11.4. Методи мінімізації та перенесення ризиків при міжнародному кредитуванні

Однією з умов міжнародного кредиту, як уже зазначалося, є захист від ризиків.

До ризиків операторів міжнародного ринку банківських кредитів відносять:

• кредитний ризик, або ризик неплатоспроможності позичальника;

• валютний ризик, пов’язаний з коливаннями валютного курсу;

• регіональний ризик (ризик, пов’язаний з діяльністю в певному регіоні чи в одній країні);

• органічний ризик, пов’язаний зі змінами ринкових умов і якості всього сектору фінансового ринку;

• ризик зміни ціни товару після укладення контракту;

• відмова імпортера від прийняття товару, особливо при інкасовій формі розрахунку;

• помилки в документах чи оплаті товарів;

• зловживання чи розкрадання валютних коштів;

• коливання процентних ставок;

• інфляція.

У сучасних умовах використовуються такі методи мінімізації та перенесення ризиків при міжнародному кредитуванні. Серед них найважливіші такі:

• відбір кредитів та структурування;

• диверсифікація кредитних вкладень — розподіл наданих кредитів між різними суб’єктами різних країн у різній валюті;

• професійне оцінювання кредитоспроможності позичальника;

• вимога якісного і достатнього забезпечення виданих кредитів;

• оперативність при стягненні боргу — термінове вжиття заходів, щодо стягнення боргу в разі виникнення у позичальника фінансових проблем;

• надання кредитів синдикатом банків, що дозволяє диверсифікувати ризик між його учасниками залежно від участі в кредиті;

• використання гарантій (уряду чи першокласного банку);

• страхування міжнародних кредитів (переважно середньо- і довгострокових експортних) — страхування майна кредитора в окремих високоризикових міжнародних кредитних операціях у спеціалізованих страхових організаціях, переважно в державних;

• хеджування (від англ. hedge — огородити, захищати);

Кредити з плаваючою ставкою — це кредити, що змінюються залежно від рівня ринкової ставки, до якої вони прив’язані. Це ставки ЛІБОР, ПІБОР, СІБОР, прейм-райт і т. п. (розглядаються у темі 7 «Особливості функціонування євроринку»).

На вибір конкретного методу страхування валютного і кредит­ного ризиків впливають такі фактори:

• особливості економічних і політичних відносин із країною — контрагентом угоди;

• конкурентоспроможність товару;

• платоспроможність імпортера чи позичальника;

• чинні законодавчі обмеження на проведення валютних чи кредитно-фінансових операцій у даній країні;

• строк, на який необхідно отримати покриття ризику;

• наявність додаткових умов здійснення операції (заставний депозит, гарант третьої особи);

• перспективи зміни валютного курсу чи процентних ставок на ринку і т. п.

11.5. Оцінювання і контроль регіонального ризику. Кредитний рейтинг

Особлива увага при наданні міжнародного кредиту надається аналізу такого фінансового ризику, як регіональний ризик.

Регіональний ризик — це ризик, пов’язаний з діяльністю в тому чи іншому регіоні, в окремій країні. Іноді ризик, пов’язаний з діяльністю в одній країні, називають ризиком країни.

Аналіз регіонального ризику відбувається шляхом:

• оцінювання і прогнозування регіонального ризику;

• установлення максимального розміру кредиту по країнах;

• калькуляції ціни кредиту на основі оцінок регіонального ризику.

У процесі оцінювання регіонального ризику:

• визначається ризик, що може виникнути при кредитуванні банком позичальника;

• досліджується ризик у конкретній державі, який залежить від загальних політичних та економічних умов у конкретній країні.

Результати оцінювання регіонального ризику використовуються для:

• аналізу якості кредитного портфеля;

• установлення межі розмірів кредитів по країнах;

• калькуляції ціни міжнародних кредитів.

Взагалі регіональний ризик є сукупністю політичного, економічного та трансфертного ризиків. Це ризик, пов’язаний з існуючими та очікуваними політичними й економічними умовами в регіоні чи в країні і з впливом цих умов на здатність уряду країни чи країн, що входять до певного регіону, окремих корпорацій та фізичних осіб виконувати зобов’язання за зовнішнім боргом. Трансфертний ризик, який іноді є складовою регіонального ризику, а іноді розглядається як самостійний фінансовий ризик при міжнародному кредитуванні, пов’язаний з неможливістю переказу коштів до країни кредитора внаслідок валютних обмежень у країні позичальника.