стаціонари, в яких проводиться головним чином доліковування хворих. Частина санаторіїв розташована на курортах, т. е. у місцевостях з особливим кліматом, сприятливим для лікування того або іншого захворювання, мінеральними джерелами, лікувальними грязями і ін.
Основними задачами рентгенологічного відділення (кабінету) є:
надання кваліфікованої рентгенодіагностичної допомоги ( в тому числі й використання флюорографії у діагностичних цілях);
проведення профілактичних флюорографічних досліджень населення у відповідності з діючою інструкцією при наявності необхідної апаратури;
упровадження комплексних методів рентгенологічного дослідження з участю в необхідних випадках лікарів інших спеціальностей;
підвищення кваліфікації персоналу рентгенодіагностичного відділення (кабінету);
участь в проведенні клінічно-рентгенологічних конференцій;
виявлення і аналіз причин розходження рентгенологічних висновків з клінічними і патологоанатомічними діагнозами;
систематичний аналіз якісних і кількісних показників роботи відділення (кабінету);
проведення заходів по техніці безпеки.
ВИБІР ТИПУ АПАРАТА ТА ОБҐРУНТУВАННЯ ВИБОРУ.
Вибір типу рентген апарата визначається таким чином: перед усім необхідно виходити із специфічного призначення того медичного закладу або лікарського відділу, за для якого проектується рентгенівський кабінет.
Кабінети, в яких виникає необхідність виконання тяжких знімків, при великій потужності навантаження і малих витримках; наприклад в поліклініках, спеціалізованих легенних закладах, дитячих і гінекологічних відділеннях лікарні, обладнують найбільш потужними апаратами ( наприклад " Рентген-30", РУМ-20, НЕО-Діагномакс, ЕDR - 750 ВНР).
Як правило, найбільш потужні апарати володіють також найбільшими можливостями для виконання різноманітних рентгенодіагностичних процедур.
При наявності кількох рентгенодіагностичних кабінетів в них встановлюють звичайно різні апарати, керуючись і фінансовими можливостями даного лікарського закладу.
Апарати середньої потужності використовуються в травматологічних пунктах хірургічних відділеннях, психоневрологічних диспансерах і кабінетах, призначених переважно для виконання кістяних знімків.
У флюорографічних кабінетах використовують спеціалізовані флюорографічні апарати, наприклад 12Ф7Ц, 12Ф7К.
У стоматологічних поліклініках рентген кабінет обладнують спеціалізованими рентген апаратами, наприклад 5Д1, 5Д2.
Велике значення мають умови електроживлення, якими у багатьох випадках визначається допустима потужність вибраних апаратів. Вона може бути обмежена, перед усім, потужністю трансформаторної підстанції (ТП) , потужністю електромережі від трансформаторної підстанції до головного щита будинку й потужністю, яку споживає сам заклад медичного будинку, окрім рентген кабінету. Найбільш прийнятою для живлення рентгенодіагностичних апаратів є напруга живлючої мережі 220 вольт та проводка виконана мідним дротом.
1 Приміщення рентгенівського відділення
Рентгенівський кабінет - це комплекс приміщень, в яких розташовується рентген апарат, допоміжне обладнання для рентген дослідження й лікування, фотохімічної обробки плівки і описання рентгенограм.
1.1 Рентгенівські кабінети доцільно розміщувати централізовано в складі рентгенологічного відділення суміжно із стаціонаром та поліклінікою. Окремо розміщують рентгенівські кабінети інфекційних, туберкульозних та акушерських відділень лікарень та, за необхідності, - флюорографічні кабінети приймальних та поліклінічних відділень.
2.1 Рентгенологічне відділення, що обслуговує тільки стаціонар чи тільки поліклініку, має розміщуватися в торцевих частинах будинку. Відділення не може бути прохідним.
