Наукова стаття.

Наукова стаття – вид наукової публікації, у якому описано кінцеві або проміжні результати проведеного дослідження, обґрунтовано способи їх отримання, а також накреслено перспективи наступних напрацювань. Обсяг наукової статті зазвичай становить від 6 до 24 сторінок, тобто 0,35 – 1 др. арк.

Наукова стаття містить такі необхідні елементи:

- постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями;

- аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття;

- формулювання цілей статті (постановка завдання);

- виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів;

- висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку.

Види наукових статей:

1) За змістом наукові статті класифікують на:

- власне наукові статті (виклад основних результатів роботи);

- науково-популярні статті (орієнтують на читацьку аудиторію, серед якої можуть бути непрофесіонали). Ознакою таких статей є доступність змістової інформації;

- науково-навчальні та науково-методичні статті (містять практичний виклад закономірностей, досліджуваних об’єктів, методи їх застосування у практичній діяльності);

- науково-публіцистичні статті (присвячені актуальним для наукової громадськості проблемам). Призначені наукові статті науковцям, спеціалістам певної галузі або кількох галузей.

2) За кількістю авторів наукові статті бувають:

- одноосібні (один автор)

- колективні (колектив авторів).

3) За галузевим призначенням виокремлюють статті:

- мовознавчі,

- літературознавчі,

- педагогічні,

- психологічні,

- економічні та ін.

4) За науковим завданням:

- теоретичні

- прикладні.

5) За способом розкриття статті поділяють на:

- оглядові (містять характеристику стану і перспектив наукових досліджень у тій чи іншій предметній галузі);

- проблемні (у проблемних статтях наявний аналіз проблеми, яка не одержала всебічного осмислення);

- методологічні (подають обґрунтування методології розв’язання проблеми).

Функції наукових статей: (наукові статті виконуютьнаступні функції:)

- дослідницьку функцію (подають наукові результати), 

- презентаційну (представляють дослідника в науковому товаристві), 

- оцінну (оцінюють стан наукових досліджень з певної проблеми)

-  комунікативну (слугують засобом спілкування дослідників).

Ознаками мови наукової статті є логічність, ясність, стислість, точність наукової термінології, вірогідність вихідної інформації, критичність у відборі фактів, доказовість змісту тексту, завершеність (цілісність розкриття одного або кількох питань), логічність і обґрунтованість висновків, наявність міркувань і посилань.

Підготовка наукової статті.

Підготовка наукової статті охоплює такі етапи:

1) Формулювання робочої назви статті:

- заголовок має бути лаконічним і однозначним;

- заголовок повинен сконцентрувати увагу читача на предметі дослідження, точно відображала тему наукової статті.

2) Визначення меж теми та обсягів наукової інформації, представленої в науковій статті.

3) Розроблення орієнтовного плану (змісту) статті: вступу, основної частини, висновків, перспективи дослідження.

4) Окреслення у вступі змісту роботи:

- постановка проблеми, з’ясування її актуальності та науково-практичного значення;

- аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання певної проблеми і на які опирається автор;

- порушення невирішених раніше питань, яким присвячена стаття;

- формулювання мети і завдань статті.

Обміркування вступу, основної частини і висновків дасть змогу відчути ціле, з’ясувати, за чим стежитиме читач і як розвиватиметься ідея статті.

(Мета вступу наукової статті – показати, що дослідження є розвитком, продовженням або спростуванням визнаних положень, полемікою з іншими напрямами або окремими науковцями. У вступі визначають проблему та її актуальність, аналізують останні дослідження і публікації, у яких започатковано розв’язання означеної проблеми, окреслюють питання, яким присвячена стаття.

Висвітлення актуальності не має бути багатослівним, головне – показати суть проблемної ситуації, що потребує вивчення. Для передавання мотивації актуальності теми і важливості дослідження використовують такі мовні кліше: серед проблем, пов’язаних із…; уважного ставлення дослідників останнім часом вимагає питання…; заслуговує на особливу увагу…; фрагментарно висвітлювалася в…; не була об’єктом спеціального вивчення….

Аналіз останніх праць, у яких розглянуто актуальне питання, важливий для розуміння предмета дослідження.

Формулювання цілей статті уможливлює конкретизацію постановки завдань.

Мету і завдання статті допомагають сформулювати такі мовні засоби: окреслимо…, з’ясуємо…; мета статті – дослідити…, простежити…, визначити…, підсумувати…, здійснити опис…, узагальнити…, вивчити…, систематизувати…, схарактеризувати…, експериментально перевірити… тощо.) .

5) Визначення методів дослідження, джерельної бази, підготовки основних тез – відповідей на завдання.

6) Тлумачення використаних у статті термінів.

7) Обґрунтування в основній частині отриманих результатів. Текст має опиратися на принципи „від відомого до невідомого”, „від простого до складного”.

(Основна частина наукової статті займає дві третини обсягу тексту. Усі міркування необхідно викласти так, щоб читач зрозумів суть запропонованих ідей. Використовуючи маловідомі терміни, обов’язково слід подати їх тлумачення. Факти, явища мають бути певним чином представлені, класифіковані, згруповані, описані й супроводжуватися відповідним коментарем.

Застосування статистичних даних варто зробити максимально наочним, для цього потрібно не лише перерахувати джерела цих даних, а й подати відповідні пояснення.

Готуючи висновки, перевіряють узгодженість між назвою, метою, завданнями вступу. Водночас стежать, щоб висновки не повторювали вступу. Вони визначають, чи повноцінним був діалог автора статті з читачем, чи досягнута мета теоретичної або експериментальної розвідки. У висновках указують, що в результаті наукового дослідження і виконання завдань зібрано відповідний матеріал, пояснюють наукове і практичне значення роботи. Доцільно також подати чітке бачення перспектив наступних досліджень.)

