Переваги, що дає форфейтування експортеру:

• Поліпшення позиції експортера з ліквідності, тому що фірма негайно отримує готівку;

• Експортер звільняється від валютних, кредитних і процентних ризиків;

• зменшуються довгострокові вимоги у балансі фірми, що сприяє зростанню її кредитоспроможності;

• знімається необхідність контролю за погашенням кредиту і роботи з інкасації платежів;

• форфейтинг не впливає на ліміти експортера з овердрафту чи на інший кредит, що надається банком.

Недоліки форфейтингу:

А. Висока вартість: ставка з форфейтування значно вища звичайних ставок за кредитами, тому що форфейтер бере на себе ризики.

Витрати з форфейтингу складаються з:

• витрат на отримання банківської гарантії чи авалю за векселем;

• ризикової премії за політичний ризик;

• витрат на мобілізацію грошових коштів, що залежать від ставок процентів на євроринку;

• управлінських витрат;

• комісії форфейтера, що становить різницю в часі між укладанням угоди і наданням документів.

Отже, облікова ставка може досягати 10 % річних і вище, залежно від ризику країни. Але, на відміну від інших експортних кредитів, форфейтингова форма кредитування не включає страхових премій і банківських зборів за організацію й управління кредитом.

Б. Труднощі для експортера у пошуку банку, який би бажав діяти як форфейтер.

Для форфейтування експортних вимог необхідно виконувати такі умови:

1. експортна вимога має бути зворотною і безумовною;

2. векселі повинні бути простими на імпортера;

3. на векселі має бути аваль банку країни покупця, інші вимоги повинні супроводжуватися банківською гарантією;

4. у разі сумніву щодо платоспроможності імпортера форфейтер може вимагати аваль чи гарантію банку третьої країни;

5. експортер може бути звільнений від відповідальності за векселем. У даному разі на простому векселі ставиться помітка «Без регресу» чи «Без зобов’язань», до переказного векселя в деяких випадках додається спеціальний документ про звільнення експортера від відповідальності.

Форфейтування відрізняється від лізингу простотою документального оформлення, відсутністю права регресу (тобто експортер не несе ризику неплатежу імпортера).

На відміну від експортного факторингу форфейтування має ширшу сферу покриття ризиків (неплатежу, непереказу, валютного ризику). Форфейт-інституції, ураховуючи ризик неплатежу з боку імпортера, здійснюють хеджування з метою його мінімізації. Нижче наведено порівняльну характеристику факторингу і форфейтингу (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФАКТОРИНГУ І ФОРФЕЙТИНГУ

Критерій порівняння	Факторинг	Форфейтинг
За строками	Приймаються вимоги строком до одного року	Приймаються довгострокові векселі (строком понад один рік)
За сумою	Відсутні обмеження	Великі суми (від 500 тис. дол. США і більше)
За сферою обігу	Переважно на внутрішньому ринку	Переважно в операціях
За обліком ризиків	Можливий регрес вимог експортера	Без регресу на покупця
За валютою	Широке коло валют	Тільки у вільно конвертованій валюті
Додаткові гарантії	Вимагаються не завжди	Обов’язковий банківський аваль

Джерело: Международный менеджмент / Под ред. С. Э. Пивоварова, Л. С. Тарасевича, А. И. Майзеля. — СПб.: Питер, 2002. — С. 385.