2.2 Склад та площі приміщень рентгенологічних відділень наведені у таблиці 1. При цьому слід враховувати характер і особливості рентгенологічних досліджень, що в них проводяться. Забороняється розміщення флюорографа в одній процедурній з рентгенодіагностичним комплексом (далі - РДК) або двох флюорографів разом.
Таблица 1 - Склад та площі приміщень рентгенологічного відділення
Найменування приміщення |
Площа (не менше), м2 |
Кабінети рентгенодіагностик для загальних досліджень: |
|
а) процедурна з поворотним столом-штативом і стійкою знімків, телеуправляемым штативом |
34 |
б) процедурна з поворотним столом-штативом, столом, стійкою і штативом знімків |
45 |
в) то ж з підсилювачем рентгенівського зображення |
48 |
г) процедурна із столом знімків, штативом знімків і стійкою знімків |
34 |
д) процедурна з поворотним столом-штативом з дистанційним управлінням |
24 |
е) процедурна із столом знімків з приставкою для томографії, штативом знімків і універсальною стійкою-штативом |
24 |
ж) процедурна із столом знімків з приставкою для томографії, штативом знімків, стійкою для знімків і з рентгенокімографом або рентгенополиграфом |
24 |
з) процедурна з універсальною стійкою-штативом і столом-каталкою |
12 |
и) кімната управления1) |
10 |
к) кабінет врача2) |
10 |
л) кабіна для приготування барії |
4 |
м) убиральня для пацієнтів (тільки у кабінетах для дослідження шлунково-кишкового тракту) |
3 |
н) фотолабораторія при одному кабінеті |
10 |
п) то ж при двох кабінетах |
12 |
р) ксеролаборатория |
10 |
Найменування приміщення |
Площа (не менше), м2 |
Рентгенофлюрографічеський кабінет: |
|
а) процедурна |
20 |
б) роздягальна (у кабінеті для масових обстежень) з розділенням по підлозі |
15 |
в) ожидальная (у кабінеті для масових обстежень) |
15 |
г) фотолабораторія |
6 |
Рентгеностоматологичеський кабінет: |
|
а) процедурна з дентальным апаратом |
12 |
|
|
б) процедурна з дентальным апаратом і панорамним томографом |
20 |
в) кімната управління (допускається об'єднувати з процедурною) |
6 |
г) фотолабораторія |
6 |
Рентгеномаммографічеський кабінет: |
|
а) процедурна |
10 |
б) фотолабораторія |
10 |
в) кімната лікаря |
10 |
Рентгеноурологичеський кабінет: |
|
а) процедурна (із зливом) |
34 |
б) кімната управління 1) |
10 |
в) фотолабораторія |
10 |
г) кімната лікаря 2) |
10 |
Рентгенобронхологичеський кабінет: |
|
а) процедурна (рентгенооперационная) |
45 |
б) кімната управління 1) |
10 |
в) наркозна |
15 |
г) фотолабораторія |
10 |
д) кімната лікаря |
10 |
Кабінет артерио- і венографії: |
|
а) процедурна (рентгенооперационная) |
34 |
б) кімната управління 1) |
10 |
в) фотолабораторія |
10 |
г) кімната лікаря 2) |
10 |
д) передопераційна |
15 |
Кабінет обчислювальної (комп'ютерною) томографії: |
Набір приміщень уточнюється залежно від типу апарату |
а) процедурна |
34 |
б) кімната управління |
20 |
в) генераторна |
15 |
г) комп'ютерна |
18 |
д) фотолабораторія |
16 |
е) кімната лікаря |
10 |
ж) підготовча (ін'єкційна) |
12 |
Рентгеноангиокардіографічеський кабінет: |
|
а) рентгенооперационная |
48 |
б) кімната управління 1) |
25 |
в) передопераційна |
15 |
г) стерилізація |
10 |
д) кімната тимчасового перебування хворих після дослідження |
12 |
е) фотолабораторія |
10 |
ж) кімната лікаря і проглядання знімків |
15 |
Загальні приміщення рентгенівського відділення: |
|
Кабінет завідувача (при двох і більш рентгенівських кабінетах) |
12 |
Кімната проглядання знімків (при чотирьох і більш рентгенівських кабінетах) |
15 |
