Зовнiшня торгiвля України послугами з країнами єс [22]

(млн. дол. США)

Країни	Експорт										Iмпорт
	1994 р.	1995 р.	1996 р.	1997 р.	1998 р.	1999р.	2000 р.	2001 р.	2002 р.	2003 р.	1994 р.	1995 р.	1996 р.	1997 р.	1998 р.	1999 р.	2000 р.	2001 р.	2002 р.	2003 р.
Усього по країнах ЄС	200,2	291,8	438	530,2	577,3	531,2	522,1	549,5	657,5	749,2	89,2	145,5	159,8	195,1	253,8	245,9	288,4	274,3	283,8	352,2
Австрiя	20,2	38,8	83,6	75,5	76,4	55,4	44,9	50,3	57,0	79,5	3,7	10,8	7,8	7,2	13,4	16,8	20,6	18,6	27,5	31,9
Бельгiя	3,5	7,7	14,6	39,4	53,4	60,4	70,5	77,2	72,4	98,7	0,9	4,6	6,1	5,1	18,4	21,1	14,3	15,3	14,4	20,5
Грецiя	18,8	34,5	42,6	48,6	45,4	36,1	44,1	41,8	44,3	51,6	11,0	15,6	22,1	11,3	12,4	8,1	9,3	7,8	6,2	5,0
Данiя	3,5	3,0	7,0	4,1	3,0	5,0	4,6	5,1	4,4	4,9	0,6	3,6	0,7	0,7	1,3	1,0	2,4	0,8	4,2	7,8
Iрландiя	0,1	1,2	5,5	5,5	19,8	32,6	27,1	25,1	12,4	21,0	1,7	0,5	1,7	5,7	6,8	3,3	6,2	2,3	2,7	3,1
Iспанiя	2,9	5,1	7,0	10,8	13,3	7,9	9,7	11,1	11,0	16,1	5,5	4,0	8,7	10	6,2	6,1	6,1	4,7	3,9	5,3
Iталiя	30	37,9	42,2	49,0	50,6	40,2	36	33,4	38,2	45,0	18,8	42,0	20,8	14,1	13,8	7,0	6,2	9,8	6,7	12,8
Люксем-бург	0	0,2	0,9	1,1	2,4	2,0	1,2	0,5	2,2	2,9	0	0	0	0,1	0,3	0,1	0,2	0,8	0,1	0,2
Нiдерланди	10,5	21,5	29,8	29,1	24,6	21,4	18,5	26,7	39,2	39,6	5,5	4,1	4,1	7,5	15,7	23,7	24,0	27,2	22,4	24,6
Нiмеччина	70,8	79,5	88,1	118,5	130,0	99,9	105	106,2	107,8	110,9	23,9	22,2	33,1	60,8	61,8	58,1	69,3	63,1	58,0	97,6
Португалiя	0	0,1	0,1	0,5	0,3	0,7	0,8	0,6	1,8	7,7	0,2	0,1	0,2	0,2	0,9	0,4	0,2	0,6	1,1	3,0
Великобри-танія	27,7	40,0	93,3	108,6	123,2	137,6	123,2	138	217	220,2	12,7	33,5	34,9	49,2	81,1	74,5	104,2	88,5	100,3	84,3
Фiнляндiя	1,0	4,8	2,6	7,0	3,5	3,3	1,8	3,2	7,6	9,6	0,9	1,1	2,4	4,5	4,2	5,7	1,6	2,1	3,1	4,0
Францiя	10,9	16,8	19,4	28,1	29,6	26,3	25,7	26,0	35,1	33,3	3,3	2,8	15,1	14,6	10,3	12,7	10,3	21,2	11,0	14,8
Швецiя	0,3	0,7	1,3	4,4	1,8	2,4	9,0	4,3	7,1	8,2	0,5	0,6	2,1	4,1	7,2	7,3	13,5	11,5	22,2	37,3

Товарна структура торгівлі України та країн ЄС свідчить про надзвичайну вузькість її асортименту. Так, у 2000–2002 рр. у загальному обсязі українського експорту до ЄС більш ніж чверть (26,7%) становили недорогоцінні метали та вироби з них (у т. ч. 18% – чорні метали), 16,3 – мінеральні продукти, 12,3 – продукція сільського господарства та харчової промисловості, 15,1% – легкої промисловості. Загалом на ці групи, що репрезентують галузі з незначним рівнем технологічності та виробництва доданої вартості, припадало понад 70% від загального обсягу експорту України до ЄС. Водночас частка машин, устаткування, приладів становила лише 10,3%.

