Тема 10. Олігополія та монополістична конкуренція

1. Основні ознаки олігополії.

2. Теоретичні моделі олігополії.

3. Олігополія з погляду теорії ігор. “Дилема ув’язненого”.

4. Економічна ефективність олігополії.

5. Ознаки і поширення монополістичної конкуренції.

6. Ринкова поведінка монополістичного конкурента.

7. Нецінова конкуренція.

Питання 1. Основні ознаки олігополії.

Олігополія – це ринкова модель, коли невелика кількість великих за розміром фірм виробляють основну частку продукції певної галузі, а входження нових виробників у галузь ускладнене. Використовуючи загальні критерії для класифікації моделей ринку залежно від панівного типу конкуренції, охарактеризуємо основні ознаки олігополістичного ринку.

1. Характерною рисою олігополії є малочисельність фірм в галузі. Про це говорить етимологія самого поняття “олігополія” (грецьк. “олігос” – декілько, “полео” – продаю). Як правило, в олігополістичній галузі можуть домінувати від трьох до двадцяти великих фірм, оскільки олігополія займає весь проміжок між чистою монополією та монополістичною конкуренцією.

Олігополістичний ринок формується за умови досягнення високого ступеня концентрації виробництва.

2. Продукт, який виробляє олігополія, може бути як стандартним, так і диференційованим. Типовими олігополістичними ринками є ринки сталі (алюмінію) та автомобілів (цигарок). Якщо у першому випадку виробляється стандартний продукт, то у другому він досить диференційований.

3. Оскільки частка будь-якого виробника на загальному ринку відповідного товару досить значна, кожен з них може проводити самостійну цінову політику. Чи то зниження цін окремим виробником та збільшення обсягів продажу, чи то підвищення цін за рахунок обмеження пропозиції певним чином впливають на загальну динаміку цін у галузі. Однак слід враховувати, що результати цього впливу багато в чому будуть залежати від реакції на дії одного учасника ринку з боку інших виробників.

4. Вступ у галузь нових виробників дещо обмежений. Він не настільки заблокований, як це властиво для ринку чистої монополії, але ті бар'єри для вступу в галузь, які ми розглядали у темі 9, можуть бути застосовані також для характеристики олігополістичного ринку.

5. Приймаючи економічні рішення фірми мусять враховувати поведінку конкурентів, тобто діяти стратегічно. Стратегічна поведінка олігополіста – це ситуація, коли олігополіст розробляє стратегію своїх дій на ринку з урахуванням потенційних зустрічних дій своїх конкурентів. Звідси головною рисою олігополії є загальна взаємозалежність фірм.

Олігополістична модель ринку — майже така поширена модель, як і ринок монополістичної конкуренції.

Завершуючи загальну характеристику олігополістичної конкуренції, слід звернути увагу на принципову відмінність цієї моделі ринку від інших, а саме: незначна кількість виробників дає можливість кожному проводити свою цінову політику, однак взаємна залежність досягає такого значення, що жодна фірма не наважиться на будь-які дії, не спробувавши прорахувати вірогідну відповідну реакцію своїх конкурентів. Загальна взаємозалежність проявляється як за умов загострення конкурентної боротьби, так і у випадку домовленості з іншими олігополістами, коли виникає тенденція перетворення галузі в чисто монопольну. Загальна взаємозалежність ускладнює передбачення відповідної реакції конкурента та унеможливлює розрахунок попиту та граничного доходу для олігополіста, а тому точний прогноз щодо визначення ним ціни та обсягів виробництва неможливий. Проте це не означає, що олігополістичний ринок взагалі не піддається дослідженню.