Кімната персоналу |
10 |
Ожідальная |
4,8 на 1 кабінет, але не менше 10 |
Матеріальна |
10 |
Комора запасних частин 3) |
8 |
Комора предметів прибирання |
4 |
Приміщення тимчасового зберігання рентгенівської плівки (не більше 10 кг) |
8 |
Вбиральні для персоналу і хворих |
За розрахунком |
|
|
|
|
Площа процедурної може бути скорегована відповідно до проекту, погодженого в установленому порядку, з урахуванням таких вимог:
- відстань від робочого місця персоналу за малою захисною ширмою до стін приміщення – не менше 1,5 м;
- відстань від робочого місця персоналу за великою захисною ширмою до стін приміщення – не менше 0,6 м;
- відстань від поворотного столу-штатива (далі - ПСШ) чи від столу для знімків до стін приміщення – не менше 1,5 м;
- відстань від стійки для знімків до найближчої стіни – не менше 0,1 м;
- відстань від рентген-променевої трубки до оглядового вікна – не менше 2 м (для маммографічних і дентальних апаратів – не менше 1 м);
- ширина технологічного проходу для персоналу між штативами й стінами – не менше 0,8 м;
-
зона розміщення каталки для пацієнта
– не менше 1,5
2 м;
- додаткова площа при необхідності ввезення каталки в процедурну – 6 м2.
Площа процедурних рентгенівських кабінетів може бути змінена залежно від складу і габаритних розмірів обладнання.
При організації рентгеновідділення, що складається з кількох рентгенкабінетів, фотолабораторію слід передбачати єдиною на все відділення. Її площа дорівнює 10 м2 плюс 2 м2 на кожний додатковий рентген - апарат.
Для обслуговування амбулаторних хворих слід передбачати кабіни для роздягання при процедурних.
Фотолабораторія може складатися з одного приміщення – "темної кімнати". При оснащенні лабораторії проявним автоматом і великому обсязі робіт доцільно передбачати додаткову "світлу" кімнату для сортування та маркування сухих знімків.
Мінімальна площа фотолабораторії ("темної кімнати") для малоформатних знімків – 6 м2, для великоформатних – 10 м2. Мінімальна ширина проходу для персоналу між елементами устаткування в “темній кімнаті” – 1,0 м. Ширина дверей – 0,9 - 1,0 м.
У приміщеннях рентгенологічного відділення (кабінету) необхідно забезпечити комфортні умови для пацієнта й персоналу: температура повітря має бути в межах 18 –20С.
У рентгенівських кабінетах, що будуються, вентиляція має бути автономною. Приплив повинен здійснюватися у верхню зону, витяжка: з верхньої зони – 40%, з нижньої – 60 %. У діючих кабінетах допускається наявність неавтономної загальнообмінної припливно-витяжної вентиляції, за винятком відділень комп'ютерної томографії і рентгенологічних відділень інфекційних лікарень.
Періодичність випробувань кратності повітрообміну встановлюється у відповідності до технічної документації на вентиляційну систему.
3.1. Кабінет для рентгенодіагностики (діагностичний кабінет) складається з:
3.1.1. Процедурної - приміщення, де розташовується рентген апарат для обстеження хворого;
3.1.2. Кімнати управління (пультової), звідки управляють апаратом та стежать за хворим;
3.1.3.Фотолабораторії, складеної з одної (темної) або двох (темної та світлої) кімнат для обробки рентгенограм;
3.1.4. Чекальної, яка при довжині коридору більше двох метрів може бути розташована у ньому;
3.1.5. Роздягальних кабін або роздягальних кімнат у випадку флюорографічного кабінету;
3.1.6. Кабіни з кушеткою і примикаючим санвузлом, необхідним для обстеження шлункового тракту;
3.1.7. Комори або господарчої кімнати для інвентарю;
3.1.8. Кабінету лікаря /рентгенолога/.