У товарному імпорті з країн ЄС, навпаки, переважають машини, устаткування, механізми, прилади та засоби транспорту (в середньому 38,8% від загального обсягу імпорту товарів з країн ЄС у 2000–2002 рр.), продукція хімічної промисловості та пов’язаних з нею галузей, включаючи полімерні матеріали і каучук (21,5%), а також продукція легкої промисловості (10,2%). Привертає увагу нестійкість ключових товарних груп українського експорту на ринку ЄС, тоді як структура імпорту доволі стала, що вказує на нестійкість конкурентних позицій українських експортерів на ринку ЄС.

Найбільшу питому вагу в загальному обсязі українського експорту послуг до ЄС у 2000–2002 рр. мали транспортні послуги (в середньому 80,8%), а імпорту – різні ділові, професійні та технічні (21,5%), транспортні (21,5), державні (17,3) та фінансові (10,2%) послуги. Отже, імпорт Україною послуг є значно більш диверсифікованим, а експорт – монокультурним. Присутність України в найбільш динамічних сферах послуг – туристичних, інформаційних, інженерних, науково-технічних, фінансових, управлінських – незначна.

В цілому особливості зовнішньої торгівлі України, що відображають структуру конкурентних можливостей вітчизняної економіки, стратегічно програшні для країни. Така структура торгівлі несприятлива для прискореного входження України до економічного простору ЄС і потребує істотних змін [26].

Особливий інтерес для України становить створення зони вільної торгівлі з Європейським Союзом. Це було передбачено ще Угодою про партнерство та співробітництво від 16 червня 1994 р., яка стала нормативною основою двостороннього співробітництва України.

В цій Угоді містяться нормативні положення, які заклали міцну основу для всебічного розвитку співробітництва. Зокрема визначено взаємні принципові та технічні домовленості і перспективи щодо торгівлі товарами між Україною та ЄС, обумовлено критерії поліпшення діяльності компаній та виробничого інвестування, системи розрахунків і руху капіталів. Особливу увагу було приділено широкому економічному співробітництву у вигляді виробничої кооперації та науково-технічного співробітництва. Серед галузевих пріоритетів було зазначено агропромисловий комплекс, енергетику, ядерну енергетику, транспорт, космічну галузь, охорону навколишнього середовища.

У стратегічному плані Україна розглядає розширення ЄС як важливий чинник подальшої загальноєвропейської інтеграції, завдяки якій з’являться нові, ширші можливості всебічного співробітництва. У тактичному плані цей процес матиме для України як позитивні, так і негативні наслідки практично у всіх сферах життєдіяльності – політичній, економічній, гуманітарній, соціальній.

У політичній сфері після розширення ЄС, коли Україна безпосередньо межуватиме з ним, виникне якісно нова геополітична ситуація, розвиток якої стосовно України характеризуватиметься: посиленням впливу ЄС на Україну для забезпечення миру і стабільності на своїх кордонах; можливістю сприяння просуванню українських інтересів у ЄС його новими країнами-членами, які одержать відповідні квоти у керівних організаціях Союзу і певні підойми впливу на процедури прийняття рішень; змогою використовувати напрацьовані новими країнами-членами ЄС інтеграційні механізми і процедури.

Наслідки розширення ЄС для України в економічній сфері зумовлюються насамперед поточним станом та наявною перспективою взаємовідносин з країнами-членами Євросоюзу та країнами-кандидатами.

