Атаманчук
Історичний процес розвитку кроскультурного менеджменту.
Значна кількість дослідників і практиків політики і бізнесу дійшли висновку що головним ключем до розуміння проблем, що пов’язані із різноманіттям світу є, так званий кроскультурний аналіз. Під кроскультурним аналізом розуміють поглиблене вивчення і наступне використання на практиці культурних особливостей націй і народностей, їхніх взаємних впливів один на одного і тих наслідків, які виникають на кроскультурному рівні у політиці, бізнесі, розвитку суспільства тощо. Все викладене дало підстави для виникнення такої відносно молодої дисципліни як кроскультурний менеджмент.
В іноземній літературі з менеджменту терміни "кроскультура" і "кроскультурниий менеджмент" почали використовуватися з приходом епохи глобалізації, тобто приблизно із середини 70-х р. 20 ст.
Окремі матеріали і статті з проблематики кроскультурного менеджменту почили з'являтися в закордонній пресі вже в 50-60-ті рр. 20 ст. Однак оскільки його предмет ще не був чітко визначений, проблематика публікацій визначалася в цей період як така що відноситься до антропології (антропологія наука про походження, організацію та еволюцію людини).
Кроскультурні дослідження зароджувалися на стику наук, що мають спільні області інтересів – управлінська соціологія, антропологія і міжнародний менеджмент.
По-справжньому бурхливий інтерес до цієї проблематики виникає в Європі і США тільки наприкінці 80-х – початку 90-х рр. 20 ст. Саме в цей період публікуються основні дослідження голландців Герта Хофстеде і Фонса Тромпенаарса, американців Едварда і Майлдред Хол, які згодом стали класикою кроскультурного менеджменту. Курси по кроскультурному менеджменту стають обов'язковою складовою програм навчання в провідних школах бізнесу США й Західної Європи наприкінці 20 ст.
З початку 90-х рр. 20 ст. проблемами кроскультурного менеджменту починають цікавитися провідні світові асоціації, пов'язаних з бізнес-освітою: Асоціація шкіл бізнесу США (AACSB), Американська академія менеджменту (American Management Academy), Американська рада по міжнародних освітніх обмінах (ACIEE), Асоціація європейських шкіл бізнесу (EFMD), Європейська асоціація міжнародної освіти (EAIE), Асоціація шкіл бізнесу Центральної і Східної Європи (CEEMAN), Російська асоціація бізнес-освіти (РАБО) та ін.
Основні методи дослідження у кроскультурному менеджменті.
Всі ми хоча б раз у житті займалися дослідженнями незнайомої культури, навіть якщо не усвідомлювали що відбувається. Це траплялося тоді, коли ми опинялися в незнайомому нам середовищі під час подорожей по світу, нашій країні або при переході на роботу в іншу компанію.
Природно, що наші дослідження стосувалися речей виключно практичних і прагматичних і, як правило, не піднімалися до рівня, пов'язаного з вивченням системи цінностей, універсальних етичних принципів і т.д.
Дійсно, уявимо собі, що ми вертаємося з відрядження або турпоїздки. І наш літак (у зв'язку із дрібними несправностями) змушений приземлитися в якійсь екзотичній країні. Ми спускаємося по трапу, вдихаючи гаряче повітря, і мимоволі починаємо готовити себе до дослідницької діяльності. Ми де? Це демократична країна чи тут диктатура? Тут не стріляють? Де взяти воду? Який тут курс обміну долара? Чи є тут готель? Як подзвонити додому? Як тут треба одягатися? Чи можна ходити поодинці?
Перші дослідження з кроскультурного менеджменту переважно мали у своїй основі індивідуальні спостереження і досвід консультантів в області управління або вчених, зайнятих питаннями антропології. Вони носили, як правило, фрагментарний характер і описували окреме явища.
Лише із другої половини 70-х рр. наукові дослідження стають регулярними і системними. Здійснюється збір і систематизація солідних обсягів соціологічної інформації. Проводиться їхня обробка. При цьому використовуються два основних методи дослідження:
- збір фактів за допомогою спостереження з наступним їхнім узагальненням;
- анкетування співробітників і менеджерів багатонаціональних корпорацій, проведене в національних філіях, з наступним порівнянням результатів.