П р и м і т к а :
а) при наявності кількох діагностичних кабінетів у відділенні передбачається наявність оглядової кімнати для огляду і описання рентгенограм, а також наявність ординаторської, яка може виконувати функції і оглядової кімнати;
б) в умовах лікарні немає необхідності в улаштуванні очікувальних кабін і роздягальних кабін.
в) при влаштуванні флюорографічного кабінету необхідно передбачити велику очікувальну для розміщення в ній регістратури.
3.2. Кабінет для рентгенотерапії (терапевтичний кабінет) складається з:
3.2.1. Процедурної,
3.2.2. Кімнати управління,
3.2.3 Очікувальної,
3.2.4. Кабінету лікаря.
Необхідно передбачати об`єднання всіх рентгенівських кабінетів лікарняного комплексу в єдине центральне рентгенологічне відділення. В цьому випадку апаратура використовується більш ефективно, можна велику загальну гарно обладнану фотолабораторію, загальну ординаторську і допоміжне приміщення.
Становиться легшим керівництво всім рентгенівським відділенням і поліпшується функціональний зв’язок між кабінетами.
Коли в одному і тому ж будинку необхідно відокремити одних хворих від інших, і на кожному поверсі треба мати свій рентгенівський кабінет, то краще було б розташувати їх поверхами один понад другим для спрощення устрою системи вентиляції, водопостачання й прокладки електропроводки.
В рентгенівське відділення лікарень в яких одночасно проводиться прийомка нових хворих, повинен бути виключений контакт між стаціонарними й новими амбулаторними хворими. В поліклініках треба особливо урахувати загальне направлення потоку хворих й необхідність устрою кімнат для чекання. Кабінети флюорографії розташовують поряд з вестибулем.
Рентгенодіагностичні кабінети слід наблизити до відділень та кабінетів, які потребують у великій кількості рентгенологічну допомогу - до операційних, хірургічних, травматологічних і терапевтичних відділень.
Планування приміщень рентгенівських відділення та вимоги до приміщень
Процедурна і пультова рентгенодіагностичного кабінету - приміщення суміжні. Фотолабораторія є окремою кімнатою і розташовується суміжно з процедурною та кімнатою управління. Якщо є кілька діагностичних кабінетів, то бажано робити одну загальну, гарно обладнану й автоматизовану фотолабораторію. Її можна розташувати, або суміжно між двома кабінетами, або на іншій стороні кабінету або коридору так, щоб відстань від кабінету, в якому робляться знімки, до фотолабораторії була мінімальна.
З очікувального приміщення повинен бути видний гарно вхід у процедурну.
Вхід у терапевтичну процедурну з очікувальні через пультову забороняється. В пультовій необхідно передбачити місце для роздягання хворого (звичайно за ширмою).
Кабіна з кушеткою і санвузлом має тільки одні двері і тільки діагностичну процедуру.
При кількох рентгенодіагностичних кабінетах рентген відділення може мати одну централізовану фотолабораторію, яка складається з двох кімнат, темної - для хімічної обробки плівки й зарядки касет і світлої - для сушки і огляду рентгенограм.
У стіні між процедурною і пультовою повинно бути вікно для спостереження. Смотрове вікно повинно розташовуватися в стороні від направлення робочого пучку випромінювання. Крізь смотрове вікно повинно бути видно весь апарат і робоче місце лікаря-рентгенолога.
Приміщення рентгенівського кабінету повинні мати природне і дві системи штучного освітлення: загальне і робоче (адаптаційне, неактичне). Якщо є дві електричні мережі будинку - робоче освітлення повинне живитися енергією від тієї ж мережі що і рентгенівський апарат. Забороняється в процедурній і фотолабораторії зафарбовувати і заклеювати вікна наглухо. Рекомендується шторне затемнення.