Реально в інвестиційній сфері співробітництво України і ЄС має позитивну динаміку лише щодо імпорту капіталу. Офіційний експорт капіталу з України в ЄС становить менш як 3 млн. дол. (3% від його загального обсягу), що практично унеможливлює закріплення українських компаній на європейському ринку [10, с. 20–21].

Взаємне інвестування між Україною і країнами-кандидатами є незначним, оскільки всі вони виступають насамперед реципієнтами іноземних інвестицій з розвинутих країн.

Структура експорту України не відповідає структурним пріоритетам розвитку ринку ЄС, оскільки вона характеризується невеликою часткою продукції машинобудування та високою питомою вагою товарів з низьким рівнем промислової переробки. Після вступу до ЄС нових країн-членів ця структурна невідповідність може закріпитися і навіть посилитися. Мінімізація такої загрози вимагає розвитку виробництва продукції, конкурентоспроможної не тільки з точки зору цін, а й насамперед технологій. Тобто це не проблема розширення ЄС, а додатковий стимул інноваційного розвитку. Разом з тим, є низка важливих ринкових сегментів, де українські виробники конкурують з країнами-кандидатами (електричне обладнання, енергетичні машини й устаткування, одяг і аксесуари, меблі та особливо чорна металургія).

Крім лібералізації й взаємного наближення торговельних та інвестиційних режимів України і блоку ЄС, предметом особливого інтересу для нашої країни можуть бути численні галузеві напрямки співробітництва, особливо ті, які пов’язані з високотехнологічним виробництвом, запровадженням передових досягнень науки і техніки. Серед науково-технічних пріоритетів найбільш важливими у сфері співробітництва з ЄС є такі:

• розвиток мікроелектроніки та робототехніки;

• взаємодія у галузі біотехнологій, зокрема генної та клітинної інженерії;

• розвиток оптроніки та лазерної техніки;

• розроблення нових матеріалів і прогресивних технологій обробки матеріалів;

• створення і запровадження у практику нових засобів комунікації та зв’язку;

• спільні дії, спрямовані на поліпшення енергозаощадження, перехід на використання нових і поновлюваних джерел енергії.

Важливим напрямком співробітництва з європейськими структурами для України є кредитно-фінансова взаємодія у банківській сфері, а основний партнер – Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), рада директорів якого ще в 1997 р. затвердила стратегію дій стосовно України. Метою стратегії стало сприяння розвитку фінансової сфери, зокрема комерційного експортного кредиту, а також кредитування малого та середнього і корпоратизованого бізнесу, аграрного виробництва, взагалі приватизованого сектора економіки, сприяння інвестиціям. Об’єкт особливої уваги ЄБРР – модернізація та будівництво транспортної інфраструктури, допомога Україні у справі якомога більшого самозабезпечення енергоресурсами, впровадження енергозаощаджувальних та екологічних технологій у виробництві, фінансування чорнобильських статей витрат.

Важливими передумовами розширення співробітництва між Україною та ЄС є [20, с. 687–688]:

1. загальне поліпшення макроекономічної ситуації в Україні та більш динамічні й радикальні економічні реформи, що не лише створюють базу для економічної взаємодії, а інколи й виступають безпосередньою умовою реалізації тих чи інших проектів;

2. розв’язання тих проблем, які були породжені практикою антидемпінгових розслідувань з боку ЄС, зокрема з більш широким та послідовним застосуванням самою ж Україною існуючих методів контрантидемпінгу;

3. проведення роботи щодо розв’язання проблем, які виникають в Україні по лінії ГАТТ/СОТ, що є однією з політичних передумов налагодження відносин з Євросоюзом, які є членами цих світових торговельних структур та активно відстоюють їх принципи на міжнародній арені;

4. проведення подальшої організаційної та переговорної роботи щодо розширення номенклатурного і кількісного представництва вітчизняного виробництва на західноєвропейських ринках у тих випадках, коли ще існують відповідні обмеження;

5. участь у системі субрегіонального та прикордонного соціально-економічного співробітництва.