8) Перевірка узгодженості між заголовком, метою, завданнями і висновками.

9) Міркування над перспективами наступних розвідок у цьому питанні.

10) Проведення самоконтролю виконаної роботи на змістовому, логічному, мовностилістичному рівнях. Перевірка тексту статті на відповідність: – чинним правописним нормам; – вимогам наукового стилю; – оформлення цитат і посилань.

(Тобто, наступним етапом є самоконтроль виконаної роботи, який слід проводити на змістовому, логічному, мовностилістичному рівнях. Зокрема, потрібно з’ясувати, чи назва статті відображає основну ідею змісту, чи не є вона громіздкою (понад 10 слів); чи логічно вмотивована структура. Важливо перевірити цитування, посилання, висловлювання, усунути мовні огріхи.)

11) Оформлення списку використаних джерел за чинними стандартами.

Готову наукову статтю через певний час ще раз варто перечитати, поміркувати над структурою і змістовим наповненням. “Свіже” бачення проблеми дасть змогу удосконалити її.

Особливу складність викликає визначення наукового статусу статей. Слід враховувати, що газетні статті не кваліфікують як наукові. Крім того, проблематичним є віднесення до розряду наукових статей, опублікованих у громадсько-політичних і науково-популярних журналах.

Статті наукового характеру друкуються переважно в наукових збірках або журналах.

Науковий журнал – журнал, що містить статті та матеріали досліджень теоретичного або прикладного характеру, призначений переважно фахівцям певної галузі науки.

За цільовим призначенням наукові журнали поділяють на:

- науково-теоретичні,

- науково-практичні

- науково-методичні.

Особливе значення наукові журнали мають для здобувача наукового ступеня доктора чи кандидата наук. Вони мають відповідати певним вимогам.

1. Статті мають публікуватись у провідних наукових фахових журналах та інших періодичних наукових фахових виданнях. їх перелік затверджує ВАК України при дотриманні таких вимог:

• наявність у складі редакційної колегії не менше п'яти докторів наук з відповідної галузі науки, серед яких обов’язково мають бути штатні працівники наукової установи, організації чи вищого навчального закладу, що видає журнал (періодичні видання);

• журнали підписуються до друку виключно за рекомендацією вченої ради наукової установи (організації чи вищого навчального закладу), що його видає, про що зазначається у вихідних даних;

• тираж не менше ніж 100 примірників;

• повне дотримання вимог до редакційного оформлення періодичного видання згідно з державними стандартами України;

• наявність журналу (періодичного видання) у фондах бібліотек України, перелік яких затверджено ВАК України.

2. Публікація не більше однієї статті здобувача за темою дисертації в одному випуску (номері) журналу (або іншого друкованого видання).

3. Не зараховуються праці, в яких немає повного опису наукових результатів, що засвідчує їх достовірність, або в яких повторюються результати, опубліковані раніше в інших наукових працях, що входять до списку основних.

Певні труднощі у авторів виникають при визначенні обсягу праць, що зумовлено недостатнім знанням основних одиниць обчислення наукової інформації, поширюваних засобами друку.

До них належать:

- Авторський аркуш;

- Друкований аркуш;

- Обліково-видавничий аркуш.

Найбільш вживаним в практиці є авторський аркуш – це одиниця обсягу друкованого твору, що дорівнює 40.000 друкованих знаків (літери, цифри, розділові знаки, кожен пробіл між словами тощо), один авторський аркуш дорівнює 24 сторінкам машинописного тексту, надрукованого через 2 інтервали на стандартному аркуші формату А4.

Обсяг оригіналу в авторських аркушах можна приблизно визначити, розділивши загальну кількість сторінок машинописного тексту на 24.

У авторських аркушах визначається обсяг рукопису у видавничому договорі.

Обліково-видавничий аркуш – це одиниця обліку друкованого твору, що дорівнює, як авторський аркуш, 40 000 друкованих знаків прозового тексту, 700 рядкам віршованого тексту або 3000 см² рекламного ілюстрованого тексту.

В обліково-видавничих аркушах враховуються ті частини видання, які не є результатом авторської праці (видавнича анотація, зміст, вихідні відомості на обкладинці, справі, випускні дані, порядкові номери сторінок, редакційна передмова, рисунок та ін.).

Кожний науковець систематично веде облік власних публікацій у картотеці списку або комп'ютерному банку даних за схемою: назва праці; характер роботи; вихідні дані; обсяг в авторських аркушах; термін та назва видання. Потрібно мати оригінали або копії власних публікацій.

План-проспект наукової статті:

Заголовок – назва статті, яка відображає її основну ідею і є важливим елементом її структури. Він повинен бути не тільки змістовним, чітким, виразним, але й відповідати змісту статті, включати динамічне висвітлення подій, як це відзначалося при виборі теми дослідження.

Вступ є свого роду входження в тему статті, де обґрунтовується актуальність питання шляхом порівняння наявної і нової інформації, висвітлюється коротко історія питання, висувається гіпотеза дослідження.

Основна частина статті – кульмінація (від лат. сul-men –вершина) твору, в якій розкривається сутність досліджуваних явищ, наводиться система доказів запропонованої наукової гіпотези, не запозиченої із вже опублікованих праць, а поставленої самостійно в процесі проведеного дослідження. В іншому випадку – це інформативний реферат, а не наукова стаття за обраною темою досліджень.

Висновок містить короткі підсумки проведеного дослідження, є коротким узагальненням змісту наукової статті. Бажано, щоб висновок закінчувався резюме про можливість продовження дослідження цієї проблеми чи, якщо тема вичерпала себе, про необхідність широкого впровадження результатів проведеного дослідження.