Рентген-кабінети повинні мати самостійну мережу живлення, яка йде від вводу магістрального щита. Мережа живлення рентгенівського кабінету повинна передбачати загальне захисне заземлення відповідно "Інструкції по захисному заземленню електромедичної апаратури у закладах міністерства охорони здоров`я СРСР", М., 1973, 12 січня.
У приміщеннях рентген кабінету повинна бути передбачена відкрита прокладка низьковольтних та високовольтних кабелів і дроту, об`єднуючих частин рентген апарату.
Примітка:
На рентгенівські кабінети, які знаходяться в експлуатації ця вимога не поширюється.
Опалення приміщення рентген кабінету повинно здійснюватися тільки закритими приладами. Температура в приміщенні повинна підтримуватися 18-20 Со. У всіх процедурних кабінетах лікарів, фотолабораторіях повинно бути гарячо-холодне водопостачання, з встановленим умивальником звичайного типу.
У процедурних і фотолабораторіях необхідне устрій приточно-витяжної вентиляції ( 3/ 4-х кратний обмін повітря).
Стіни всіх приміщень рентген кабінетів повинні бути пофарбовані масляною фарбою світлих тонів, в приміщеннях фотолабораторії підлога і стіни до висоти 2-х метрів повинні мати плитне покриття. Підлога в кабінетах повинна бути з ізолюючого матеріалу( дерево, паркет, лінолеум або поліхлорвінілове покриття), ширина дверей повинна бути не менш 0,9 м та довжина не менш 2 м.
Розташування обладнання та вимоги до розташування
Д і а г н о с т и ч н и й к а б і н е т.
В основному робочому приміщенні - процедурній кімнаті - повинен розміщатися тільки один апарат. Для послаблення шкідливої дії рентген променів штативи за рентген трубками розташовують так, щоб :
а) робочий пучок променів був при просвічуванні спрямований бажано в сторону капітальної стіни;
б) трубка була розташована більше 2 м від тієї стіни, на яку спрямований робочий пучок променів.
Для зменшення товщини штучно влаштованих захисних покриття стін і дверей рекомендується від двинути штативи від внутрішніх стін. Це, однак, не повинно погіршувати вільного переміщення хворих і персоналу в кабінеті.
Двері з коридору в процедурну, а також штативи й інвентар повинні бути розташовані так, щоб шлях хворого, спрямований до кушетки, столу лікаря, універсальному штативу, був як можна коротше. При цьому , рейки штативів, шланги або кабелі електричних дротів не повинні заважати проходу хворого. Необхідно враховувати конструкцію апарата при розгляданні шляху хворого до робочого місця.
Стіл для занотовування краще всього розташовувати за робочим місцем лікаря у екранознімочного устрою універсального штатива, або біля найближчої стіни кімнати.
На шляху хворого в кабіну із кушеткою не повинно зустрічатися ніяких перешкод.
Генераторний устрій розташовують біля стіни так, щоб з трьох сторін була відстань не менше 0,6 м.
У процедурних кімнатах лікарень необхідно передбачати місця для роздягання хворого(стілець, вішалка).
Стіл для знімків і пересувний біля нього штатив для знімків повинен бути розташований так, щоб підхід на каталці або носилках був зручним, щоб хворого було зручно перекладати на стіл. Знімочний штатив розташовують вздовж стіни кімнати, а його спрямовуючі рейки повинні бути відсунуті від стіни, щоб штанга, до якої прикріплений кожух із трубкою, не впирався в стіну.
Універсальний штатив розташовують так, щоб у горизонтальному стані його опорної стінки з усіх боків не менше 0,5 м (рекомендується на кресленні пунктирною лінією відзначити горизонтальний стан опорної стінки).
В процедурній бажано передбачити полицю, стіл або шафу для допоміжних речей, які потрібні під час праці (тубуси, фільтри й т.п.).
Пульт управління розташовується, як правило, поза захисною стінкою у спецкімнаті (пультовій) так, щоб лаборант, який знаходиться біля пульту, міг перед усім бачити хворого при знімках на універсальному штативі.
Мережний рубильник або мережний щит (мережна шафа) повинен бути не більше одного метра від пульта управління і повинен розташовуватися так щоб до нього можна легко було дістатися рукою від пульта управління.
В пультовій бажано мати стіл для рентген лаборанта (з негатоскопом) й шафу для збереження документації, запчастин і т.п.
У світлій кімнаті фотолабораторії розташовується стіл з негатоскопом для описання рентгенограм, сушильну шафу. В темній кімнаті фотолабораторії знаходяться баки для обробки рентгенограм, стіл (сухий) для перезарядження касет, шафа для зберігання реактивів.
Т е р а п е в т и ч н и й к а б і н е т.
В процедурній кімнаті для рентгенотерапії розташовується тільки один апарат. Навколо столу для терапії й штатива повинно бути достатньо місця щоб був вільний прохід, або піднос хворого до столу. Щоб полегшити облаштування захисту стін процедурної кімнати, апарат розташовують як можна далі від внутрішніх стін. В процедурній повинна бути кушетка й полиця або стіл для тубусів.
Генераторний пристрій встановлюється по аналогії з діагностичним апаратом. В пультовій лаборант повинен бачити одночасно хворого і прилади на пульті управління. В цьому випадку пульт розташовується одразу ж поза смотровим вікном. Розташування пульту управління відносно столу для рентгенотерапії повинно бути таким, щоб хворого було гарно видно лаборанту, який знаходиться біля пульту управління. (Поперек направлення зору рентген лаборанта).
У допоміжних приміщеннях, як кабінет лікаря, кабінет зав відділенням, ординаторська, повинно передбачити наявність столу для занотовок, кушеток для огляду хворого, столу з негатоскопом для огляду рентгенограм.
У роздягальних кабінетах повинні бути влаштовані вішалки або поставлені стільці (в залежності від площі) для зручного роздягання хворих.
2 РОЗРАХУНОК ОСВІТЛЮВАЛЬНОЇ ПРОВОДКИ
Створення необхідного світлового клімату для ефективного сприйняття зорової інформації - це основне завдання освітлення, у тому числі і штучного, електричного. Штучне освітлення виконується за допомогою ламп розжарювання та люмінесцентних ламп. Лампи розжарювання мають достоїнства: простота конструкції, дешевизна, простота в експлуатації, добре перенесення кольорів, відсутність мерехтіння, відсутність пускорегулюючих пристроїв, є єдиним джерелом світла при напрузі 12 - 36 В. До недоліків ламп відноситься: низька світловидатність, малий термін служби, висока чутливість до змін напруги. Лампи розжарювання використовуються для побутового, місцевого, аварійного освітлення, в приміщеннях з невеликою кількістю годин використання. Люмінесцентні лампи низького тиску утворюють при роботі іонізовані пари металу і газу, що проводять ультрафіолетове випромінювання, яке за допомогою люмінофорів на внутрішніх стінках трубки лампи перетвориться у випромінювання, що відчувається оком. До переваг люмінесцентних ламп відноситься відносна простота конструкції, великий діапазон з погляду перенесення кольорів, відносно висока світловидатність, великий термін служби. До недоліків можна віднести мерехтіння лампи, старіння лампи, наявність пускорегулирующего апарату (ПРА), малий діапазон потужностей, чутливість до зниження напруги, обмежений температурний діапазон роботи (від 5 до 40 °С). Для розрахунку освітлювальної проводки лікувального закладу необхідно: Основні початкові дані
Розглянемо розрахунок кількості світильників методом коефіцієнта використання Розрахункові формули: 1. Визначення площі приміщення
2. Визначення індексу приміщення
3. Визначення необхідної кількості світильників
де – Е - необхідне освітлювання горизонтальної площини, лк S - площа приміщення, м2 Кз - коефіцієнт запасу (1,0-2,0) U -коефіцієнт використання освітлювальної установки Фл -світовий поток однієї лампи, лм n -кількість лам в освітлювачі Примітки:
Таблиця №2 коефіцієнтів віддзеркалення:
Приклад порядоку розрахунку: |
(1)
Визначите параметри приміщення - довжину, ширину, висоту, висоту робочої площини, площу по формулі (1), індекс приміщення по формулі (2)
Візуально визначите коефіцієнти віддзеркалення згідно таблиці №2
Виберіть тип світильника Northcliffe, який використовуватиметься в приміщенні.
У таблиці коефіцієнтів використання для вибраного світильника визначите коефіцієнт використання для даного приміщення (стовпець визначається коефіцієнтами віддзеркалення, рядок визначається індексом приміщення.). Якщо індекс вашого приміщення опинився посередині вказаних в таблиці, візьміть середнє арифметичне значень коефіцієнтів використання.
Визначите по каталогу фірми виробника ламп світловий потік використовуваних в світильнику ламп.
Виберіть необхідний рівень освітленості вашого приміщення (згідно необхідним нормам).
Виберіть коефіцієнт запасу. (Зазвичай Кз=1,25)
По формулі (3) розрахуйте кількість світильників, необхідну для освітлення приміщення. (Примітка: отримане число краще округляти у велику сторону)
Приклад розрахунку:
Приміщення: а=15 м, b=12 м, h=4 м, h1=0,8 м. Площа приміщення S=180 м2. Індекс приміщення i=2,08.
Побілена стеля, світлі шпалери, темний паркет => коефіцієнти віддзеркалення стелі - 70, стенів - 50, підлоги - 10.
Виберемо світильник NC-2AС418C (Пасат) (перша таблиця).
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Виберемо в таблиці для світильника NC-2AС418C (Пасат) рядок, відповідний індексу відвідин i=2, і стовпець, відповідний коефіцієнтам віддзеркалення поверхонь кімнат. Відповідний даному випадку коефіцієнт використання визначається перетином.
Світловий потік люмінесцентної лампи Т8 18 Вт світильника NC-2AС418C (Пасат) по каталогу фірми Osram рівний Фл=1150лм
Рівень освітленості офісного приміщення повинен бути рівний 500 лк.
Кз=1,25
кількість світильників NC-2AС418C (Пасат) для освітлення даного приміщення рівна:
світильників.
Таблиці коефіцієнтів використання для світильників Northcliffe
Світильник Поларіс 414 А01 NC Northcliffe ®
Світильник Сіріус 414 А01 NC Northcliffe ® |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Світильник Пасат (Passat) 418 A06 (NC-2AC418C) з класичним збірним растром |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ТИП:
Светильник Пассат встраиваемый со
сборным классическим зеркальным растром.
ПЕРЕВАГИ: Класичний дизайн.
Перевірений часом.
ОБЛАСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ: Загальне освітлення офісів, торгових, виробничих і інших громадських приміщень.
КОНСТРУКЦІЯ: Корпус виготовлений з листової сталі, забарвленої в білий колір.
Растровий відбивач кріпиться в корпусі за допомогою 4 пружинних пластин.
Усередині корпусу вмонтовується електрична схема.
ОПТИЧНА СИСТЕМА: Дзеркальний растровий відбивач класичної форми.
Растр – чотиристоронній: має 3 центральних V-образных відбивача і 4 бічних по всіх сторонах периметра.
СПОСІБ КРІПЛЕННЯ: Світильник Пасат призначений для установки в підвісну стелю 600х600 мм (європейського стандарту).
Монтаж світильника в підвісну стелю здійснюється простій заміною плити стелі на світильник.
Завдяки легкій вазі світильник може використовуватися з будь-якими видами підвісних систем без додаткових кріплень.
КІЛЬКІСТЬ, MОЩНОСТЬ ЛАМП: 4 люмінесцентних лампи Т8 з діаметром трубки 26 мм, потужністю 18 Вт.
Цоколь ламп - G13.
ККД: 64%